Постанова КАС ВС № 200/1018/21-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2023 року м. Київ справа №200/1018/21-а провадження № К/9901/44836/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Жука А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 (головуючий суддя - Сіваченко І.В., судді - Гаврищук Т.Г., Блохін А.А.) у справі №200/1018/21-а ВСТАНОВИВ: І. Історія справи Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №727 від 16.12.2020 про застосування до працівника батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з поліції; визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №1004 о/с від 31.12.2020 в частині накладення на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , начальника безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції; поновити ОСОБА_1 , старшого лейтенанта поліції, на посаді начальника безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ з 31.12.2020; стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення і до дня винесення судом рішення про поновлення.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні накази прийняті відповідачем без повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, встановлення факту вчинення проступку та ступеня вини позивача. Позивач вважав, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності за одним лише фактом початку кримінального провадження (щодо позивача) є неправомірним і зазначав, що на дату винесення спірних наказів вини позивача у злочині не було доведено, а тому немає підстав стверджувати, що своїми діями (які водночас слугували підставою для початку кримінального провадження) він порушив службову дисципліну. Також вважав, що застосований до позивача вид покарання є надто суворим і неспівмірним з характером поставленого йому за провину порушення. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2021 адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №727 від 16.12.2020 про застосування до працівника батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №1004 о/с від 31.12.2020 в частині накладення на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , начальника відділення безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділення безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ з 31.12.2020. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня винесення судом рішення про поновлення у розмірі 34 799 грн.

4. Рішення суду мотивовано тим, що дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

5. Суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутній вирок суду про визнання позивача винним у вчиненні злочину, який передбачено ч. 3 ст. 368 КК України, сама по собі інформація про вручення працівнику поліції підозри не є встановленням факту вини ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, а факт внесення відомостей до ЄРДР та повідомлення про підозру позивачу не свідчать про скоєння позивачем дисциплінарного проступку та порушення Присяги працівника поліції. При цьому судом вказано на те, що вчинення кримінального правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду, є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, що передбачена пунктом 10 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

6. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не було доведено, в чому саме полягають прояви недисциплінованості старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та які саме несумісні з професійно-етичними якостями поліцейського дії позивача призвели до повідомлення останньому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення; які саме позивач вчинив дії, що полягали у порушенні ним службової дисципліни, за які повинно послідувати звільнення із служби у поліції. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2021 скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

8. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах, натомість, встановлення вини позивача у скоєнні злочину є компетенцією кримінального суду. Апеляційний суд зазначив, що рішення у вигляді звільнення зі служби в поліції вжито до позивача за дії, що виразились у скоєнні проступку, що підриває авторитет поліції і її працівників в очах громадськості, порушення етики поведінки поліцейського, чим допущено порушення службової дисципліни.

9. Судом апеляційної інстанції відхилено доводи позивача стосовно того, що він звільнений зі служби в поліції у зв`язку з тим, що йому повідомлено про підозру у кримінальному провадженні, оскільки наказ про звільнення позивача зі служби не містить такої підстави, як вчинення особою кримінального правопорушення.

10. Суд апеляційної інстанції також зауважував, що в ході службового розслідування дисциплінарна комісія Департаменту не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення позивача та інших осіб, яке здійснюється в межах досудового розслідування, а лише перевіряла дотримання позивачем вимог, що пред`являються до поліцейських та наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку; до того ж, рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі КК України. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що предметом цього спору є саме порушення позивачем службової дисципліни. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

11. Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2021 у справі у справі №200/1018/21-а.

12. Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №816/1218/16, згідно з яким адміністративний суд не наділено повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової кваліфікації діяння особи чи інших аспектів кримінального провадження, у тому числі дій слідчого чи прокурора в межах проведення досудового розслідування кримінального провадження, а також правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №420/5368/18, відповідно до якого вчинення кримінального правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду, є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, що передбачена п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

13. У доповненнях до касаційної скарги скаржником також зазначається, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки тому, що відповідачем не доведено наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку, враховуючи те, що позивача було звільнено за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", а не за п. 10 ч. 1 ст. 77 цього Закону.

14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

15. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 08 грудня 2021 року.

16. Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

17. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2022 адміністративну призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 29.12.2015 по 31.12.2020 позивач проходив службу в Національній поліції України, а 14.04.2016 ОСОБА_2 прийняв присягу працівника Національної поліції України.

19. Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №626 о/с від 23.06.2018 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділення безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції. 20. 24.09.2020 затримано начальника відділення безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України. За даним фактом наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №1970 від 24.09.2020 призначено службове розслідування.

21. Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 6 жовтня 2021 року відсторонено ОСОБА_1 від посади начальника відділення безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції строком на 2 місяці, тобто до 06.12.2020 включно.

22. Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №2222 від 23.10.2020 продовжено строк проведення службового розслідування, призначеного наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №1970 від 24.09.2020.

23. Начальником Департаменту патрульної поліції полковником Євгенієм Жуковим 23.11.2020 затверджено висновок службового розслідування, призначеного за фактом затримання 24.09.2020 начальника відділення безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції (далі - БПП в м. Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 слідчим відділом територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (далі - ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську), за підозрою в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України), відомості про вчинення якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2020 за № 42020050000000322.

24. Дисциплінарною комісією вирішено, що за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні пунктів 1, 2 частини першої статті 18, Присяги працівника поліції, пунктів 1 та 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», абзаців 1, 2, 7 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, згідно з частиною третьою статті 19 та відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», до начальника відділення безпеки дорожнього руху БПП в містах Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

25. Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 16.12.2020 №727 до начальника відділення безпеки дорожнього руху БПП в містах Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

26. Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 31.12.2020 №1004 о/с відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0013926), начальника відділення безпеки дорожнього руху батальйон» патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ, з 31 грудня 2020 року. ІІІ.

Позиція Верховного Суду

27. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

29. Згідно з частиною 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

30. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

31. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут) та іншими нормативно-правовими актами.

33. Відповідно до статті 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

34. Згідно із частиною першою статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

35. Частиною 1 статті 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

36. Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

37. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 05.03.2018 № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут).

38. Згідно із статтею 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна передбачає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. 39.Частинами другою, третьою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

40. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема: - бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; - знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; - утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; - поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень.

41. Згідно з частинами першою, третьою статті 11, статті 12, частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

42. Згідно з частинами першою-четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

43. Відповідно до частини першої статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

44. Частинами першою-третьою статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

45. Частинами сьомою, восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

46. Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

47. За Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати.

48. На підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

49. Пункт 10 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII визначає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

50. З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

51. Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ).

52. Акцентуючи увагу на тому, що Закон № 580-VІІІ виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 мав на меті звернути увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

53. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

54. Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 26 листопада 2020 року у справі № 580/1415/19, від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21 та багатьох інших.

55. У цій справі Верховний Суд також враховує, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.

56. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

57. Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

58. Слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

59. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

60. Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

61. Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19, а також від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21 тощо.

62. Звертаючись до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, позивач як підставу для касаційного оскарження визначив пункт 1 частини 4 статті 328, а саме: застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №420/5368/18 та від 02 грудня 2020 року у справі №420/5368/18.

63. Так, у справі №816/1218/16 (постанова від 03.04.2019), скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій і направляючи справу на новий судовий розгляд, Верховний Суд виснував: «…адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

57. Водночас адміністративний суд не наділено повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової кваліфікації діяння особи чи інших аспектів кримінального провадження, у тому числі дій слідчого чи прокурора в межах проведення досудового розслідування кримінального провадження.

58. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням.

59. При цьому слід ураховувати, що звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності та звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби - не пов`язано із кримінально-правовою кваліфікацією тих самих дій, які водночас стали підставою для службового розслідування і кримінального провадження.

60. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

61. Як уже зазначено, позивача звільнено відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII за результатами проведеного службового розслідування, яким установлено порушення ним службової дисципліни, що виявилося в недотриманні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" та статті 7 Дисциплінарного статуту.

62. Задовольняючи позовні вимоги суди першої й апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскільки обвинувальний вирок відносно позивача на даний час відсутній, тому звільнення позивача є протиправним.

63. Верховний Суд зазначає, що в силу статей 1, 2 Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Присяги.

64. За таких обставин, судам необхідно звертати увагу на підставу звільнення і надавати оцінку саме наявності або відсутності дисциплінарного проступку в рамках проведеного службового розслідування, а також доказам на їх підтвердження.

65. Враховуючи, що позивача звільнено за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, а не за пунктом 10 частини першої статті 77 указаного Закону, судами не надано належної оцінки наявності або відсутності в діях позивача складу дисциплінарного проступку та, відповідно, обґрунтованості підстав для застосування відповідачем до нього дисциплінарного стягнення…».

64. Щодо посилань позивача на висновки, викладені в постанові Верховного Суду 02.12.2020 у справі №420/5368/18, необхідно врахувати, що у цій категорії справ при вирішенні спору суди повинні виходити із сукупності конкретних обставин справи у взаємозв`язку із нормами права, які регулюють спірні правовідносини. Так, у наведеній скаржником справі, суди надавали оцінку матеріалам службового розслідування та недоведеності відповідачем факту порушення позивачем службової дисципліни прокурора. При цьому, варто зауважити, що різниця у фактичних обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм. Тому, сам факт наявності судових рішень, якими визнано неправомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення не свідчить про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

65. А тому, висновки в наведених скаржником судових рішеннях Верховного Суду не суперечать висновкам суду апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

66. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, Начальником Департаменту патрульної поліції полковником Євгенієм Жуковим 23.11.2020 затверджено висновок службового розслідування, призначеного за фактом затримання 24.09.2020 начальника відділення безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 слідчим відділом територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, за підозрою в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, відомості про вчинення якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2020 за № 42020050000000322.

67. Дисциплінарною комісією вирішено, що за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні пунктів 1, 2 частини першої статті 18, Присяги працівника поліції, пунктів 1 та 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», абзаців 1, 2, 7 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, згідно з частиною третьою статті 19 та відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», до начальника відділення безпеки дорожнього руху БПП в містах Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

68. Суд апеляційної інстанції зауважував, що Наказом Департаменту від 16.12.2020 № 727 до начальника відділення безпеки дорожнього руху БПП в містах Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII, пунктів l, 6 частини третьої статті 1 Дициплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», абзаців першого, другого, сьомого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, згідно з частиною третьою статті 19 та відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», а не за саме повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України в кримінальному провадженні № 42020050000000322.

69. Поряд з цим, апеляційний суд звертав увагу, що вказаний наказ обґрунтований тим, що під час службового розслідування встановлено, що 04.08.2020 до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звернувся ОСОБА_3 , який провадить діяльність у сфері надання рекламних послуг та зареєстрований як фізична особа-підприємець. ОСОБА_3 хотів погодити розміщення трьох конструкцій для зовнішньої реклами. У зв`язку з цим надав старшому лейтенантові поліції ОСОБА_1 документи для погодження розміщення рекламних конструкцій.

70. Ознайомившись з указаними матеріалами, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 вирішив створити ОСОБА_3 штучні перешкоди в погодженні дозвільної документації на монтаж конструкцій для зовнішньої реклами. Крім того, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 , що погодження документів не є безкоштовним. 71. 24.09.2020 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 затримано слідчим відділом територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську. 25.09.2020 старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

72. Окрім того, як вказував суд апеляційної інстанції, в ході службового розслідування дисциплінарна комісія не мала можливості дослідити матеріали досудового розслідування, відібрати пояснення від ОСОБА_3 внаслідок відмови в сприянні цьому з боку слідчого у зв`язку із таємницею досудового розслідування, але відповідно до ухвал Краматорського міського суду Донецької області по справі № 234/13423/20 про відсторонення від посади та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначено, що існування обґрунтованої підозри у вчиненні старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України підтверджується доказами, зібраними під час досудового розслідування. Зокрема: заявою ОСОБА_3 від 09.09.2020; протоколами допитів ОСОБА_3 від 09.09.2020. 24.09.2020 та 25.09.2020: протоколом огляду та вручення грошових коштів від 24.09.2020 та протоколом обшуку в службовому кабінеті старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 від 24.09.2020.

73. В контексті наведеного, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що факту вручення позивачу повідомлення про підозру недостатньо для того, щоб під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу суд дійшов висновку про наявність «обґрунтованої підозри» про вчинення підозрюваним кримінального правопорушения.

74. Та, як встановлено з матеріалів справи, затримання та оголошення обґрунтованої підозри про вчинення кримінального правопорушення старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції України, рівня довіри населення до поліції. Публікації в мережі інтернет викликали суспільний резонанс серед користувачів, що підриває авторитет не тільки одного поліцейського, а й авторитет Національної поліції України, як центрального органу виконавчої влади, який відповідно до частини першої статті 1 Закону № 580-VIII служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

75. З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.

76. Із наявних в матеріалах справи доказів та встановлених обставин слідує, що дії позивача стали підставою притягнення його до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення зі служби як крайнього заходу дисциплінарного впливу, та встановлення цих обставин відповідає умовам викладеним у статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та у пункті 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

77. Слід також зазначити, що відсутність вироку суду про визнання позивача винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування оспорюваних наказів, адже його звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема, в наказі про звільнення вказаний пункт 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII, а не пункт 10 цієї норми.

78. Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

79. Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

80. Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

81. Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

82. Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

83. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.08.2022 у справі 120/8381/20-а, від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21, від 11 липня 2023 року у справі №1.380.2019.002223, від 03 серпня 2023 року у справі №160/7157/19.

84. Таким чином, суд апеляційної інстанції вірно зазначав, що позивача звільнено не за підозру у вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

85. Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Предметом цього спору є саме порушення позивачем службової дисципліни.

86. Верховний Суд враховує, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято в тому числі на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього ознаками кримінального правопорушення, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.

87. З огляду на вказане, в контексті встановлених обставин у цій справі, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про наявність вчиненого позивачем порушення, як службової дисципліни так і присяги поліцейського.

88. А тому, з урахуванням висновку до якого дійшла дисциплінарна комісія в процесі службового розслідування щодо порушення старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 службової дисципліни, Присяги працівника поліції та правил етичної поведінки поліцейських, у відповідача були в наявності обґрунтовані підстави для прийняття оскаржуваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів поліції.

89. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновків, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

90. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

91. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

92. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

93. Враховуючи зазначене, переглянувши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного оскарження, Верховний Суд констатує, що рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка з додержанням норм матеріального і процесуального права.

94. Таким чином, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

95. Колегія суддів вважає, що Судом надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильність розгляду цієї справи на стадії касаційного оскарження.

96. Доводи касаційної скарги висновків цієї постанови не спростовують.

97. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються Керуючись статтями 2, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі №200/1018/21-а залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується. ........................... ........................... ........................... А.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко Судді Верховного Суду