Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 161/6276/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 161/6276/23 пров. № А/857/12334/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Довгої О.І., при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2023 року (суддя Рудська С.М. ухвалене в м. Луцьку) у справі № 161/6276/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: 20.04.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради та просив суд скасувати постанову Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради від 24.03.2023 LMR-3202451, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2023 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач- Департамент муніципальної варти Луцької міської ради подав апеляційну скаргу та з наведених у ній підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняте нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що належний Позивачу транспортний засіб був припаркований не на краю тротуару, що знаходиться біля полоси руху для транспортних засобів, оскільки він припаркований під підпірною стіною, відповідно Позивачем не дотримано трьох вимог пункту 15.10 «в». Зазначає, що за адресою розташування транспортного засобу позивача по вулиці Богдана Хмельницького, 17, що у місті Луцьку, відсутні дорожні знаки з табличками, що дозволяють здійснювати стоянку на тротуарі. Також зазначає, що в даній справі автомобіль позивача, враховуючи заборону стоянки на тротуарі та відсутність дорожніх знаків з табличками, що дозволяють стоянку на тротуарі, не повинен був бути розміщений на тротуарі, оскільки становив загрозу руху пішоходів та позбавляв їх належних умов для пересування тротуаром. Також, вважає, що інспектором Департаменту було проведено фотофіксацію обставин порушення, згідно вимог ст. 14-2 КУпАП та на якому можна чітко встановити розташування автомобіля позивача по відношенню до нерухомих об`єктів, а також на фотофіксації містяться географічні координати, згідно яких чітко визначено місце розташування автомобіля. А вимір проведений ручним лазерним світловіддалеміром BOSCH GLM 500 від краю виїзду з прилеглої території, про що було зроблено фотофіксацію показників світловіддалеміра. Також вважає, що можна зробити висновок, що суд першої інстанції помилково вважає те, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, оскільки останнім недотримано однієї з умов для можливості здійснення стоянки на тротуарі, а саме: в місці стоянки транспортного засобу позивача відсутні відповідні дорожні знаки, встановлені з табличками, що є безумовною підставою для здійснення стоянки на тротуарі. Апелянт згідно поданого клопотання просив розгляд справи проводити без участі його представника. Позивач будучи повідомленим про час та місце розгляду справи явки представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави. Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23.03.2023 року старшим інспектором (інспектором з паркування) Департаменту Осінкіним В.В. було згенеровано повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії та номер LMR-3202451, яким особу, яка керувала транспортним засобом BMW 328i, д.н.з. НОМЕР_1 та здійснила стоянку за адресою: м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 17, повідомлено про розгляд справи 24.03.2023 року о 09:00 за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. 24.03.2023 року старшим інспектором (інспектором з паркування) Департаменту Осінкіним В.В. було винесено постанову серії та номер LMR-3202451, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 680 грн. Зі змісту вищевказаної постанови слідує, що 23.03.2023 року о 13:06, за адресою: м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 17, особа, яка керувала автомобілем BMW 328i, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснила стоянку транспортного засобу на тротуарі, де для руху пішоходів залишилося менше 2 метрів, чим порушила вимоги п. 15.10 «в» ПДР України. Вимір здійснено ручним лазерним світловіддалеміром BOSCH GLM 50 . ОСОБА_1 не погодившись з даною постановою серії та номер LMR-3202451 про притягнення його до адміністративної відповідальності звернувся в суд з даним позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Стаття 14 Закону України Про дорожній рух від 30.06.1993 №3353-XII зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Параграф 15 Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 № 1306 ( далі - ПДР ), який називається Зупинка і стоянка чітко регламентує, де може здійснюватися стоянка транспортних засобів. Пункт 15.1 ПДР, який є загальною нормою параграфу 15 ПДР, передбачає, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. З аналізу змісту зазначеної правової норми висновується, що вимогами пункту 15.1 ПДР встановлено дозвіл здійснювати стоянку транспортних засобів лише у спеціально відведених місцях або на узбіччі. Наступні пункти параграфу 15 ПДР уточнюють загальне правило пункту 15.10 ПДР. Так, зокрема, пунктом 15.2 ПДР передбачено, що у випадку відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливi, вони дозволяються бiля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху). Пункт 15.10 ПДР, знову ж таки, уточнюючи загальне правило п.15.1 ПДР, містить перелік конкретних місць, де стоянка заборонена. Так, відповідно до п.п. б, в п. 15.10 ПДР стоянка забороняється, зокрема, на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. Відтак, виходячи зі змісту вищезазначених норм ПДР, апеляційний суд висновує, що здійснити стоянку автомобіля на тротуарі можна за умови дотримання трьох вимог, а саме: місце стоянки має бути спеціально відведене для стоянки, зокрема, позначене відповідними дорожніми знаками; стоянка здійснюється легковим автомобілем чи мотоциклом; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. Колегія суддів наголошує, що зупинка і стоянка транспортних засобів є невід`ємною складовою організації дорожнього руху, тому з метою зведення до мінімуму перешкод для руху усіх учасників дорожнього руху зупинку і стоянку дозволяється здійснювати у спеціально відведених місцях, позначених дорожніми знаками 5.42.1 Місце для стоянки, 5.43 Зона стоянки або на узбіччі. Слід зазначити, що частина 3 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Відповідно до ст.279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Частинами 2, 4 статті 258 КУпАП встановлено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису). Відповідно до примітки ст.14-2 КУпАП режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з фототаблиці, наданої стороною відповідача, на такій зафіксовано автомобілі BMW 328i, д.н.з. НОМЕР_1 , та TOYОTA Camry, д.н.з. НОМЕР_2 , водії вказаних транспортних засобів здійснили стоянку на тротуарі за адресою: м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького,

17. Вказані автомобілі були розміщені таким чином, що для руху пішоходів залишалося менше 2 м. Позивач зазначив, що стоянку належного йому автомобіля він здійснив на крайній внутрішній частині тротуару (під опорною стіною) в той час, коли автомобіль TOYОTA Camry, д.н.з. НОМЕР_2 , припаркованим там ще не був. Разом з тим доказів які підтверджують дану обставину позивачем не надано. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до положень статті 14-2 КУпАП, інспектором з паркування було здійснено фотофіксацію обставин порушення правил стоянки в режимі фотозйомки, шляхом створення зображень транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, на яких було зафіксовано: 1) дату порушення 23.03.2023; 2) географічні координати: 50,7462N25,3202Е; 3) час вчинення порушення: 13:08. 4) заміри світловіддалеміру BOSCH GLM 50 що автомобілі були розміщені таким чином, що для руху пішоходів залишалося менше 2 м. Фотозйомка здійснювалася за допомогою технічного засобу Samsung SMA307FN, про що зазначено в постанові про накладення адміністративного стягнення. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Нормами ч.ч. 1-3 ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з оскаржуваної постанови з доданими до неї матеріалами фотофіксації (а.с. 33-35) особа, яка керувала автомобілем BMW 328i, д.н.з. НОМЕР_1 порушила правила стоянки, здійснила стоянку транспортного засобу на тротуарі, де для руху пішоходів залишалося менше 2 м., чим порушила п.15.10 в ПДР України та суттєво перешкоджає руху пішоходів, та ч.3 ст. 122 КУпАП. Вимір здійснено ручним лазерним свідловіддалеміром BOSCH GLM

50. Про здійснення фотофіксації під час фіксування правопорушення зазначено в оскаржуваній постанові, а тому такі докази апеляційним судом визнаються належними, допустимими та достовірними. З доданих до постанови матеріалів фотофіксації вбачається, що стоянка автомобілів здійснена де для руху пішоходів залишається менше 2 м. Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що позивачем порушено п. 15.10 «в» ПДР України а саме здійснена стоянка автомобіля де для руху пішоходів залишається менше 2 м. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити також, що при вирішенні спірних правовідносин, слід було застосувати правила, визначені параграфом 15 ПДР, з врахуванням особливостей застосування та інтерпретації правової норми. Враховуючи наведені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 122 КУпАП, а відтак, про помилковість висновку суду першої інстанції про задоволення позову. Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст.272, 286, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2023 року у справі № 161/6276/23 скасувати та прийняти постанову якою в задоволенні позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 14.09.2023