Ухвала КГС ВС № 910/401/23

УХВАЛА 20 вересня 2023 року м. Київ cправа № 910/401/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Малашенкової Т. М. (головуючий), Булгакової І. В., Колос І. Б., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольт Постач» (далі - ТОВ «Вольт Постач», скаржник) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 у справі №910/401/23 за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Війтовецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольт Постач» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у розмірі 170 656, 24 грн, ВСТАНОВИВ: ТОВ «Вольт Постач» 14.08.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 (повний текст складено 24.07.2023) та рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/401/23. Крім того, скаржник у клопотанні про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 у справі №910/401/23 від 14.08.2023 №23_08-00021, яке надійшло як засобами поштового зв`язку так і на електронну адресу Касаційного господарського суду, підписане кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом, які є ідентичні та розглядаються як одне, просить зупинити їх виконання до завершення перегляду справи в касаційному порядку. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/401/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючий, Булгакової І. В., Колос І. Б. Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольт Постач» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 у справі №910/401/23 залишено без руху у зв`язку із наданням скаржникові строку для надання касаційної скарги в новій редакції та вказати від якого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду необхідно відступити та в якій постанові Верховного Суду його викладено, а також вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій у цій справі було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Надано скаржнику строк тривалістю 10 днів з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги. Копію ухвали Суду від 30.08.2023 ТОВ «Вольт Постач» отримало 04.09.2023, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення, а, отже, останній день усунення недоліків касаційної скарги, припадає на 14.09.2023. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 30.08.2023 у справі №910/401/23 ТОВ «Вольт Постач» 14.09.2023 (згідно з відмітками на поштовому конверті) подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги разом з касаційною скаргою в новій редакції, зареєстровану канцелярією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та передану судді-доповідачу - 18.09.2023, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 у справі №910/401/23 та постановити нове рішення, яким позов відхилити повністю. З огляду на викладене скаржник подав матеріали усунених недоліків касаційної скарги у межах строку, наданого Судом ухвалою від 30.08.2023 у справі №910/401/23. Відповідно до частини четвертої статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. У поданій касаційній скарзі в новій редакції скаржник: - з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає, що у ході дослідження доказів, наданих скаржником як до суду першої інстанції, та зауваження щодо відповідних доказів у суді другої інстанції, обома інстанціями було проігноровано прохання скаржника дослідити належним чином надані докази, що прямо порушує право скаржника на неупередженість та безсторонність. Дії судів обох інстанцій призвели до неповного встановлення судом обставин справи та неповного дослідження доказів, що стало підставою для прийняття незаконного рішення. У апеляційній скарзі скаржник звертав увагу на вказане процесуальне порушення, однак апеляційний суд взагалі не надав оцінку цьому доводу; - з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування та впливу регульованих тарифів, які встановлюються Регулятором на зміну ціни за договором, що призводить до помилкового тлумаченнями судами першої та другої інстанції особливостей зміни ціни за одиницю у випадку зміни відповідним нормативним актом регульованих тарифів, а також відсутній висновок Верховного Суду щодо зміни регульованого тарифу та покладення обов`язку щодо сплати відповідного тарифу на кінцевого споживача. Також зазначає, що суд як першої, так і другої інстанцій при формулюванні остаточних рішень в частині розгляду підстави прийняття додаткової угоди №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу №241220ВСР від 29.12.2020 застосовували невірну норму матеріального права, а саме пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», яка стосується збільшення ціни в межах 10%. В той час додаткова угода №1 до договору №241220ВСР від 29.12.2020 встановлює не зміну ціни за одиницю в межах 10%, а встановлює регульований тариф. Тобто, додаткову угоду №1 до договору №241220ВСР від 29.12.2020 укладено на підставі пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині встановлення регульованого тарифу на розподіл, а отже скаржник вважає, що в даному випадку судами першої та другої інстанції порушено й частину першу статті 311 ГПК України та пункт 4 частини другої 2 статті 287 ГПК України в частині порушення норм матеріального права у зв`язку з застосування невірної норми, а саме пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» замість пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»; - з посиланням пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином не досліджено докази, а саме копії довідок ТППУ, копія договору та додаткових угод, а саме суди обох інстанцій не звернули увагу до встановлених у договорі вимог до довідок ТППУ, порядку зміни ціни за одиницю та формулювання ціни за одиницю на ринку; - з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що вимушений звертатися до Суду щодо відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а саме викладеного у постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №912/994/20, якою встановлено, що «...обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод)», тоді як вихід за межі позовних вимог судом є прямим порушенням процесуальних норм (частина п`ята статті 269 ГПК України), адже ні прокурор, ні позивач в доводах та аргументації не заявляли щодо обмеження збільшення ціни в межах 10% за весь період дії договору; - з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 «(до розгляду якої зупинялося касаційне провадження у цій справі)» щодо можливості/ неможливості звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та комунального закладу з вимогою про визнання укладеного правочину щодо публічних закупівель недійсним та стягнення коштів); - з посиланням з посиланням пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає, що ігнорування встановленої договором процедури зміни ціни за одиницю, шляхом підписання не додаткових угод, а актів приймання-передачі є прямим порушення прав постачальника. Суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили докази, а саме копії довідок ТППУ, копії Договору та додаткових угод в частині процедури зміни ціни за одиницю, не відтворили цю процедуру та проігнорували зауваження скаржника в частині невірного тлумаченні відповідної процедури, з урахуванням того, що вона була встановлена на моменті оприлюднення торгів саме позивачем. З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «Вольт Постач» подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України. Отже, суд доходить висновку, що скаржником на виконання ухвали Верховного Суду від 30.08.2023 у справі №910/401/23 усунуто недоліки касаційної скарги. Згідно з частиною третьою статті 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Відповідно до частини третьої статті 294 ГПК України питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 292 цього Кодексу. Отже, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пунктів 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України. Касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження, ураховуючи дату складання повного тексту оскаржуваної постанови з цієї справи. Щодо клопотання скаржника про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 року у справі №910/401/23, яке обґрунтовано тим, що у ході ухвалення рішення судами обох інстанцій було допущено низку помилок, було присутнє упередження ставлення та справа не була розглянута належним чином. У разі виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 у справі №910/401/23 в період касаційного перегляду справи, може викинути проблема в частині забезпечення постачання електричної енергії та природнього газу контрагентам скаржника, адже скаржник здійснює планування та купівлю енергоресурсів щодня, в тому числі й для об`єктів критичної інфраструктури. Блокування рахунків скаржника та стягнення коштів у примусовому порядку може зумовити проблему у ході закупівлі електроенергії для контрагентів. Для уникнення зазначеної ситуації та дотримання скаржником правил функціонування ринку електричної енергії та природнього газу, скаржник вбачає за необхідне зупинити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 року у справі №910/401/23 до завершення перегляду справи в касаційному порядку. Крім того, зазначає й на тому, якщо не буде дотриманий баланс інтересів сторін, відбудеться неправомірне стягнення грошової суми, яка оспорюється сторонами. ТОВ «Вольт постач» подав касаційну скаргу та сплатив судовий збір, а отже має право на справедливий та змагальний розгляд справи та розгляд цього клопотання. З аналізу абзацу другого частини четвертої статті 294 та статті 332 ГПК України вбачається, що заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії. Повноваження суду стосовно зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії унормовано положенням частини першої статті 332 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду. Клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії, має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані. Заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов`язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі №904/94/19). Сумніви скаржника щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм права під час постановлення оскаржених судових рішень покладені в основу касаційної скарги та за умов дотримання їх відповідності нормам ГПК України є підставою для перегляду цих рішень судом касаційної інстанції. Водночас вони (аргументи для касаційного оскарження) не обґрунтовують підстави для зупинення виконання оскарженого рішення або зупинення його дії та не можуть аргументовано свідчити про таку необхідність. Сама по собі незгода учасника судового процесу із судовим рішенням не є достатньою підставою для зупинення його виконання або для зупинення його дії, оскільки правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення. За таких міркувань Суд відхиляє доводи заявника в цій частині. Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо. У разі зміни або скасування судового рішення після його виконання статтею 333 ГПК України унормовано вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови. Так, навіть саме по собі проведення виконавчих дій не є безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання (дії) оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов`язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України). Суд має право зупинити виконання судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані. Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення. Саме по собі твердження скаржника, що судові рішення прийнятті з порушенням не свідчать про автоматичну необхідність їх зупинення. Право на оскарження само по собі не є причиною зупинення виконання судового рішення. Слід зауважити, що за змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім того, Касаційний господарський суд враховує те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (§ 43). Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»). Суд враховує, що у клопотанні скаржника про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень не наведені аргументовано/обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення їх виконання, а наведені мають декларативний характер, а тому твердження оцінюються як припущення, адже відсутні докази на підтвердження факту необхідності зупинення виконання оскаржуваних судових рішень. Враховуючи викладене, зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов`язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення й з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих і підтверджених підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення касаційного перегляду, в задоволенні клопотання скаржника слід відмовити. Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 294, 300 ГПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження у справі №910/401/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольт Постач» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 у справі №910/401/23.

2. Призначити розгляд касаційної скарги у засіданні Верховного Суду Касаційного господарського суду на 10 жовтня 2023 року об 11:50 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. №302.

3. Учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу до 06 жовтня 2023 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, або через «Електронний суд». Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вольт Постач» у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 у справі №910/401/23.

5. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов`язковою. З урахуванням воєнного стану сторони можуть подати до Верховного Суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

6. Повідомити учасників справи, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

7. Витребувати матеріали справи №910/401/23 Господарського суду міста Києва за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Війтовецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольт Постач» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у розмірі 170 656, 24 грн.

8. Копію ухвали надіслати до Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду для виконання. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т. Малашенкова Суддя І. Булгакова Суддя І. Колос