Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/783/23

11.09.23 22-ц/812/977/23 Провадження № 22-ц/812/977/23 ПОСТАНОВА Іменем України 11 вересня 2023 року м. Миколаїв справа № 484/783/23 Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В., переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер Агро», про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без правових підстав, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 23 червня 2023 року під головуванням судді Панькова Д.А., повний текст судового рішення складений 30 червня 2023 року, У С Т А Н О В И В: У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без правових підстав. Позивач зазначала, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером № 4825484000:02:000:0194, площею 1,9903 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Кам`яна Балка Первомайського району Миколаївської області. 29 грудня 2012 року вона уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Агро» договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 20 років, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Первомайському районі за № 482548404003987. Пунктом 9 вищевказаного Договору передбачено, що орендар сплачує за користування земельною ділянкою орендну плату, яка становить 5 % від нормативно-грошової оцінки до 31 грудня щорічно. Однак позивач не отримала орендну плату за 2020, 2021, 2022 роки. За твердженням позивачки ТОВ «Партнер Агро» не обробляє орендовану земельну ділянку через неправомірні дії ТОВ «Агрофірма Корнацьких», яке фактично користується земельною ділянкою з кадастровим номером № 4825484000:02:000:0194 . Посилаючись на положення ст. 1212 ЦК України, ОСОБА_1 просила стягнути з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» 8072 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою та судові витрати. У відзиві на позовну заяву ТОВ «Агрофірма Корнацьких» заперечувало проти позову, посилаючись на те, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів факту незаконного користування ТОВ «Агрофірма Корнацьких» земельною ділянкою позивача. Товариство стверджувало, що не здійснювало самовільне зайняття земельних ділянок, зазначених позивачем в позовній заяві, оскільки земельним масивом, розташованим на території Чаусянської) Ленінської сільської ради Миколаївської області на законних підставах користується інша юридична особа - ПП «Перемога народу». Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 червня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 8072 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без правових підстав земельною ділянкою площею 1,9903 га, розташованою на території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий №4825484000:02:000:0194, за 2020 2022 роки та 1073 грн. 60 коп. судового збору. В апеляційній скарзі ТОВ «Агрофірма Корнацьких», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт вказує, що висновок суду про користування ТОВ «Агрофірма Корнацьких» земельною ділянкою позивача ґрунтується на неналежних та недопустимих доказах. Так, на спростування обставин, які суд вважав преюдиційними, відповідачем було надано ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року у справі №757/49363/16-к, інформаційну довідку з Державного реєстру прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки №4825484000:01:000:0172, науково-правовий висновок щодо права власності на земельну ділянку площею 1753,97 га, розташованої на території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, висновок судової експертизи з питань землеустрою № 13771 від 31 січня 2017 року, висновок судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 01 квітня 2016 року, договір оренди земельної ділянки від 06 липня 2015 року, укладений ОСОБА_2 та ПП «Перемога народу», Книгу записів реєстрації договорів оренди земельних часток(паїв) Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Також апелянт вказує, що судом не було враховану постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року у справі 484/608/23, предметом розгляду якої були тотожні обставини. Всупереч вимогам ст. 78, 79, 80 ЦПК України судом в обґрунтування рішення покладено неналежні, недостовірні та недопустимі докази, а саме ксерокопії рішення Господарського районного суду Миколаївської області від 23 серпня 2013 року у справі №915/1111/13, ухвали від 04 липня 2013 року Господарського районного суду Миколаївської області у справі № 915/1125/23, ксерокопії актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Крім того, звертає увагу, що жоден з актів перевірки взагалі не мають вигляд офіційних документів та складені з порушенням п. 4.21, п. 5.21 ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» та вимог п. 4 глави 7 розділу ІІІ «Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах в установах, організаціях», а тому акти перевірки ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області за 2020-2021 роки, яким нібито підтверджується факт користування ТОВ «Агрофірма Корнацьких» земельною ділянкою позивача, не стосуються предмету спору і є неналежними доказами у справі. З наданих позивачем акту перевірки від 02.09.2020 року, актів обстежень земельної ділянки від 02.09.2020 року не вбачається жодних доказів самовільного зайняття земельної ділянки саме відповідачем. Також апелянт звертав увагу, що ТОВ «Партнер Агро» заборонено відчуження та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером №4825484000:02:000:0194 відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року, що обумовлено статусом вказаної ділянки як речового доказу в кримінальному провадженні, про що достеменно відомо третій особі. В матеріалах справи відсутні докази, що ТОВ «Партнер Агро» коли-небудь приступало до використання такої земельної ділянки за цільовим призначенням, зокрема проведення посівних робіт, внесення добрив тощо та докази перешкоджання цим роботам з боку апелянта чи інших осіб. На думку апелянта, у зв`язку з наявністю укладеного між ОСОБА_2 та ПП «Перемога Народу» належним чином зареєстрованого договору оренди земельних часток (паїв) факт самовільного зайняття землі ПП «Перемога Народу» чи ТОВ «Агрофірма Корнацьких» відсутній. Також апелянт вважає, що суд використав концепцію негативного доказування, чим переклав тягар доведення обставин на відповідача, порушивши норми ст. 12, 13, 263, 265 ЦПК України. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Партнер Агро» - адвокат Валешинська О.С. просила залишити апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма Корнацьких» без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, що позивачем доведено обставини самовільного зайняття землі ТОВ «Агрофірма Корнацьких», відповідач земельну ділянку у володіння позивача чи орендаря ТОВ «Партнер Агро» не повернув та безперервно майже 10 років без достатньої правової підстави користується нею. Щодо посилання апелянта на зміст ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року у справі № 757/49363/16, то зазначає, що жодної заборони на користування орендованими землями ТОВ «Партнер Агро» така ухвала не встановлює. Не можуть бути використані отримані досудовим слідством експертизи, що надані відповідачем з огляду на їх недопустимість внаслідок невідповідності вимогам ст. 102 ЦПК України, а наданий відповідачем науково-правовий висновок від 2016 року не відповідає положенням ст. 114 ЦПК України. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи. Згідно ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України). Главою 83 ЦК України врегульовані відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення Глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Статтями 125,126 ЗК України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Частиною четвертою ст.2 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Відповідно до ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі №6-3090цс15). За змістом приписів Глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. При цьому вина для кондикційних зобов`язань не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17-ц. Отже для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме про реєстрацію права власності позивачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером № 4825484000:02:000:0194, площею 1,9903 га, яка знаходиться за адресою: Миколаївська область, Первомайський район, сільрада Ленінська, за межами населеного пункту (т. 1 а.с. 6). Постановою Миколаївського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року у цивільній справі № 484/684/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма Корнацьких», третя особа ТОВ «Партнер-Агро» про стягнення грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України за користування земельної ділянкою позивачки без достатньої правової підстави, було скасовано рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.02.2021 року і ухвалено нове судове рішення про задоволення позову та стягнення з ТОВ "Агрофірма Корнацьких" за період з 2017-2019 роки 5 902 грн. 59 коп. безпідставно збережених коштів. Ухвалюючи вказане судове рішення Миколаївський апеляційний суд встановив, що 29 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Партнер - Агро» укладено договір оренди належної позивачці земельної ділянки площею 1,9903 га, що розташована на території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер № 482584000:02:000:0194, строком на 20 років, пунктами 9, 11 якого передбачено, що орендна плата вноситься у грошовій формі у розмірі 5 % від нормативно грошової оцінки землі, що становить 1 967 грн. 53 коп. і сплачується не пізніше 31 грудня кожного року користування. У 2013 році та протягом 2017-2019 років ТОВ «Партнер-Агро» було позбавлене можливості обробляти земельні ділянки площею 1520,1737 га, у тому числі земельну ділянку позивачки, так як фактично вона оброблялась іншою особою - ТОВ «Агрофірма Корнацьких», в зв`язку з чим протягом 2017-2019 років орендна плата орендарем позивачу не сплачувалася (т. 1 а.с. 7-12). Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. За такого суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що факт самовільного використання належної позивачці земельної ділянки відповідачем до 2019 року включно, що був встановлений постановою Миколаївського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року у цивільній справі № 484/684/20, у якій брали участь ті ж самі особи, що і у даній справі, мають преюдиційне значення для суду при вирішенні даного спору. При цьому суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідачем не надано доказів повернення спірної земельної ділянки у розпорядження позивачки або третьої особи ТОВ «Партнер Агро», а тому дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту продовження користування ТОВ «Агрофірма Корнацьких» належною ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером № 4825484000:02:000:0194 також і протягом 2020-2022 років. Доказів наявності у ТОВ «Агрофірма Корнацьких» правових підстав для користування земельною ділянкою позивачки матеріали справи не містять. Також ані відповідач, ані третя особа не заперечували, що орендна плата ОСОБА_1 не сплачувалась. З огляду на викладене суд першої інстанції, встановивши факт використання відповідачем належної позивачці земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, дішов обгрунтованого висновку, що ТОВ «Агрофірма Корнацьких» зобов`язано повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Матеріали справи містять достатні докази, які у сукупності, на думку колегії суддів, спростовують заперечення відповідача та свідчать про фактичне його користування земельною ділянкою позивача за спірний період, а зазначені у апеляційній скарзі заперечення відповідача щодо недоведеності зайняття ТОВ «Агрофірма Корнацьких» земельної ділянки позивача, неналежності, недопустимості та недостовірності наданих доказів не заслуговують на увагу. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року у справі №757/49363/16-к, на яку посилається апелянт, задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, заявлене під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000310 від 22.04.2014р., накладено арешт на земельні ділянки, у тому числі на ділянку №4825484000:02:000:0194, шляхом заборони її відчуження та розпорядження нею. Проте вказана ухвала ніяким чином не спростовує встановлених судом обставин. Не суперечить висновкам суду і науково-правовий висновок Всеукраїнської громадської організації «Асоціація українських правників» щодо права власності на земельну ділянку площею 1753,97 га, розташованої на території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, висновок судової експертизи з питань землеустрою № 13771 від 31 січня 2017 року, висновок судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 01 квітня 2016 року, договір оренди земельної ділянки від 06 липня 2015 року, укладений ОСОБА_2 та ПП «Перемога народу», на що посилається апелянт, оскільки предметом спору у справі, що переглядається, не є перевірка законності набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером №4825484000:02:000:0194, вимог щодо оспорювання її права власності на цю ділянку ані ТОВ «Агрофірма Корнацьких», ані ОСОБА_2 , ані ПП «Перемога народу» не було заявлено. Відповідно до ч. 4 ст. 283 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За такого посилання апеляційної скарги на неврахування судом першої інстанції висновків Миколаївського апеляційного суду, викладених у постанові від 12 квітня 2023 року у справі 484/608/23 не заслуговують на увагу. При цьому колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги про помилковість посилань суду першої інстанції на преюдиційне значення для суду при вирішенні даного спору висновків Миколаївського апеляційного суду у справі № 484/684/20 щодо належності та допустимості ксерокопій актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області. Разом із тим неправильне тлумачення ч. 4 ст. 82 ЦПК України не впливає на правильність основного висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та не може бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10лютого 2010 року). Враховуючи, що інші доводи апеляційної скарги є суб`єктивним тлумаченням представника відповідача, як обставин справи, так і норм діючого законодавства, та направлені на переоцінку досліджених судом доказів, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були належним чином оцінені надані докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції вирішив справу згідно з нормами матеріального права, які підлягали застосуванню за даними правовідносинами, дав належну правову оцінку доказам і дійшов правильного висновку про задоволення позову, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду. З огляду на результати апеляційного перегляду справи відсутні підстави для розподілу судових витрат. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» залишити без задоволення. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя В.В. Коломієць Судді: Н.В. Самчишина Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 18 вересня 2023 року