Постанова 4824 № 753/12295/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи:753/12295/22 № апеляційного провадження: 22-ц/824/9066/2023 Головуючий у суді першої інстанції: Заставенко М.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючий - Немировська О.В., судді - Гаращенко Д.Р., Ящук Т.І. секретар - Ольшевський П.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та договору про заміну сторони набувача за договором довічного утримання, визнання права власності, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року, встановив: у жовтні 2022 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила розірвати договір про заміну набувача за договором довічного утримання, укладеним 14.06.2021 між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , розірвати договір довічного утримання, укладений 24.11.2011 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , скасувати обтяження у вигляді заборони на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2310430680000, визнати за ОСОБА_1 як спадкоємицею ОСОБА_4 за законом право власності на вказану квартиру. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 березня 2023 року в задоволенні позову було відмовлено. Позивач подала апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, не надано належної оцінки доказам по справі. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення відповідача, який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, дослідивши матеріали справи, колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказувала, що її матір - ОСОБА_4 уклала 24.11.2011 з ОСОБА_5 договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_4 передала у власність, а ОСОБА_5 отримав, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та взамін зобов`язався довічно утримувати ОСОБА_4 на умовах цього договору. 14.06.2021 у зв`язку з неможливістю ОСОБА_5 у подальшому виконувати умови договору довічного утримання, між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір про заміну набувача за договором довічного утримання, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Тарасовою Ю.В., реєстровий номер

968. З часу укладення договору про заміну набувача за договором довічного утримання ОСОБА_2 не виконував взятих на себе зобов`язань належним чином, не надавав допомоги ОСОБА_4 , не доглядав її, не цікавився її життям, бачив її лише один раз при укладенні вищевказаного договору. З початку 2022 року ОСОБА_4 важко хворіла, потребувала постійного стороннього догляду, зверталась до ОСОБА_2 з проханням переглянути умови договору або розірвати його, однак він відмовляв їй. Після смерті ОСОБА_4 20.09.2022 не здійснив її поховання. Тому вона, як єдиний спадкоємець після смерті ОСОБА_4 , просила розірвати вказані договори та визнати за нею як єдиною спадкоємицею право власності на вказану квартиру. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 березня 2023 року в задоволенні позову було відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 позов про розірвання договору довічного утримання пред`явила після смерті ОСОБА_4 , у зв`язку з чим оспорюваний договір припинив свою дію, тому договір довічного утримання та договір про заміну набувача за договором довічного утримання не можуть бути розірвані. Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та посилався на положення ст. 744, 752, 755 ЦК України, Як видно з матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції 24.11.2011 ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_5 договір довічного утримання, за умовами якого вона передала у власність, а ОСОБА_5 отримав, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та взамін зобов`язався довічно утримувати ОСОБА_4 на умовах цього договору. Вказаний договір був посвідчений державним нотаріусом . П`ятої Київської державної нотаріальної контори Войстрік О.В., реєстровий номер 7-1427. 14.06.2021 у зв`язку з неможливістю ОСОБА_5 у подальшому виконувати умови договору довічного утримання, між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір про заміну набувача за договором довічного утримання, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Тарасовою Ю.В., реєстровий номер 968 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Основними засадами цивільних відносин в ст. 3 ЦК України закріплені, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 744 ЦК України а договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. В ст. 752 ЦК України передбачено заміну набувача за договором довічного утримання у разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов`язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов`язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім`ї набувача або іншій особі за їхньою згодою. Відмова відчужувача у наданні згоди на передання обов`язків набувача за договором довічного утримання (догляду) іншій особі може бути оскаржена до суду. У цьому разі суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне значення. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги наявність підстав для розірвання договору довічного утримання та договору про заміну набувача не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог. Суд першої інстанції правильно виходив з положень ст. 755 ЦК України. Згідно ч. 1 цієї статті договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача. В ч. 2 визначено, що договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду. В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року (справа №756/3891/21) викладено правовий висновок, відповідно до якого договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (абзац 1 частини другої статті 651 ЦК України). Тобто, правом вимагати припинення зобов`язання наділяється лише його сторона. Особа, яка не була стороною зобов`язання на момент його виникнення, та яка не набула статус сторони зобов`язання не може вимагати припинення зобов`язання. Тобто, правом звертатися до суду з позовною вимогою про зміну або розірвання договору про заміну набувача за договором довічного утримання (догляду) наділена лише одна з сторін договору, а не будь-яка інша особа. Отже, ОСОБА_1 не була стороною вказаних договорів, а тому не наділена правом заявляти позов про розірвання вказаних договорів і не є належним позивачем в даній справі. Суд першої інстанції правильно зазначив в рішенні, що в провадженні Дарницького районного суду м. Києва знаходиться справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та договору про зміну набувача за договором довічного утримання, визнання права власності на майно, (справа №753/6607/22), провадження по якій було відкрито ухвалою від 26 липня 2022 року. У вказаній справі ОСОБА_6 подала заяву про залучення її в якості правонаступника ОСОБА_4 . Доводи апелянта про порушення норм процесуального права також не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23 січня 2023 року було відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 15 лютого 2023 року. Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, в зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 07 березня 2023 року. В судове засідання 07 березня 2023 року позивач та її представник також не з`явились. Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з її хворобою. Суд першої інстанції зазначив в рішенні, чому вважає за можливе розглядати справу у відсутність позивача та її представника. Вказане посилання в апеляційній скарзі не свідчить порушення судом першої інстанції положень ст. 223 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно ч. 2 цієї статті суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави, зокрема, першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. За положеннями п. 2 ч. 3 цієї статті якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки. Відповідно до чч. 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, рішення було ухвалено судом першої інстанції при дотриманні норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін. Керуючись ст. 367, 368, 375, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 березня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 13 вересня 2023 року. Головуючий Судді