Постанова 4856 № 240/40570/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/40570/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 19 вересня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, передбачену частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в розмірі 50 відсотків його місячного грошового забезпечення за 9 календарних років військової служби. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що солдат ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом на посаді водія-електрика мінометної батареї 3-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . На підставі наказу командира 14 окремої механізованої бригади від 19 серпня 2021 року №221-РС ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Натомість, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.08.2021 №171 позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 19 серпня 2021 року. Згідно витягу із вищезазначеного наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.08.2021 №171, копія якого наявна у матеріалах справи, на момент звільнення вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах України становила: календарна - 09 років 10 місяців 14 днів, пільгова - 06 років 04 місяці 28 днів. Відтак, загальна тривалість вислуги ОСОБА_1 у Збройних Силах України складає 16 років 03 місяців 12 днів, а тому позивач вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Оскільки, при виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 вказана одноразова грошова допомога, передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", позивачу виплачена не була, він звернувся з даним позовом до суду. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог. Суд вважає, що військова частина НОМЕР_1 не нарахувала та не виплатила позивачу вищезазначену одноразову грошову допомогу при його звільненні з військової служби, що свідчить про протиправність такої бездіяльності відповідача. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII). Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Частиною першою статті 40 Закону №2232-XII визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII). Відповідно до статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-XI військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Аналогічна правова норма закріплена в Розділі XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок №260). Пунктом 2 Розділу XXXII Порядку №260 передбачено, що у разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше. Згідно з пунктом 5 Розділу XXXII Порядку №260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою. При цьому, для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами) (п. 8 Розділу XXXII Порядку №260). Здійснивши системний аналіз вищезазначених правових норм, суд дійшов висновку, що вжите в частині 2 статті 15 Закону №2011-XI поняття "календарна вислуга років" застосовується не для визначення необхідної для призначення одноразової грошової допомоги вислуги років, а для визначення розміру такої допомоги: "в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби". Таким чином, в частині 2 статті 15 Закону №2011-XI відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме календарних років вислуги. Умовою набуття військовослужбовцем права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-XI є звільнення такого військовослужбовця зі служби з однієї із наступних підстав: 1) за віком: 2) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 3) за закінченням строку контракту; 4) у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі; 4) у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту командуванням; 5) на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку"; 6) у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років; а також наявність у такого військовослужбовця "вислуги 10 років і більше". Вказана правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 11.04.2018 у справі №806/2104/17, від 24.11.2020 у справі № 822/3008/17, від 21.04.2021 у справі №380/2427/20. Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивача було звільнено з військової служби у запас за підпунктом "а" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із закінченням строку контракту. Крім того, загальна вислуга позивача на військовій службі в Збройних Силах України становила 16 років 03 місяці 12 днів (09 років 10 місяців 14 днів календарної вислуги + 06 років 04 місяці 28днів пільгової вислуги), що свідчить про дотримання ним умови про наявність 10 і більше років вислуги для отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону №2011-XI. За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до правил частини 2 статті 15 Закону №2011-XI позивач, як військовослужбовець, який має вислугу більше 10 років, набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні. При цьому, оскільки для визначення розміру одноразової грошової допомоги застосовується саме календарна вислуга на військовій службі, то розмір допомоги, на яку позивач має право, становить 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 календарних років служби. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 календарних років служби. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в частині задоволених позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.