Постанова 4854 № 420/16276/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/16276/21 Головуючий І інстанції: Єфіменко К.С. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали суду - 27.07.2023р.) про відмову у заміні сторони (стягувача) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 07.09.2021р. ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019р. у відповідності до довідки Одеського ОТЦК та СП від 05.01.2021р. №ЮО101298, виданої станом на 05.03.2019р., виходячи з 90% грошового забезпечення; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату йому пенсії з основним розміром 90% на підставі довідки Одеського ОТЦК та СП від 05.01.2021р. №ЮО101298, виданої станом на 05.03.2019р. та здійснити виплату йому різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 05.03.2019р. по день проведення перерахунку. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.11.2021р. позов ОСОБА_2 - задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови позивачу в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019р. на підставі довідки Одеського ОТЦК та СП від 05.01.2021р. за №ЮО101298, виданої станом на 05.03.2019р. виходячи з 90% грошового забезпечення. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області провести з 01.04.2019р. перерахунок та виплату пенсії позивачу з основним розміром 90% на підставі довідки Одеського ОТЦК та СП від 05.01.2021р. за №ЮО101298, виданої станом на 05.03.2019р., та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 05.03.2019р. по день проведення перерахунку. Стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі - 908 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили - 10.12.2021р. 14.07.2023р. ОСОБА_1 було подано до суду першої інстанції заяву про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні з виконання судового рішення в адміністративній справі №420/16276/21, у зв`язку зі смертю стягувача (позивача) - ОСОБА_2 . Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року (постановленою в порядку письмового провадження) заяву ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеною вище ухвалою суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 15.08.2023р. подала апеляційну скаргу, в якій зазначила про те, що судом, при винесенні оскаржуваної ухвали суду, порушено норми матеріального і процесуального права, просила скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2023р. та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про заміну сторони у справі - задовольнити в повному обсязі. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. 30.08.2023р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване судове рішення залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. 31.08.2023р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. У відповідності до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про відсутність достатніх підстав для її задоволення. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд 1-ї інстанції виходив із того, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, а тому підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну сторони (стягувача) у справі №420/16276/21 - відсутні. Доводи ж апеляційної скарги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що заявник - ОСОБА_1 , відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки на момент смерті свого чоловіка вона проживала разом з ним та була зареєстрована за однією адресою з померлим. 13.06.2023р. на підставі заяви ОСОБА_1 було внесено відомості до Спадкового реєстру за №70778992, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі. Разом із тим, під час життя ОСОБА_2 , судове рішення від 09.11.2021р. у даній адміністративній справі відповідачем виконано не було, що, зокрема, підтверджується листом ГУ ПФУ в Одеській області від 27.06.2023р. Оскільки заявниця, є дружиною померлого ОСОБА_2 , прийняла спадщину та, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину, адже на момент смерті свого чоловіка вона проживала разом з ним та була зареєстрована за однією адресою з померлим, вона набула право на отримання суми пенсії, нарахованих ОСОБА_2 на виконання рішення суду, проте не виплачених за життя. У світлі доводів апеляційної скарги та обставин даної справи, судова колегія звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.379 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Вказані вище положення адміністративного процесуального законодавства кореспондуються із приписами ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII, згідно з якими, у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. За загальним правилом, наведеним у ч.1 ст.52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони або ж третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Таким чином, процесуальне правонаступництво означає зміну персонального складу учасників спору. Процесуальне правонаступництво можна визначити як заміну сторони чи третьої особи у спірних або встановлених судом правовідносинах внаслідок зміни суб`єктів права або обов`язку в правовідносинах. Процесуальне правонаступництво застосовується лише щодо сторін правовідносин та можливе в будь-якій стадії процесу і у будь-якому виді провадження. Залежно від обсягу правонаступництва розрізняють універсальне (повне) і сингулярне (часткове) правонаступництво. Універсальне правонаступництво настає у разі смерті громадянина та припинення юридичної особи, а сингулярне - заміни кредитора або боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір. У контексті спірного питання, судова колегія враховує, що за визначенням, наведеним у ст.1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, яка спрямована на примусове виконання рішень. Тобто, провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження та мають розглядатися як цілісний процес. Разом із тим, заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому, на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження являє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених ст.39 Закону №1404-VIII. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням. При цьому, Закон №1404-VIII не пов`язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення щодо початку примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого документа, а навпаки, дає можливість виправлення судом невідповідності виконавчого документа вимогам за заявою стягувача (абз.2 ч.4 ст.4 цього Закону). Отже, з огляду на ч.1 ст.52 КАС України, заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений виконавчий лист до примусового виконання. Одночасно, апеляційний суд враховує, що предметом спору у цій справі була протиправність дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови позивачу в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019р. на підставі довідки Одеського ОТЦК та СП від 05.01.2021р. за №ЮО101298, виданої станом на 05.03.2019р. виходячи з 90% грошового забезпечення. Рішенням суду, що набрало законної сили у цій справі, зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області провести з 01.04.2019р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з основним розміром 90% на підставі довідки Одеського ОТЦК та СП від 05.01.2021р. за №ЮО101298, виданої станом на 05.03.2019р., та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 05.03.2019р. по день проведення перерахунку. Як встановлено судами обох інстанцій зі змісту свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , (актовий запис №1968 від 17.08.1974р.), ОСОБА_2 у 1974р. уклав шлюб з ОСОБА_1 . Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . При цьому, як свідчать матеріали справи, апелянт проживала разом із чоловіком по день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №14, виданої головою ОСББ «Іділія» Яворською С.С. Визначаючись щодо обґрунтованості поданої апеляційної скарги, колегія суддів наголошує, що спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-ХІІ. Відповідно до ч.1 ст.61 Закону №2262-ХІІ, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку із його смертю, не включаються до складу спадщини та виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки та дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зміст ст.61 Закону №2262-ХІІ узгоджується з положеннями ЦК України. Так, за приписами ст.ст.1218 та 1219 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом. Статтею 1227 ЦК України, в свою чергу, вказано, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї. З аналізу наведених вище норм слідує, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, до складу спадщини не включаються. Разом із цим, ч.1 ст.61 Закону №2262-ХІІ містить перелік осіб, які можуть претендувати на отримання нарахованої, проте не отриманої за життя пенсії (доплати до пенсії) пенсіонером з числа військовослужбовців, а також умови, за яких такі особи можуть отримати право на виплату цих коштів. Так, вищевказаними положеннями Закону №2262-ХІІ запроваджено спеціальне правило, в силу якого недоодержані за життя суми пенсії пенсіонера з числа військовослужбовців не включається до складу спадщини і виплачуються: 1) членам сім`ї померлого пенсіонера, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника; 2) батькам померлого пенсіонера, дружині (чоловіку) померлого пенсіонера та членам сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, навіть якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При цьому, однією з умов виплати пенсії вказаним вище особам, що не включається до складу спадщини, є те, що пенсія (доплата до пенсії) має бути недоодержана за життя померлого пенсіонера. Таким чином, Законом №2262-ХІІ визначено спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, та залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку, право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, за ч.3 ст.61 Закону №2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, у зв`язку із чим підстави для заміни сторони (стягувача), у даному випадку, відсутні. Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.05.2023р. у справі №420/288/21 та, з огляду на подібність спірних правовідносин, відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, підлягає врахуванню у цій справі. Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правовірність висновків суду 1-ї інстанції та не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст.52,308,311,315,317,321,322,325,328 КАС України, суд апеляційної інстанції,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст.328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено: 19.09.2023р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко