Постанова Чернігівський апеляційний суд № 740/3024/23

Справа № 740/3024/23 Головуючий у 1 інстанції Шевченко І. М. Провадження № 33/4823/612/23 Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 вересня 2023 року місто Чернігів Суддя Чернігівського апеляційного суду Акуленко С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 липня 2023 року, У С Т А Н О В И В : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з нього на користь держави судовий збір в сумі 536 грн. 80 коп. Судом встановлено, що 11.05.2023 о 21 год. 15 хв. у м. Ніжині по вул. Вадима Доброліжа водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, нестійка хода, почервоніння обличчя; від проходження огляду на стан сп`яніння приладом «Драгер» на місці та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. 11.05.2023 о 21 год. 15 хв. у м. Ніжині по вул. Вадима Доброліжа водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_1 , не дотримався в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, виїхав на узбіччя та скоїв наїзд на паркан буд. № 37; у результаті ДТП автомобіль та паркан отримали пошкодження, після скоєння дорожньо-транспортної пригоди з місця події зник у невідомому напрямку, чим порушив п. 12.1, 2.10 Правил дорожнього руху, та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, 122-4 КУпАП. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, не оспорюючи доведеність вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4, просить постанову суду скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що зібрані у справі докази не можуть підтверджувати його вину, так як вони спростовують факт вчинення ним правопорушення, а обставини в протоколі не відповідають дійсності, так як він не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Вказує, що він не керував транспортним засобом, належний йому автомобіль брав його знайомий, який і потрапив у ДТП, після чого забоявся що на нього будуть складені протоколи та залишив його разом з автомобілем на місці зупинки. Про вказані обставини він неодноразово повідомляв працівників поліції, проте вони не зважували на його показання та склали щодо нього протоколи про адміністративні правопорушення. Звертає увагу, що протоколи про адміністративні правопорушення йому вручено не було, під час їх складання прав йому не роз`яснювали, акт огляду та направлення до лікаря виписано не було, від керування транспортним засобом його відсторонено не було, акт затримання транспортного засобу відсутній. Також матеріали справи не містять пояснення свідка, який за версією працівника поліції, його впізнав як водія транспортного засобу, що причетний до ДТП. Судовий розгляд справи відбувся за його відсутності, а про дату та час розгляду справи він належним чином повідомлений не був. Оскарживши постанову суду поза строком апеляційного оскарження, просив поновити пропущений процесуальний строк, визнавши причини пропуску поважними. Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Наведені апелянтом доводи щодо підстав для поновлення апеляційного строку є переконливими та з метою забезпечення апеляційного оскарження судового рішення, суд вважає за можливе задовольнити клопотання про поновлення апеляційного строку. В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, про день та час розгляду справи сповіщався у встановленому порядку, клопотань про відкладання розгляду справи не надходило, тому суд, відповідно до вимог ст. 294 КУпПА, вважає за можливе справу розглянути у відсутність апелянта, неявка якого в судове засідання не перешкоджає її розгляду. Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, ґрунтуються на сукупності зібраних в справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказів, яким дана правильна юридична оцінка та ніким не заперечується, в апеляційній скарзі не оскаржується. Що стосується доводів апеляційної скарги про закриття справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, то апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Протоколом про адміністративне правопорушення встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, відмови його від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, що є порушенням вимог п 2.5 ПДР. Обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення судом першої інстанції встановлені вірно. Ці обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції доказами, а саме: відеозаписом доданим до протоколу про адміністративне правопорушення, на якому зафіксовано автомобіль «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_1 , за кермом якого перебуває ОСОБА_1 , сторонні особи як в середині транспортного засобу, так і біля нього відсутні. В послідуючому, під час спілкування з працівником поліції, ОСОБА_1 стверджує, що даний транспортний засіб належить йому, вказує і на належність йому ключів від замка запалення. В ході спілкування з поліцейським, останній вказує на наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння та пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, проте ОСОБА_1 в категоричній формі відмовляється. На питання поліцейського про те, хто перебував за кермом транспортного засобу, ОСОБА_1 логічної відповіді не надав. Аналізуючи поведінку ОСОБА_1 на місці події, який, окрім іншого перебував за кермом власного транспортного засобу, інші особи в автомобілі та біля нього були відсутні, про те, хто саме керував транспортним засобом логічної відповіді не надав, апеляційний суд вважає, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу. Таким чином суд першої інстанції цим доказам дав належну оцінку і вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735. Аналіз доказів у сукупності підтверджує, що водію роз`яснено процедуру проведення огляду на стан сп`яніння, а також настання можливих наслідків у разі його незгоди, які полягають у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Слід зазначити, що пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до вимог п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У разі невиконання вимог п.2.5 ПДР, передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, тому судовий розгляд справи відбувся без його участі і в даному випадку суд 1 інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, присутність якого не є обов`язковою, а так само з урахуванням строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначених ст. 277 КУпАП. Також апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 до заяви про перенесення розгляду справи не надав жодних доказів на підтвердження поважності причин неявки до суду, тому таку заяву суд 1 інстанції обґрунтовано розцінено як затягування розгляду справи з метою уникнення відповідальності. В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. Також судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Тому порушень законних прав особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності по даній справі, передбачених ст.268 КУпАП, судом допущено не було. Інші твердження апелянта, зокрема щодо не роз`яснення прав під час складання протоколу та не відсторонення від керування транспортним засобам, висновків суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не спростовують, та не є підставою для скасування судового рішення. Адміністративне стягнення накладено судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається. За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону, і законних підстав для її скасування чи зміни не вбачається. Керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 липня 2023 року стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяС. О. Акуленко