Постанова 4855 № 761/25302/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 761/25302/22 Суддя (судді) першої інстанції: Волошин В.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 09 листопада 2022р. Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 і закрити справу про адміністративне правопорушення. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 липня 2023 року адміністративний позов задоволено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 28 жовтня 2022 року на підставі наказу №3335-п від 30 серпня 2022 року відповідачем розпочато проведення фактичної перевірки ТОВ ОТК «ЄВРОПЛЮС» за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 143/2. За результатами перевірки складено Акт перевірки від 01 листопада 2022 року №34008/26/15/07/ НОМЕР_1 (номер бланку: 004316). В подальшому, 07 листопада 2022 року, відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення №15138, за змістом, якого зазначено, що директор ТОВ «ЄВРОПЛЮС» ОСОБА_1 вчинив порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а саме: здійснення розрахунку готівкою із фізичною особою протягом одного дня, понад установлену граничну суму. Порушено вимоги п. 6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017р. № 148 (із змінами та доповненнями). Вказане порушення зафіксовано в акті перевірки від 01 листопада 2022р. №34008/26/15/07/ НОМЕР_1 (номер бланку: 004316), відповідальність передбачена ст. 163-15 КУпАП. Так, згідно акту перевірки від 01 листопада 2022р. №34008/26/15/07/ НОМЕР_1 (номер бланку: 004316) вбачається, що перевіркою встановлено, що в порушення вимоги Постанови правління НБУ від 29 грудня 2017р. №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» ТОВ ОТК «Європлюс» через ПРРО № 4000160308 проведення розрахунок готівкою протягом одного дня по даному платіжному документу (фіскальний чек від 25 червня 2022р.) на суму більшу ніж 50 000,00 грн. Судом встановлено, що постановою відповідача про накладення адміністративного стягнення від 09 листопада 2022р., притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 163-15 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Позивач, не погоджуючись з оскаржуваною постановою, звернувся до суду з адміністративним позовом. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КупАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до статті 163-15 КУпАП порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів - тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п. 6 положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затверджених постановою Правління Національного банку України суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами: 1) між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) гривень включно; 2) з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п`ятдесяти тисяч) гривень включно. Суб`єкти господарювання у разі зняття готівкових коштів із рахунків з метою здійснення готівкових розрахунків із фізичними особами зобов`язані надавати на запит банку (філії, відділення) підтвердні документи, на підставі яких здійснюються такі готівкові розрахунки, необхідні банку (філії, відділенню) для вивчення клієнта з урахуванням ризик-орієнтованого підходу. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки. Кількість суб`єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується. Обмеження, установлене в пункті 6 розділу II цього Положення, стосується також розрахунків під час оплати за товари, придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівки, одержаної за допомогою платіжного інструменту. Відповідно до ст. 234-2 КУпАП податкові органи розглядають справи про адміністративні правопорушення зокрема: пов`язані порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163-15). Від імені податкових органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники податкових органів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи. Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно п. 39 розділу 4 Положення № 148 установи/підприємства відображають у касовій книзі усі надходження і видачу готівки в національній валюті. Кожна/кожне установа/підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Також, згідно п. 23, п. 25, п. 26 розділу 3 Положення № 148 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно з законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки. Приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Відповідно до п. 11 розділу 2 Положення № 148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосування РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО без ведення касової книги, є забезпечення зберігання щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) в електронній формі протягом строку, визначеного пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України і занесення інформації згідно з фіскальними звітними чеками до відповідних книг обліку (КОРО - у разі її використання). Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки. Відповідно до п. 40 розділу IV Положення № 148 касир здійснює записи з касовій книзі за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день не здійснюються. Касир щоденно в кінці робочого дня підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі. Готівка, видана за видатковими відомостями на виплати, пов`язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат згідно з п. 18 розділу II Положення № 148, а закриття вищезазначених документів та виписка відповідних видаткових касових ордерів здійснюються в порядку, визначеному в п. 31 розділу III Положення №

148. Таким чином, бухгалтер відповідальний за облік касових операцій і роботу з касовими документами, оскільки до його обов`язків входить виписування та оформлення касових ордерів. Після оформлення касових ордерів бухгалтер передає їх на підпис відповідним особам, а саме, головному бухгалтеру або іншій особі, уповноваженій керівником підприємства та керівнику підприємства та головному бухгалтеру або іншій особі, уповноваженій керівником підприємства. Бухгалтер до передачі касових ордерів до каси підприємства реєструє їх у журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів (абз. 1 п. 33 Положення №148). Після отримання з бухгалтерії касових ордерів касир тільки перевіряє правильність їх складання та виписування, здійснює за ними безпосередньо операції приймання (видачі) готівки, відображає записи за касовими ордерами у касовій книзі. Враховуючи викладене, суд критично ставиться до посилання позивача на те, що останній хоч і є керівником підприємства, але не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частинами ст. 163-15 КУпАП, оскільки він не є посадовою особою відповідальною за проведення розрахунків в магазині за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 143/2. Водночас, матеріали справи не містять доказів покладання обов`язків за дотримання порядку проведення розрахунків на будь-яку особу у вказаному магазині. Таким чином, позивач, як керівник ТОВ ОТК «ЄВРОПЛЮС» є суб`єктом адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 163-15 КУпАП. Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Так, відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: - найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; - дату розгляду справи; - відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; - опис обставин, установлених під час розгляду справи; - зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Втім, постанова про накладення адміністративного стягнення від 09 листопада 2022р. відносно позивача за ч. 2 ст. 163-15 КУпАП, всупереч вимогам ст. 283 КУпАП, не містить даних щодо вчинення останнім дій передбачених ч. 1 ст. 163-15 КУпАП, не зазначено про адміністративне стягнення за таке ж порушення вчинене протягом року, що передбачено диспозицією ч. 2 ст. 163-15 КУпАП, а також не містить даних про суть правопорушення, а саме відсутні дані про зміст дій (бездіяльності) допущених ОСОБА_1 , які б виразилися у порушенні порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), а містить лише зазначення щодо порушення порядку проведення розрахунків, а саме: здійснення розрахунків готівковими коштами понад встановлені граничні суми розрахунків, протягом одного дня, одним платіжним документом, чим порушено вимоги п. 6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017р. № 148 (із змінами та доповненнями). При цьому, ч. 1 ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Тобто приписами ст. 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень. Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Як вбачається зі змісту ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень. Поряд з цим, суд звертає увагу, що норми КУпАП не містять визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013р. № 6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права «триваючими» визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином. Проаналізувавши обставини справи та юридичний склад правопорушення, вчиненого позивачем суд дійшов висновку, що порушення порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), а саме: здійснення розрахунків готівковими коштами понад встановлені граничні суми розрахунків, протягом одного дня, одним платіжним документом, є разовим правопорушенням, оскільки таке правопорушення немає триваючого характеру й завершується у момент здійснення розрахунку (в даному випадку це дата фіскального чеку 25 червня 2022р.). Крім того у протоколі №15138 про адміністративне правопорушення відносно позивача за ст. 163-15 КУпАП вказано, що останньою датою і часом вчинення порушення є 25 червня 2022р. о 16:18 год. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 грудня 2019р. у справі № 158/286/17, постанові від 19 травня 2020р. у справі № 404/1794/16-а, постанові від 08 червня 2021р. у справі № 761/25397/16-а З огляду на те, що правопорушення, за яке притягнуто до адміністративної відповідальності позивача, не носить характер триваючого, та на час винесення оскаржуваної постанови закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності (09 листопада 2022р.), визначені у ч. 1 ст. 38 КУпАП, відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу поза межами строку, передбаченого ст. 38 КУпАП. Слід зауважити, що вимоги ч. 3 ст. 286 КАС України передбачають, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковим органом прийнято оскаржену постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення поза межами строку, передбаченого статтею 38 КУпАП, а тому постанова Головного управління ДПС у м. Києві від 09 листопада 2022р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 163-15 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Стосовно клопотання представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно із з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Представником позивачем було подано розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, на суму 5470 грн, з яких підготовка відзиву на апеляційну скаргу та складання заяви про розподіл судових витрат - 3555,50 грн., вивчення, правовий аналіз матеріалів, надання правового висновку щодо представництва інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції - 1914,50 грн. Проаналізувавши розрахунок та надані докази на підтвердження здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової (правничої) допомоги №1003/23 від 01.12.2022 року, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат під час розгляду апеляційної скарги відповідача, колегія суддів звертає увагу, що дана справа є справою незначної складності, подання відзиву є правом учасників справи, а відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (стаття 304 КАС України). В ухвалі про відкриття провадження, судом апеляційної інстанції серед іншого зазначено, що участь у судовому засіданні не є обов`язковою. Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що при поданні позовної заяви у адвоката вже була сформована правова позиція для захисту прав клієнта з урахуванням вивченої судової практики, законодавства тощо. Таким чином, зазначений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та доцільним, не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції не було змінено чи скасовано рішення суду першої інстанції, а апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції понесених позивачем. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 липня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя О.В.Епель суддя В.В.Файдюк