Ухвала ККС ВС № 209/997/21

УХВАЛА 18 вересня 2023 року м. Київ справа № 209/997/21 провадження № 51-5241 ск 23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 6 червня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року щодо неї, встановив: У касаційній скарзі засуджена порушила питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку. Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання приписів п. 4, п. 5. ч. 2 зазначеної статті. Відповідно до вимог ст. 427 КПК у касаційній скарзі необхідно зазначити: вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції; обґрунтування цих вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень. Вказаних приписів кримінального процесуального закону засудженаналежним чином не виконала. Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Тому, посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 438 КПК, що є підставою для зміни чи скасування таких рішень, а також належним чином обґрунтувати свої доводи. У своїй касаційній скарзі засуджена, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, належного обґрунтування зазначеним доводам не наводить, а також не конкретизує, яким чином ці порушення, з огляду на положення ст. 412 КПК, вплинули на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Разом з цим, в обґрунтування незаконності судових рішень, засуджена ОСОБА_4 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Крім того, за змістом касаційної скарги засуджена заперечує свою причетність до таємної крадіжки чужого майна та свою вину у вчиненні злочину не визнає, водночас просить застосувати до неї положення статті 69 КК та призначити їй покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 185 КК, чим допускає суперечності і позбавляє Суд можливості встановити дійсну позицію засудженої, з чим саме вона не погоджується - з визнанням її винуватою у вчиненні злочину чи з призначеним їй судом покаранням. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити чіткі вимоги до суду касаційної інстанції, викладені у відповідності з положеннями ст. 436 КПК щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги. Так, за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд в суді першої чи апеляційної інстанції, або закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення. Натомість у касаційній скарзі засуджена ОСОБА_4 просить взяти до уваги її щире каяття, врахувати її хворобу та застосувати до неї положення ст. 69 КК, а відтак зазначена вимога засудженої не відповідає положенням ст. 436 КПК. Вказане позбавляє суд касаційної інстанції встановити позицію засудженої щодо результатів касаційного розгляду. Відсутність у скарзі належного обґрунтування, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. За таких обставин на підставі ч. 1 ст. 429 КПК колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши засудженій ОСОБА_4 строк для усунення недоліків. Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд постановив: Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом п`ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали. У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3