Постанова Львівський апеляційний суд № 450/2703/23

Справа № 450/2703/23 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А. Провадження № 33/811/1219/23 Доповідач: Партика І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Михалевського Юрія Романовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Михалевського Юрія Романовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 липня 2023 року, щодо ОСОБА_1 , встановив: цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536,80 грн. Згідно постанови, ОСОБА_1 , 28 травня 2023 року, о 00 год. 35 хв., на автодорозі Київ-Чоп 549 км+700м, керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», д.н.з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі водій відмовився. Такими своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою адвокат Михалевський Ю.Р., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП. Наголошує, що постанову місцевого суду він вважає незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово виявляв бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, а в працівника поліції не було перешкод для проведення такого огляду. Звертає увагу, що у протоколі про адміністративне правопорушення внесено недостовірні відомості, оскільки, місце події є Львівська обл.. Львівський р-н, с. Зубра, вул. Василя Стуса, а не автомобільна дорога Київ-Чоп 549 км. +700м., також, у протоколі про адміністративне правопорушення було здійснено виправлення працівниками поліції, а саме місце розгляду справи та час складання протоколу. Повідомляє, що працівниками поліції не було складено направлення для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, окрім того дане направлення відсутнє в матеріалах судової справи. Твердження свідків, що водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 в їх присутності не відмовлявся від проведення огляду. Також зазначає, що один із свідків міг бути в стані алкогольного сп`яніння, а інший пред`явив документи подібні на посвідчення працівника поліції. Наголошує, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки такий не містить моменту зупинки транспортного засобу та ознак алкогольного сп`яніння, які були виявлені працівниками поліції. Зазначає, що працівниками поліції не було повідомлено ОСОБА_1 порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та наслідки відмови від проходження такого огляду, наслідки складання протоколу про адміністративне правопорушення. Заслухавши, виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що така апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи. Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме: - даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №262641 від 28 травня 2023 року (а.с. 1), відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», д.н.з НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, на місці події та в медичному закладі відмовився у присутності двох свідків; - рапортом капітана поліції І. Стадника (а.с. 4) відповідно до якої, під час опитування водія ОСОБА_1 працівниками поліції було виявлено у водія ознаки сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився; - інформацією письмових пояснень свідків (а.с. 5-6), відповідно до яких водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 8), згідно із яким у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), запропоновано пройти огляд в КНП «Ходорівська міська лікарня»; - відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено в судовому засіданні, на якому зафіксовано рух та зупинку транспортного засобу «Volkswagen Golf», д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , під час опитування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, запропоновано йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, від якого водій відмовився, після чого працівниками поліції було залучено двох свідків, у присутності яких було повторно запропоновано водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, після чого водій намагався затягнути час, висловлюватися нецензурною лексикою, намагався впливати на дії працівників поліції, в присутності свідків не висловив згоди на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі, окрім того працівниками поліції неодноразово було роз`яснено водієві наслідки відмовив від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, після чого було складено протокол про адміністративне правопорушення, ознайомлено водія з протоколом, ОСОБА_1 відмовився надати пояснення, від підпису в протоколі відмовився, працівниками поліції відсторонено водія від керування транспортним засобом. Аргументи апелянта, що ОСОБА_1 неодноразово виявляв бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, а в працівника поліції не було перешкод для проведення такого огляду, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксовано, що працівники поліції неодноразово пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а водій відмовлявся та пробував затягнути час. Доводи сторони захисту, що у протоколі про адміністративне правопорушення було здійснено виправлення працівниками поліції, а саме місце розгляду справи та час складання протоколу, не беруться до уваги апеляційним судом. Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№262641 28 травня 2023 року(а.с.1), вбачається, що такий складено щодо ОСОБА_1 о 00 год. 50 хв., 28 травня 2023 року, щодо події, яка відбулася о 00 год. 35 хв., 28 травня 2023 року, зазначені дані підтверджуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, а тому, апеляційний суд зазначає, що виправлення, допущене працівником поліції у протоколі не впливає на допустимість такого доказу, не спростовує вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні даного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак не є підставою для закриття провадження у справі. Твердження апелянта, що у протоколі про адміністративне правопорушення внесено недостовірні відомості, оскільки, місце події є Львівська обл.. Львівський р-н, с. Зубра, вул. Василя Стуса, а не автомобільна дорога Київ-Чоп 549 км. +700м, нічим не підтверджено та не може бути підставою для скасування постанови, оскільки водія було ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення, як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, та жодних зауважень чи доповнень до даного протоколу у нього не було ( ОСОБА_1 відмовився від підпису у зазначеному документів), хоча ознайомився з таким. Покликання апелянта на те, що працівниками поліції не було складено направлення для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, не заслуговують на увагу апеляційного суду. Згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (даліполіцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п.п. 6, 7 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція) огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). Пунктом 9 розділу ІІ Інструкції визначено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. З аналізу норм вказаної Інструкції вбачається, що скерування особи до медичного закладу з метою проведення огляду на стан сп`яніння оформляється працівником поліції направленням за встановленою формою, водночас вказаною Інструкцією не передбачено, що таке направлення долучається до матеріалів судової справи. Як встановлено з відеозапису, долученого до матеріалів справи, працівниками поліції запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, проте такий огляд не було проведено, оскільки водій відмовився. Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та вимог КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Твердження сторони захисту, що працівниками поліції не було повідомлено водію ОСОБА_1 порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та наслідки відмови від проходження такого огляду, наслідки складання протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі спростовуються відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, який описаний вище. Те, що водій не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку у присутності свідків, апеляційний суд розцінює критично, оскільки, як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, після залучення свідків, водій намагався затягнути час та ухилитися від огляду, окрім того, після зупинки транспортного засобу водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Що стосується, припущень апелянта, що один із свідків міг бути працівником поліції, а інший у нетверезому стані, апеляційний суд зазначає, що такі мають формальний характер та не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Як вбачається, з відеозапису, долученого до матеріалів справи, працівниками поліції було зупинено автомобіль, який рухався в попутному напрямку та залучено водія та пасажирку даного транспортного засобу, як свідків, встановлено їх особи. Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки такі спростовуються вимогами ст. 251 КУпАП. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Згідно з пунктом 2 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення. За таких обставин, суд вважає доводи апелянта щодо відсутності моменту зупинки транспортного засобу, неспроможними та такими, що не впливають на кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 , оскільки на відео в повному обсязі зафіксовано процес спілкування поліцейських при виконанні ними службових обов`язків із водієм з фіксацією обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №262641 від 28 травня 2023 року (а.с. 1), а саме опитування водія та пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, та його відмову водія від проходження такого огляду. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено. Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Михалевського Ю.Р. є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 липня 2023 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Михалевського Юрія Романовича - без задоволення. Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає. Суддя Партика І.В.