Постанова 4852 № 160/669/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 вересня 2023 року м. Дніпросправа № 160/669/23 Головуючий суддя І інстанції Врона О.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2023 року в адміністративній справі №160/669/23 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 06.07.2022 №0058160709; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 06.07.2022 №0058170709. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 06.07.2022 №0058160709 про застосування до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 291 800,00 грн., видане Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, прийняте на підставі акту перевірки від 30.05.2022 №742/04/36/07/09/РРО/ НОМЕР_1 . Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 06.07.2022 №0058170709 про застосування до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 300 грн., видане Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, прийняте на підставі акту перевірки від 30.05.2022 №742/04/36/07/09/РРО/ НОМЕР_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 21.03.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30740.00 грн. Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2023 року заяву представника ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000.00 грн. Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволення заяви про розподіл судових витрат. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частково задовольняючи заяву про стягнення правничої допомоги з відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що витрати позивача на правничу допомогу обґрунтовано можуть бути зменшені та підлягають частковому відшкодуванню, а саме в сумі 15000.00 грн. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу та/або проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони т Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.05.2023 року у справі № 140/6689/20, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, позивачем до суду першої інстанції було подано договір про надання правничої допомоги, акти приймання-передачі наданих послуг, детальні описи робіт. Так, 22.09.2022 року між позивачем та адвокатом Гринь Іриною Володимирівною було складено і підписано акт приймання-передачі наданих послуг (Додаток №2 до договору), відповідно до якого клієнтом були прийняті наступні послуги: - ознайомлення з документами клієнта та усна правова консультація щодо можливих способів захисту (20.09.2022), кількість годин -1, вартість однієї години -1300 грн., сума -1300 грн.; - адвокатський запит до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо отримання додаткових матеріалів податкової фактичної перевірки з 25 травня по 30 травня 2022 року (22.09.2022), кількість годин - 1, вартість однієї години-1300 грн., сума -1300 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 2600 грн. Також, 05.01.2023 року сторонами підписано черговий акт приймання-передачі наданих послуг (Додаток №2 до договору), з якого вбачається, що клієнтом були отримані послуги: - підготування позовної заяви про оскарження податкових повідомлень-рішень від 06.07.2022 №0058160709, №0058170709, №0058180709 на загальну суму 293120,00 грн. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (05.01.2023), кількість годин -5, вартість однієї години -2680 грн., сума -13400 грн.; - підготування заяви свідка ОСОБА_1 (02.01.2023), кількість годин -1, вартість однієї години -1340 грн., сума- 1340 грн.; - підготування заяви свідка ОСОБА_2 (02.01.2023), кількість годин -1, вартість однієї години -1340 грн., сума- 1340 грн.; - підготування клопотання про виклик свідків (05.01.2023), кількість годин -1, вартість однієї години -1340 грн., сума- 1340 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 17420 грн. Сторонами 05.01.2023 підписано детальний опис робіт (наданих послуг), відповідно до якого загальна вартість виконаних робіт (послуг) становить 20020,00 грн. Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 06.02.2023 клієнтом були прийняті послуги з підготування відповіді на відзив, кількість годин -2, вартість однієї години 2680 грн., сума 5360 грн. За актом приймання-передачі наданих послуг від 20.03.2023 клієнтом були прийняті послуги з підготування та подання заяви про ухвалення додаткового рішення по справі №160/669/23, кількість годин-2, вартість однієї години -2680 грн., сума 5360 грн. Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанці, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 30740.00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому належною до стягнення сумою правничої допомоги є 15000.00 грн. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2023 року в адміністративній справі №160/669/23 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя В.А. Шальєва суддя В.Є. Чередниченко