Постанова КЦС ВС № 824/151/22

Постанова Іменем України 14 вересня 2023 року м. Київ справа № 824/151/22 провадження № 61-8756ав23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Погрібного С.О , Ступак О. В., за участю секретаря судового засідання - Берези В. О., учасники справи: заявник (стягувач) - Акціонерне товариство «Укргазвидобування», боржник - NOVARGI INDUSTRIES S.L. (NOVARGI INDUSTRIES, SOCIEDAD LIMITAD) (Іспанія), розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу NOVARGI INDUSTRIES S. L. (NOVARGI INDUSTRIES, SOCIEDAD LIMITADА) (Іспанія) на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 року у складі судді Голуб С. А., постановлену за заявою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 12 жовтня 2021 року та про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення, у справі за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (Україна) до NOVARGI INDUSTRIES S. L. (NOVARGI INDUSTRIES, SOCIEDAD LIMITADА) (Іспанія) про стягнення 932 681,38 євро, відшкодування витрат з оплати арбітражного збору, за зустрічним позовом NOVARGI INDUSTRIES S. L. (NOVARGI INDUSTRIES, SOCIEDAD LIMITADА) (Іспанія) до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення 609 647,10 євро та відшкодування витрат з оплати арбітражного збору, ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст вимог заяви У листопаді 2022 року Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - АТ «Укргазвидобування») звернулося до суду із заявою про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 12 жовтня 2021 року та про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення у справі за позовом АТ «Укргазвидобування» (Україна) до NOVARGI INDUSTRIES S. L. (NOVARGI INDUSTRIES, SOCIEDAD LIMITADА) (Іспанія) (далі - NOVARGI INDUSTRIES S. L., Компанія) про стягнення 932 681,38 євро та відшкодування витрат з оплати арбітражного збору, за зустрічним позовом NOVARGI INDUSTRIES S. L до АТ «Укргазвидобування» про стягнення 609 647,10 євро та відшкодування витрат з оплати арбітражного збору. На обґрунтування заяви посилалося на таке. 03 вересня 2018 року між АТ «Укргазвидобування» та NOVARGI INDUSTRIES S. L. було укладено договір поставки товарів з супровідними послугами № UGV 10684/30-18, за умовами якого компанія NOVARGI INDUSTRIES S. L. взяла на себе зобов`язання поставити АТ «Укргазвидобування» технологічний підігрівач П-З ГФУ-1. Відповідно до пункту 10.2 зазначеного договору останній містить арбітражне застереження, яке передбачає зобов`язання сторін у разі недосягнення згоди шляхом переговорів, зокрема, вирішувати спори через звернення до МКАС при ТПП України, у зв`язку з чим АТ «Укргазвидобування» звернулося до вказаного суду з позовом до NOVARGI INDUSTRIES S. L. про стягнення штрафних санкцій. NOVARGI INDUSTRIES S. L. подало зустрічний позов щодо стягнення заборгованості з вартості товару. Рішенням МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року у справі № 307/2020 первісний позов АТ «Укргазвидобування» до NOVARGI INDUSTRIES S. L. задоволено частково. Стягнено з NOVARGI INDUSTRIES S. L. на користь АТ «Укргазвидобування» 254 019,63 євро штрафних санкцій за порушення строків поставки товару, 406 431,40 євро штрафу за поставку некомплектного товару, 16 831,13 євро на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору та 164,40 євро на відшкодування додаткових витрат арбітражного провадження, а всього 677 446,56 євро. У задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено. Провадження у справі у частині стягнення з NOVARGI INDUSTRIES S.L. 157,04 євро збитків припинено за заявою АТ «Укргазвидобування». Витрати на оплату арбітражного збору у сумі 338,16 євро віднесено на АТ «Укргазвидобування». Зустрічний позов NOVARGI INDUSTRIES S. L. до АТ «Укргазвидобування» задоволено частково. Стягнено з АТ «Укргазвидобування» на користь NOVARGI INDUSTRIES S. L. 609 647,10 євро вартості поставленого товару, 14 485,22 євро на відшкодування витрат з оплати арбітражного збору, а усього 624 132,32 євро. У задоволенні решти зустрічного позову відмовлено. З урахуванням наведеного заявник просив: - визнати та надати дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року у справі № 307/2020 про задоволення первісного позову АТ «Укргазвидобування» до NOVARGI INDUSTRIES S. L. про стягнення 254 019,63 євро - штрафних санкцій за порушення строків поставки товару, 406 431,40 євро - штрафу за поставку некомплектного товару, 16 831,13 євро на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору та 164,40 євро на відшкодування додаткових витрат арбітражного провадження, а всього 677 456,56 євро, - видати виконавчий лист на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року. Стислий виклад рішення суду першої інстанції Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року заяву АТ «Укргазвидобування» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 12 жовтня 2021 року та про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення повернуто заявнику. Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що заявник у порушення вимог частини першої статті 475 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не надав до заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу доказів місцезнаходження боржника на території України. Суд відхилив доводи заявника стосовно наявності у боржника права вимоги до АТ «Укргазвидобування», відповідно знаходження на території України майна, належного на праві власності боржнику. Постановою Верховного Суду від 23 лютого 2023 року апеляційну скаргу АТ «Укргазвидобування» задоволено. Ухвалу Київського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Київського апеляційного суду як суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що оскільки боржник NOVARGI INDUSTRIES S. L. згідно з рішенням МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року має право вимоги до заявника АТ «Укргазвидобування» щодо стягнення грошових коштів у розмірі 624 132,32 євро, яке в свою чергу є майновим правом, яке передбачає набуття у майбутньому реального майна на території України, передчасним є висновок Київського апеляційного суду щодо відсутності у боржника на території України будь-якого майна. Відповідно передчасним є висновок Київського апеляційного суду про те, що судом не може розглядатись заява АТ «Укргазвидобування» про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 року заяву АТ «Укргазвидобування» задоволено. Визнано та надано дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року у справі № 307/2020 за первісним позовом АТ «Укргазвидобування» до NOVARGI INDUSTRIES S. L. про стягнення коштів. Видано виконавчий лист на виконання рішення МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року у справі № 307/2020, яким стягнено з NOVARGI INDUSTRIES S. L. на користь АТ «Укргазвидобування»: 254 019,63 євро - штрафні санкції за порушення строків поставки товару, 406 431,40 євро - штраф за поставку некомплектного товару, 16 831,13 євро - на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору та 164,40 євро - на відшкодування додаткових витрат арбітражного провадження, а всього 677 446,56 євро. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Задовольняючи заяву, Київський апеляційний суд як суд першої інстанції виходив з того, що обставини, встановлені рішенням МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ держави Україна, вказане рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та виключно щодо боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям. Таким чином, задоволення заяви про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року у справі № 307/2020 не виходить за межі контракту та не суперечить публічному порядку України. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників У червні 2023 року Компанія подала до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити. На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що питання про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року у справі № 307/2020 не відноситься до юрисдикції судів України, на території України відсутнє його майно. Київський апеляційний суд як суд першої інстанції не з`ясував обставин справи, зокрема чи є майно NOVARGI INDUSTRIES S. L. на території України. Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме не повідомив Компанію про розгляд справи, їй не надсилалася заява про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України. У липні 2023 року від АТ «Укргазвидобування» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому стягувач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення,а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції- без змін. На обґрунтування відзиву посилається на те, що право вимоги NOVARGI INDUSTRIES S. L. існує безвідносно до арбітражного рішення, а відсутність рішення компетентного суду про визнання та надання дозволу на примусове виконання такого рішення не припиняє зобов`язань АТ «Укргазвидобування», не впливає на обсяг прав заявника та не спростовує наявного в нього права вимоги. Враховуючи положення національного законодавства, висновки Конституційного Суду України, висловлені в рішенні від 22 червня 2022 року № 6-р(ІІ)/2022 у справі № 3-188/2020(455/20), право вимоги NOVARGI INDUSTRIES S. L. щодо стягнення з АТ «Укргазвидобування» грошових коштів у розмірі 624 132,32 євро належить до майнових прав, тобто є майном Компанії на території України. Враховуючи, що грошові кошти відносяться до платіжних інструментів, боржник у грошовому зобов`язанні вважається таким, що фактично володіє коштами, які належать кредитору, до моменту їх повернення в результаті виконання грошового зобов`язання. Таким чином, наявність у NOVARGI INDUSTRIES S. L. права грошової вимоги на суму 624 132,32 євро до АТ «Укргазвидобування», з місцезнаходженням в Україні, свідчить про наявність у Компанії майна на території України - грошових коштів, які тимчасово, до виконання грошового зобов`язання згідно з арбітражним рішенням, знаходяться у АТ «Укргазвидобування». Крім того, NOVARGI INDUSTRIES S. L. також володіє іншим майном на території України правом вимоги щодо стягнення з АТ «Укргазвидобування» грошових коштів у розмірі 177 622,38 євро та 2 285,76 дол. США за рішенням МКАС при ТПП України від 18 липня 2022 року у справі № 128/2021. Отже, NOVARGI INDUSTRIES S. L. володіє майном на території України, а тому заява АТ «Укргазвидобування» про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення підлягає задоволенню. Також зустрічні грошові зобов`язання сторін зі сплати 624 132,32 євро припинились, а заборгованість NOVARGI INDUSTRIES S. L. перед АТ «Укргазвидобування» зменшилась до 53 314,24 євро (677 446,56 євро (борг) - 624 132,32 євро). Отже, за арбітражним рішенням залишається непогашеною частина суми боргу NOVARGI INDUSTRIES S. L. у розмірі 53 314,24 євро. Враховуючи викладене, арбітражне рішення вже виконане в частині суми 624 132,32 євро шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та на території України у боржника (NOVARGI INDUSTRIES S. L.) є майно, воно може підлягати примусовому виконанню лише в частині 53 314,24 євро. 12 вересня 2023 року від АТ «Укргазвидобування» надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що АТ «Укргазвидобування» було подано до Київського апеляційного суду заяви про визнання виконавчого листа у справі № 824/151/22 таким, що не підлягає виконанню, на суму 624 132,32 євро та 53 314,24 євро, у зв`язку з тим, що станом на 12 вересня 2023 року рішення МКАС при ТПП у справі № 307/2020 від 12 жовтня 2021 року про стягнення з Компанії на користь АТ «Укргазвидобування» 677 446,56 євро є виконаним відповідно до статті 601 ЦК України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявами № 30.6-019-4509 від 09 грудня 2022 року та № 30.6-022-3851 від 11 серпня 2023 року. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження у цій справі. Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, письмових пояснень та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Встановлені у справі обставини 03 вересня 2018 року між АТ «Укргазвидобування» та NOVARGI INDUSTRIES S. L. було укладено договір поставки № UGV 10684/30-18 про поставку технологічного підігрівача П-З ГФУ-1. Відповідно до пункту 10.2 зазначеного договору у разі недосягнення сторонами згоди шляхом переговорів, спори (розбіжності) вирішуються, зокрема МКАС при ТПП Українизгідно з його регламентом. Рішенням МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року у справі № 307/2020 первісний позов АТ «Укргазвидобування» до NOVARGI INDUSTRIES S. L. задоволено частково. Стягнено з NOVARGI INDUSTRIES S. L. на користь АТ «Укргазвидобування» 254 019,63 євро штрафних санкцій за порушення строків поставки товару, 406 431,40 євро штрафу за поставку некомплектного товару, 16 831,13 євро на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору та 164,40 євро на відшкодування додаткових витрат арбітражного провадження, а всього 677 446,56 євро. У задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено. Провадження у справі у частині стягнення з NOVARGI INDUSTRIES S.L. 157,04 євро збитків припинено за заявою АТ «Укргазвидобування». Витрати на оплату арбітражного збору у сумі 338,16 євро віднесено на АТ «Укргазвидобування». Зустрічний позов NOVARGI INDUSTRIES S. L. до АТ «Укргазвидобування» задоволено частково. Стягнено з АТ «Укргазвидобування» на користь NOVARGI INDUSTRIES S. L. 609 647,10 євро вартості поставленого товару, 14 485,22 євро на відшкодування витрат з оплати арбітражного збору, а усього 624 132,32 євро. У задоволенні решти зустрічного позову відмовлено. Клопотань про скасування або зупинення виконання рішення МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року у справі № 307/2020 у цій справі сторони до суду не подавали. Відповідно до заяви АТ «Укргазвидобування» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09 грудня 2022 року № 30.6-019-4509, на виконання рішення МКАС при ТПП Українивід 12 жовтня 2021 року у справі № 307/2020, АТ «Укргазвидобування» зарахувало наявні у NOVARGI INDUSTRIES S. L. майнові права щодо стягнення з АТ «Укргазвидобування» грошових коштів у розмірі 624 132,32 євро, в рахунок погашення зобов`язань NOVARGI INDUSTRIES S. L. перед АТ «Укргазвидобування» на зазначену суму, які виникли на підставі указаного рішення міжнародного комерційного арбітражного суду. Невиконаним зобов`язанням NOVARGI INDUSTRIES S. L. перед АТ «Укргазвидобування» залишаються в частині стягнення грошових коштів у розмірі 53 314,24 євро. 13 червня 2023 року АТ «Укргазвидобування» подало до Київського апеляційного суду заяву про визнання виконавчого листа Київського апеляційного суду у справі № 824/151/22, виданого АТ «Укргазвидобування», таким, що не підлягає виконанню в частині зарахованої в порядку статті 601 ЦК України суми у розмірі 624 132,32 євро. Відповідно до заяви АТ «Укргазвидобування» про зарахування зустрічних однорідних вимог рішення МКАС при ТПП у справі № 307/2020 від 12 жовтня 2021 року про стягнення з Компанії на користь АТ «Укргазвидобування» 53 314,24 євро є виконаним відповідно до статті 601 ЦК України. 12 вересня 2023 року АТ «Укргазвидобування» подало до Київського апеляційного суду заяву про визнання виконавчого листа Київського апеляційного суду у справі № 824/151/22, виданого АТ «Укргазвидобування», таким, що не підлягає виконанню в частині зарахованої в порядку статті 601 ЦК України суми у розмірі 53 314,24 євро. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Правовідносини щодо визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів в Україні урегульовані статтею V Нью-Йоркської конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (далі - Нью-Йоркська конвенція), статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», положеннями розділу IX ЦПК України. Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36 цього Закону, яка містить підстави для відмови у визнанні або у виконанні арбітражного рішення. Відповідно до частини першої статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 475 ЦПК України питання визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом за заявою стягувача відповідно до цієї глави, якщо боржник має місце проживання (перебування) або місцезнаходження на території України. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом, якщо на території України знаходиться майно боржника. Заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем. Відповідно до статті V Нью-Йоркської Конвенції, статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України. Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача. Отже, виходячи зі змісту наведених норм права, вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 824/178/19 (провадження № 61-15459ав20), від 13 січня 2022 року у справі № 824/87/21 (провадження № 22-вк/824/126/2021) (провадження № 61-16378ав21), від 15 вересня 2022 року у справі № 824/213/21 (провадження № 61-1479ав22). У частині першій статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Як зазначено вище 03 вересня 2018 року між АТ «Укргазвидобування» та NOVARGI INDUSTRIES S. L. було укладено договір поставки товарів з супровідними послугами № UGV 10684/30-18, за умовами якого компанія NOVARGI INDUSTRIES S. L. взяла на себе зобов`язання поставити АТ «Укргазвидобування» технологічний підігрівач П-З ГФУ-1. Відповідно до пункту 10.2 договору поставки від 03 вересня 2018 року № UGV 10684/30-18 у разі недосягнення сторонами згоди шляхом переговорів, спори (розбіжності) вирішуються: у судовому порядку в судах України відповідно до чинного законодавства України (для резидента); МКАС при ТПП України, згідно з регламентом МКАС при ТПП України. Число арбітрів: три. Місце проведення арбітражу: м. Київ. Мова, що використовується при арбітражі - українська з перекладом на англійську. Право, що регулює цей договір: матеріальне право України (для нерезидента) (т. 1, а. с. 141-177). Вказаний договір містить усі необхідні істотні умови, в тому числі, визначення арбітражної установи, підстави передачі спору на арбітраж, порядок розгляду справи, місце та мову проведення арбітражного розгляду. Встановлено, що арбітражна угода не визнана недійсною; сторін було належним чином сповіщено про призначення арбітрів та про арбітражний розгляд; рішення не суперечить арбітражній угоді; склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами; рішення МКАС при ТПП Українивід 12 жовтня 2021 року у справі № 307/2020 вже стало обов`язковим для сторін, не було скасовано та його виконання не було зупинено судом. Відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Подібні положення містяться у частині третій статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Зарахування однорідних вимог розглядається також як форма захисту від вимоги позивача, що ґрунтується на грошовій претензії відповідача, і тягне за собою взаємне погашення обох вимог повністю або частково. За змістом частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. Заява АТ «Укргазвидобування» від 09 грудня 2022 року про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі. Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: у першому - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами. Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо). Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 914/3217/16. Важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є також безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19, безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором. При дотриманні умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог. Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника. Заперечення однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення. Відповідно до частини третьої статті 479 ЦПК України якщо рішення міжнародного комерційного арбітражу вже виконувалося раніше, суд визначає, в якій частині або з якого часу воно підлягає виконанню. Суд першої інстанції, розглядаючи заяву АТ «Укргазвидобування», не звернув уваги на положення частини третьої статті 479 ЦПК України, не з`ясував обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та не врахував наявних у справі доказів виконання АТ «Укргазвидобування» рішення міжнародного комерційного арбітражу. Встановлення та урахування обставин виконання сторонами рішення міжнародного комерційного арбітражу, у тому числі на підставі положень статті 601 ЦК України чи частини третьої статті 20З ГК України, не є зміною такого рішення, а є процесуальним обов`язком суду, який вирішує питання про наявність правових підстав для примусового виконання відповідного рішення міжнародного комерційного арбітражу (частина третя статті 479 ЦПК України). Верховний Суд зауважує, що зараховані вимоги АТ «Укргазвидобування» відповідають умовам зустрічного зарахування на підставі положень статті 601 ЦК України, частини третьої статті 203 ГК України, оскільки є зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим), однорідними (стосуються стягнення грошових коштів, виникли на підставі одного договору та підтверджені одним арбітражним рішенням), безспірними (встановлені рішенням міжнародного комерційного арбітражу, з яким погодилися сторони) та такими, строк виконання яких настав (сторони погодилися із ухваленим рішенням міжнародного комерційного арбітражу та звернулися із заявами про надання дозволу на його виконання). Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а вимагає лише отримання й сприйняття змісту заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов`язань повністю або частково. У разі несприйняття адресатом заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, учасники правовідносин мають можливість звернутися за судовим захистом, подавши, зокрема, позов про визнання такого правочину недійсним. Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2023 року у справі № 911/2757/21, від 02 травня 2023 року у справі № 910/9268/22. Верховний Суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази спростування презумпції правомірності зарахування зустрічних однорідних, проведеного на підставі заяви АТ «Укргазвидобування» (правочину) від 09 грудня 2022 року № 30.6-019-4509. Відповідно до статті 204 ЦК України, в якій закріплена презумпція правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Водночас АТ «Укргазвидобування» подало до Київського апеляційного суду заяви про визнання виконавчого листа у справі № 824/151/22 таким, що не підлягає виконанню, на суму 624 132,32 євро та 53 314,24 євро. Інститут заліку (зарахування) має на меті оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, що становлять предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризики й витрати сторін, які можуть виникнути при здійсненні примусового виконання. У контексті обставин справи, яка переглядається, зарахування зустрічних грошових вимог є реалізацією справедливого балансу між інтересами сторін спору, які мають підтверджені арбітражним рішенням зобов`язання зі сплати на користь одне одного грошових коштів, та становитиме розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Відмова у задоволенні заяви АТ «Укргазвидобування» про надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року у справі № 307/2020 та про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення, з урахуванням встановлених судом обставин виконання Компанією свого грошового зобов`язання у розмірі 677 456,56 євро, яке виникло на підставі зазначеного арбітражного рішення, не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційною означеній меті (фактичне виконання рішення МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року у справі № 307/2020). Аналогічний підхід до вирішення питання про надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року та про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення у зв`язку з фактичним виконанням рішення МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року у справі № 307/2020 застосував Верховний Суд у постанові від 15 червня 2023 року. Верховний Суд звертає увагу, що юридична визначеність передбачає, що закони мають бути застосовані у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Також Верховний Суд звертає увагу на те, що спірні правовідносини стосуються виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, місце якого знаходиться на території України, а тому відповідно до положень статті 482 ЦПК України не потребує його визнання судом, на що суд першої інстанції уваги не звернув. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга NOVARGI INDUSTRIES S. L. підлягає частковому задоволенню, а ухвала Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви АТ «Укргазвидобування» про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року у справі № 307/2020. Зокрема, встановлено, що внаслідок неповного з`ясування Київським апеляційним судом як судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, суд не врахував, що на час вирішення заяви АТ «Укргазвидобування» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року та про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення стягувач вжив заходів з виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, у тому числі на підставі положень статті 601 ЦК України, внаслідок чого рішення МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року є виконаним на суму 624 132,32 євро, яка підлягала стягненню на користь стягувача. Указане унеможливлювало задоволення заяви АТ «Укргазвидобування» АТ «Укргазвидобування» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року та про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення у повному обсязі. Верховний Суд також враховує, що на час апеляційного розгляду справи рішення МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року на підставі положень статті 601 ЦК України є виконаним в повному обсязі, що визнається представниками учасників справи, а отже, унеможливлює задоволення заяви про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року та про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення. Водночас Верховний Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що питання про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року у справі № 307/2020 не відноситься до юрисдикції судів України та що на час подання заяви АТ «Укргазвидобування» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року, про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення на території України було відсутнє його майно. Указане вже було були предметом розгляду Верховним Судом у цій справі. У постанові Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 824/97/22 (провадження № 61-11254ав22) викладено висновок про те, що «рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності (частина перша статті 474 ЦПК України). У визначенні, чи підлягає розгляду заява про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, Верховний Суд застосовує правила частин першої та другої статті 475 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 475 ЦПК України питання визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом за заявою стягувача відповідно до цієї глави, якщо боржник має місце проживання (перебування) або місцезнаходження на території України. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом, якщо на території України знаходиться майно боржника (частина друга статті 475 ЦПК України). З метою визначення міжнародної підсудності судам України заяв про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу у статті 475 ЦПК України визначені такі прив`язки: місце проживання (перебування), місцезнаходження боржника на території України або знаходження на території України майна божника. При цьому останній критерій визначення підсудності - знаходження на території України майна божника - застосовується у тому разі, якщо боржник не має на території України місця проживання (перебування) або місцезнаходження. Визначені статтею 475 ЦПК України правила підсудності національному суду України заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу є втіленням принципу достатнього зв`язку держави, суд якої видає дозвіл на визнання і примусове виконання арбітражного рішення, із особою боржника. Правила статті 475 ЦПК України узгоджуються із положеннями Закону України «Про виконавче провадження», що стосуються місця виконання рішення». Тобто процесуальний закон визначає, що компетентний суд України має право розглянути справу про визнання і виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, який знаходиться за межами України, якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, але якщо на території України знаходиться майно боржника. Крім того, Верховний Суд зауважує, що у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 824/150/22 (провадження № 61-12581ав22) зроблено висновок про те, що «оскільки боржник SC Drilling Equipment SRL у вказаній справі має право вимоги до заявника - АТ «Укргазвидобування» щодо стягнення грошових коштів у розмірі 184 643,45 Євро, яке в свою чергу є майновим правом, передчасним є висновок Київського апеляційного суду щодо відсутності у SC Drilling Equipment SRL на території України будь-якого майна. Відповідно помилковим є висновок Київського апеляційного суду про неможливість віднесення даного спору під юрисдикцію судів України та як наслідок повернення заяви АТ «Укргазвидобування» про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу». З урахуванням наведено доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. Також Верховний Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме не повідомив Компанію про розгляд справи та їй не надсилалася заява про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України. Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року відкрито провадження у цій справі за заявою АТ «Укргазвидобування». Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 квітня 2023 року розгляд заяви АТ «Укргазвидобування» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року та про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення призначено на 15 травня 2023 року о 10:45 год. Водночас зазначені ухвали Київського апеляційного суду були направлені NOVARGI INDUSTRIES S. L. засобами електронного зв`язку (електронна пошта), які зазначені у заяві. 15 травня 2023 року о 10:44 год. через приймальню громадян Компанія, в інтересах якої діє адвокат Коваль А. К., надала до Київського апеляційного суду письмові пояснення, у яких зазначила про рух справи, починаючи з ухвали Київського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року про повернення заяви та закінчуючи ухвалою Київського апеляційного суду від 28 квітня 2023 року про призначення розгляду справи на 15 травня 2023 року о 10:45 год. (т. 3, а. с. 42-43). Проте 15 травня 2023 року представник Компанії - адвокат Коваль А. К. в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про відкладення судового засідання не клопотав. З урахуванням наведеного аргументи апеляційної скарги у зазначеній частині є необґрунтованими. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з пунктами 1, 4 частини першої, частини другої статті 376 ЦПК України підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви з підстав, зазначених у мотивувальній частині ціє постанови. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання апеляційної скарги NOVARGI INDUSTRIES S. L. сплатила судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, а тому ці витрати підлягають стягненню на її користь з АТ «Укргазвидобування». Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу NOVARGI INDUSTRIES S. L. (NOVARGI INDUSTRIES, SOCIEDAD LIMITADА) (Іспанія) задовольнити частково. Ухвалу Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення. У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 12 жовтня 2021 року та про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення у справі за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (Україна) до NOVARGI INDUSTRIES S. L. (NOVARGI INDUSTRIES, SOCIEDAD LIMITADА) (Іспанія) про стягнення 932 681,38 євро, відшкодування витрат з оплати арбітражного збору, за зустрічним позовом NOVARGI INDUSTRIES S. L. (NOVARGI INDUSTRIES, SOCIEDAD LIMITADА) (Іспанія) до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення 609 647,10 євро та відшкодування витрат з оплати арбітражного збору відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь NOVARGI INDUSTRIES S. L. (NOVARGI INDUSTRIES, SOCIEDAD LIMITADА) (Іспанія) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 19 вересня 2023 року. Судді: В. В. Яремко С. О. Погрібний О. В. Ступак