Постанова 4824 № 761/6087/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77 e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617 Унікальний номер справи № 761/6087/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4356/2023Головуючий у суді першої інстанції - Кордюкова Ж.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 вересня 2023 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Кулікова С.В., Невідома Т.О., секретар Ольшевська Ю.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Кравець Ростиславом Юрійовичем, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 листопада 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «Автомайдан», третя особа: ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію, В С Т А Н О В И В: У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГО «ВО «Автомайдан», третя особа: ОСОБА_2 , в якому просив визнати недостовірною й такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію поширену про нього ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті «Facebook» в публікації під назвою: «Знайомтеся, це суддя у відставці - ОСОБА_1» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати власника сторінки проекту «PROSUD» в Facebook - ГО «ВО «Автомайдан» видалити спірну публікацію із вказаного веб-посилання. Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, доктором юридичних наук, займається науковою та викладацькою діяльністю, автором наукових праць, заступником голови правління ГО «Всеукраїнська асоціація суддів у відставці», адвокатом, щодо якого протягом декількох років на різних веб-сайтах ведеться брудна компанія по розповсюдженню недостовірної інформації про те, що він в стані алкогольного сп`яніння вбив двох дітей, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Така поведінка осіб, відповідальних за розповсюдження інформації в мережі інтернет, заподіє позивачу значну шкоду, а її зберігання в мережі Інтернет за активними інтернет-посиланнями продовжує підтримувати негативну репутацію ОСОБА_1 , порушує його особисті, професійні та інші зв`язки. Ця інформація породжує суспільний осуд на основі неправдивої інформації про факти та події, які в дійсності не відбувались насправді. В опублікованій статті зазначено таке: «У 2004 році тоді ще суддя ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння вчинив ДТП в центрі Донецьку в результаті якого загинуло двоє дітей - 10 і 12 років. Суддя довгий час перебував під слідством, але до суду справа так і не дійшла оскільки за період слідства померли батьки дітей і справу закрили через відсутність потерпілих… Цю інформацію озвучив народний депутат ОСОБА_2 й ОСОБА_1 навіть подав на нього в суд для захисту своєї репутації. Однак, свій позов ОСОБА_1 подав не за місцем реєстрації депутата, тому суд його повернув без розгляду, а новий ОСОБА_1 вирішив не подавати. Очевидно передумавши захищати свою репутацію…». Як на першоджерело інформації в цій публікації є посилання на народного депутата ОСОБА_2 , а ГО «ВО «Автомайдан» не заперечує свою причетність до публікації та бере на себе відповідальність за поширювану нею дезінформацію компрометуючого характеру, що виходить за рамки понять етики та закону. Ця інформація є недостовірною, оскільки ОСОБА_1 в судовому порядку захищає свою честь, гідність та ділову репутацію. Суд у справі № 361/3910/19 дійшов висновку про недостовірність поширюваної щодо позивача інформації, тому що ОСОБА_2 не було надано доказів правдивості зазначених відомостей, а зміст, стиль та характер інформації не відповідає дійсності, доведена з перекручуванням, є недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача, як судді у відставці та науковця. Такого факту, як ДТП за участю позивача, в результаті якої загинуло двоє дітей, не існувало, так само і того факту, що стосовно ОСОБА_1 коли-небудь порушувалась кримінальна справа. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Поширена відповідачем інформація є негативною і неправдивою, позивач фактично був звинувачений у вчиненні злочину, про що безапеляційно стверджує відповідач. Розповсюджена інформація не є оціночним судженням, оскільки її зміст та характер свідчить про наявність фактів, які ніколи не існували в житті позивача. Окрім зазначеного, ОСОБА_1 є батьком трьох дітей, при цьому члени родини позивача живуть з усвідомленням того, що в Інтернеті є компромат щодо їхнього батька. Розповсюдження недостовірної інформації, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, призвела до завдання йому моральної шкоди, яка виразилась в порушенні звичайного способу життя та погіршенні його психологічного стану, у зв`язку із чим, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн (т. 1 а.с. 4-16). Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01.11.2022 позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення (т. 1 а.с. 208-211). В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказує, що судовий розгляд цієї справи проводився в порядку спрощеного письмового провадження без виклику сторін, що, без реалізації засади змагальності сторін, унеможливило безпосереднє дослідження доказів в судовому засіданні за участі сторін та можливість усунення технічної описки у відповідних документах після її виявлення. Така позиція суду є нічим іншим, як проявом надмірного формалізму та, вочевидь, упередженості суду при розгляді цієї справи, який шукав найменшої формальної зачіпки для відмови у задоволенні позову. Окрім зазначеного, суд не врахував правові висновки Верховного Суду, які уже неодноразово висловлювались у даній категорії справ стосовно того, що саме відповідач, тобто особа, яка поширює негативну інформацію, повинна доводити її достовірність, а не навпаки, та про дію презумпції невинуватості особи у вчиненні будь-яких злочинів в межах справ про спростування недостовірної інформації. Насамкінець, суд не взяв до уваги той факт, що попередній лист-відповідь Національної поліції України від 24.06.2022, містив лише часткову описку в прізвищі позивача, тому що його прізвище в листі згадано двічі: вперше правильно, а вдруге - з опискою, яку можна було б усунути за умови розгляду цієї справи в порядку загального позовного провадження та надання можливості долучення виправлених документів для суду. Однак суддя не звернула увагу на правильну вказівку на прізвище позивача, а вибрала саме ту, де була допущена ця описка як підставу для відмови у задоволенні позову (т. 2 а.с. 72-79). 01.05.2023 ГО «ВО «Автомайдан» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції правильно вирішив справу, з`ясувавши що оскаржувані речення слід вважати оціночними судженнями, а позивач має статус публічної особи. Вирішуючи питання суд першої інстанції правильно посилався на практику ЄСПЛ в своєму рішенні визнавши, що позивач на момент публікації був публічною особою і громадськість має право на прискіпливий аналіз всіх сфер життя публічної особи та має право створювати дискусію на ті чи інші теми, які можуть стосуватись такої публічної особи. Отже, суд першої інстанції правильно оперував засадами, на яких побудовані висновки рішень ЄСПЛ у розгляді подібних спорів, врахувавши дві ключові обставини: ступінь суспільного інтересу до поширеної інформації та ступінь публічності особи, якої ця інформація стосується (т. 2 а.с. 151-153зв.). В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 підтримав подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити. Представник ГО «ВО «Автомайдан» - Воробйов Є.Л. заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив її відхилити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано беззаперечних доказів того, що він дійсно не був учасником дорожньо-транспортної пригоди в 2004 році та доказів того, що відносно нього закрите або будь-яке інше кримінальне провадження відсутнє, а надані стороною позивача письмові докази зазначених висновків суду не спростовують. Але погодитись із такими висновками в повній мірі не можливо з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є суддею у відставці Київського апеляційного адміністративного суду, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 . ОСОБА_1 є членом Національної асоціації адвокатів України, що підтверджується копією посвідчення від 02.04.2002 № 468. 26.06.2017 ОСОБА_1 здобув науковий ступінь доктора юридичних наук, що підтверджується копією диплому доктора наук від 26.06.2017. Відносно ОСОБА_1 , як судді, ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті «Facebook» (ІНФОРМАЦІЯ_4) розміщено публікацію під назвою: «Знайомтеся, це суддя у відставці - ОСОБА_1», яка доступна для ознайомлення на день розгляду справи. Позивач вважає розповсюджену щодо нього інформацію недостовірною, такою, що порочить його честь, гідність і ділову репутацію, на підтвердження своїх вимог зазначає, що відповідно до автоматизованих обліків Національної поліції України відомості стосовно притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні (лист Національної поліції України від 24.06.2022 № 131аз/27/02/2-2022). Згідно даних Єдиного реєстру досудових розслідувань станом на 09.06.2022 кримінальні провадження, в яких містяться відомості про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності як підозрюваного, обвинуваченого не встановлені. Облік даних про зареєстровані злочини до 20.11.2012 здійснювало МВС України (лист Офісу Генерального прокурора від 14.06.2022 № 25/3-545ВИХ-22). Рішення Броварського районного суду Київської області від 26.09.2019 та постанову Київського апеляційного суду від 01.07.2020 у справі № 361/3910/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, згідно з якими інформацію такого змісту: «В стані алкогольного сп`яніння на автомобілі вбив двох дітей 10 і 12 років. Мати цих дітей наклала на себе руки - повісилась. Батько вмер від серцевого нападу. Кримінальна справа яка була порушена по ньому, була закрита, і ви тут жахнетесь від чого - у зв`язку з тим що потерпілих немає.» було визнано недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , було скасовано Верховним Судом, про що винесено постанову від 23.02.2022. Постановою Київського апеляційного суду від 23.02.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.09.2019 залишено без змін (т. 2 а.с. 134-140). Згідно з ч. 1 ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Частиною 1 статті 201 ЦК України визначено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. У частині 4 ст. 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. Положеннями статей 297, 299 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі та на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі і своєї ділової репутації. Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Позивач ОСОБА_1 станом на час поширення щодо нього відповідачем оспорюваної інформації є суддею у відставці. Оспорювана інформація була поширена ГО «ВО «Автомайдан», як власником сторінки проекту «PROSUD» на веб-сайті «Facebook». Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів. Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу. У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція). У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. У частинах 1, 2, 5 статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою. Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загально правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне право положення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України (ст. 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності. Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість. При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, необхідно визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (пункт 42 рішення від 21.09.2006 в справі «Грабчук проти України» (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12.01.2012 в справі «Довженко проти України» (заява № 36650/03)). Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 577/4402/19-ц, від 22.03.2021 у справі № 482/1474/16-ц. Верховний Суд, скасовуючи преюдиційні рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.09.2019 та постанову Київського апеляційного суду від 01.07.2020, і направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що апеляційний суд не дослідив у цій справі «якими належними та допустимими доказами підтверджені обставини, зокрема сам факт того, що ОСОБА_1 не брав участі в ДТП та факт відсутності щодо нього закритого кримінального провадження». У зв`язку з ухваленням Верховним Судом постанови від 23.02.2022 у справі № 361/3910/19, виникла необхідність у витребуванні та долученні додаткових доказів того, що ОСОБА_1 дійсно не брав участі в ДТП та щодо факту відсутності щодо нього закритого кримінального провадження. З цих причин, сторона позивача у червні 2022 року звернулись до всіх компетентних правоохоронних органів прокуратури, МВС України та Національної поліції з проханням надати інформацію про те, чи брав ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 коли-небудь участь в ДТП в м. Донецьку, в результаті якої загинули двоє дітей, чи було коли-небудь щодо ОСОБА_1 відкрите та/або закрите кримінальне провадження за ч. 2 або ч. 3 ст. 286 КК України за цим фактом в м. Донецьку, Донецькій області або на іншій території України. У відповідях на адвокатські запити жоден з уповноважених на володіння зазначеною інформацією державних органів не підтвердив такого факту, а отже - і достовірності поширюваної відповідачами інформації. Однак, у своїй відповіді від 24.06.2022 № 131аз/27/02/2-2022, Національна поліція України допустила описку у написанні імені та зазначила, що за результатами розгляду запиту та відповідно до автоматизованих обліків Національної поліції України, відомості стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні (т. 1 а.с. 65). Зазначені обставини стали однією із підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки, належного дослідження та обґрунтованої оцінки наданому доказу щодо відсутності підстав для притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за фактом ДТП на початку 2000-х років у м. Донецьку, судом першої інстанції надано не було, а лише формально зазначено, що автоматизовані обліки Національної поліції України не містять відомостей щодо ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 . У подальшому, з метою усунення технічної описки в зазначеному документі позивач повторно звернувся з адвокатським запитом № 888 від 18.11.2022 аналогічного змісту та отримали лист-відповідь Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України № 330 аз/27/02/2-2022 від 22.11.2022 з виправленим прізвищем позивача. Це тільки ще раз підтверджує, що ОСОБА_1 не брав участі в ДТП, які могли б бути скоєні у м. Донецьку та не вбивав під час такого ДТП двох дітей, а також те, що стосовно нього не було порушено кримінальних проваджень з цього та будь-якого іншого приводу. Таким чином, в матеріалах справи містяться довідки компетентних органів, що підтверджують факт відсутності щодо ОСОБА_1 закритого будь-якого кримінального провадження з приводу ДТП у м. Донецьку. У свою чергу, позивач не заперечує того факту, що він як публічна особа (суддя у відставці, адвокат, громадський діяч, науковець) підлягає ретельному громадському контролю і потенційно може зазнати гострої та сильної громадської критики у ЗМІ з приводу того, як він виконував або виконує свої функції. Проте, одна справа, коли мова йде про прискіпливу увагу громадськості до фактів які дійсно мали місце в житті публічної особи. Інша справа, коли мова йде про публічне та масове поширення в інформаційному просторі недостовірної інформації із безпідставним звинуваченням особи (хоч і такої, яка має статус публічного діяча) у скоєнні тяжкого злочину. Таким чином, відповідач публічно розповсюдив інформацію в стверджувальній формі про те, що ОСОБА_1 - винуватець ДТП, в результаті якого загинули діти, яка не підтверджена належними доказами. Однак, не дослідивши у повній мірі матеріали справи та не надав належної оцінки наданим доказам, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про недоведеність позовних вимог. Аналізуючи наведені докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що відповідачем щодо позивача було розповсюджено недостовірну інформацію, яка підлягає вилученню з відповідного веб-сайту. Окрім зазначеного, слід звернути увагу на те, що висновки суду першої інстанції щодо залучення ОСОБА_2 у справу в якості відповідача, є помилковим з огляду на те, що судовий процес по захисту честі, гідності та ділове репутації щодо ОСОБА_2 паралельно триває, позовні вимоги щодо визнання недостовірною інформації, озвученої народним депутатом ОСОБА_2, є предметом правової оцінки у іншій справі № 361/3910/19. Оскільки нормами діючого законодавства не передбачено повторного звернення до одного і того ж відповідача з тим самим предметом і за тих самих підстав, тому у даній справі ОСОБА_2 не можна було зазначать у якості відповідача. Щодо стягнення моральної шкоди, то слід зазначити наступне. Згідно з положенням ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до пунктів 3, 9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю Інших осіб. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має врахувати характер, обсяг та тривалість душевних страждань, яких зазнав та продовжує зазнавати позивач у зв`язку з приниженням його честі, гідності та ділової репутації внаслідок поширення стосовно нього недостовірної інформації. У даній справі, позивач є доктором юридичних наук, займається науковою та викладацькою діяльністю, є автором більше 50 публікацій та 4 монографій, заступником голови правління Громадської організації «Всеукраїнська асоціація суддів у відставці», адвокатом, нагородженим почесною відзнакою Вищої ради юстиції, подякою Національної школи суддів України, почесним знаком Ради суддів адміністративних судів України, заохочувальною відзнакою ДСА України - нагрудним знаком «Знак пошани». Окрім цього, ОСОБА_1 є батьком трьох дітей, двоє з яких - малолітні. Отже, розповсюдження щодо позивача недостовірної інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, призвело до завдання йому моральної шкоди, виразилося у необхідності звертатись до суду для захисту своїх немайнових прав, що також мало наслідком у порушенні звичайного способу життя та погіршенні його психологічного стану. Разом з тим, заявлена сума моральної шкоди у розмірі 16 667,00 грн є завищеною, тому апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ГО «ВО «Автомайдан» моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Згідно ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з ГО «ВО «Автомайдан» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 992,40 грн (немайнова вимога) + 2 481,00 грн (майнова вимога) + 496,20 (забезпечення позову) = 3 969,60 грн, а за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає стягненню 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, що становить 5 210,10 грн, всього 9 179,70 грн. Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Кравець Ростиславом Юрійовичем задовольнити. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 листопада 2022 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення наступного змісту. Позов ОСОБА_1 до Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «Автомайдан», третя особа: ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію задовольнити частково. Визнати недостовірною й такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), інформацію поширену про нього ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті «Facebook» в публікації під назвою: «Знайомтеся, це суддя у відставці - ОСОБА_1» за посиланням: НОМЕР_3 такого змісту: «У 2004 році тоді ще суддя ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння вчинив ДТП в центрі Донецьку в результаті якого загинуло двоє дітей - 10 і 12 років. Суддя довгий час перебував під слідством, але до суду справа так і не дійшла оскільки за період слідства померли батьки дітей і справу закрили через відсутність потерпілих…» Зобов`язати власника сторінки проекту «PROSUD» в Facebook - Громадську організацію «Всеукраїнське об`єднання «Автомайдан» (ЄДРПОУ 39174967) видалити спірну публікацію із веб-посилання ІНФОРМАЦІЯ_1. Стягнути з Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «Автомайдан» (ЄДРПОУ 39174967) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду у розмірі 5 000(п`ять тисяч),00 грн. Стягнути з Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «Автомайдан» (ЄДРПОУ 39174967) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 9 179(дев`ять тисяч сто сімдесят дев`ять),70 грн Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 12 вересня 2023 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді С.В. Кулікова Т.О. Невідома