Постанова Житомирський апеляційний суд № 935/2851/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №935/2851/22 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р.О. Категорія 3 Доповідач Микитюк О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Микитюк О. Ю. суддів Григорусь Н.Й. Борисюка Р.М. при секретарі Чішман А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу №935/2851/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на нерухоме майно та про усунення перешкод в користуванні майном за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О. в м. Коростишів, встановив: У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки за адресою в АДРЕСА_1 від 16.07.2014, укладеного між її матір`ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 . Також просила визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку і 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:01:009:0222 по АДРЕСА_1 та усунути перешкоди в користуванні майном (зокрема належним їй рухомим майном) шляхом безперешкодного доступу до спірного домоволодіння та земельної ділянки. В обґрунтування позову зазначила, що 02.06.2022 ОСОБА_3 заповіла все своє майно їй. Оскільки позивачка є непрацездатною повнолітньою донькою померлої, то вона має право на обов`язкову частку у спадщині. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не надав оцінки письмовим доказам, не з`ясував, чи відкрита спадщина після ОСОБА_3 , порушено вимоги ст.1241 ЦК України, не застосовано ч.5 ст.203 ЦК України. У відзиві ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_3 16.07.2014 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування ОСОБА_3 подарувала належні їй на праві власності житловий будинок та земельну ділянку за адресою в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 . У жовтні 2016 року ОСОБА_1 почала отримувати пенсію як непрацездатна особа. 02.06.2022 ОСОБА_3 склала заповіт на користь ОСОБА_1 на майно, що буде належати їй на день смерті. У відповідності до ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Оскільки на день смерті ОСОБА_3 житловий будинок та земельна ділянка за адресою в АДРЕСА_1 не належали їй на праві власності, вони не увійшли до складу спадщини і не спадкуються, тому щодо них не можуть бути застосовані положення ч.1 ст.1241 ЦК України щодо права повнолітньої непрацездатної дочки на обов`язкову частку при спадкуванні за заповітом. Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Оспорюваними є правочини, за умов, визначених у ст.ст.218-236 ЦК України. Позивачка у позовній заяві не зазначила жодної з цивільно-правових норм, які регулюють визнання правочинів недійсними, не послалась на жодну з обставин, передбачених ст.ст.203, 215, 218-236 ЦК України. Згідно принципом з диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи (ч.1 ст.13 ЦПК України). Суд першої інстанції розглянув справу у межах позовних вимог і зробив правильний висновок про безпідставність вимог про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на нерухоме майно та похідної вимоги про усунення перешкод у користуванні даним майном. Що стосується позовної заяви про доступ до рухомого мана позивачки, яке за її твердженням знаходиться у домоволодінні по АДРЕСА_1 , то негаторний позов у такому випадку не є належним способом захисту. Рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст.259, 268, 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389-391 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 травня 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча: Судді: