Постанова 4857 № 1.380.2019.007038

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.007038 пров. № А/857/13313/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Мікули О.І., Гінди О.М., за участю секретаря судового засідання Гриньків І.С.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року (головуючий суддя Братичак У.В., м. Львів, повний текст складено 04.07.2023) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора в якому просив: -визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України №1621ц від 19.11.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Львівської області); -поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Львівської області) або рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 23.11.2019; -стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу і до моменту фактичного поновлення на роботі. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора від 19.11.2019 № 1621ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Львівської області). Поновлено позивача на посаді прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Львівської області) або рівнозначній посаді в органах прокуратури У країни з 23.11.2019. Зобов`язано Офіс Генерального прокурора зробити запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про перейменування Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.11.2019 по 10.06.2020 у розмірі 229786,20 гривень. 23.01.2023 ОСОБА_1 подав заяву в якій просить роз`яснити рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.007038, в частині, що стосується поновлення на посаді прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Львівської області) або рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 23.11.2019: чи є «складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки» етапом проходження атестації?; на якому етапі було прийнято рішення про неуспішне проходження атестації? Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, Офіс Генерального прокурора оскаржив його в апеляційному порядку, просить змінити мотивувальну частину ухвали суду, виключивши з мотивувальної частини такі висновки: «Таким чином, встановлення судовим рішенням незаконності призначення і проведення етапу тестування, суть якого виходить за межі предмету тестування, що встановлений законом, - виключає можливість проходження такого етапу (абз. 29). Тобто, єдиний, передбачений Законом № 113-ІХ етап тестування, що не пройдено позивачем - співбесіда з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, що власне і встановлено у судовому рішенні по цій справі (абз. 30). Застосування п. 7 Розділу II. Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ передбачено для переведення (абз. 37). В той же час, суд при розгляді даної справи встановив, що відбулася лише зміна назви установи, де працював позивач, що є підставою для внесення відповідного запису до трудової книжки, а не переведення (абз. 38). При цьому, в силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби (абз. 39). Тобто, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 справі № 1.380.2019.007038, мало бути виконаним ще до прийняття Закону України «Про внесення змін до розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» щодо окремих аспектів дії перехідних положень» від 15.06.2021 № 1554-ІХ (набрав чинності - 11.07.2021), яким внесено зміни до п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ (абз. 40). Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абз. 41). Таким чином, вказані норми застосуванню в даному випадку не підлягають (абз. 42)». В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції від 10.06.2020, набрало законної сили. Згідно із частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідне рішення виконано шляхом поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та здійснення запису в його трудовій книжці про перейменування Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора. Відповідно до частини 1 статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Частиною 2 вказаної статті установлено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого воно може бути подане для примусового виконання. Тобто, частина 2 статті 254 КАС України виключає можливість розгляду заяви про роз`яснення судового рішення за умови, якщо таке рішення вже виконано. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.007038 відмовлено. Суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про роз`яснення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2020, оскільки в ньому чітко та зрозуміло викладено зміст, з додержанням норм, передбачених Кодексом адміністративного судочинства. Водночас, в мотивувальній частині ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 фактично викладено роз`яснення щодо питань, які заявник просив роз`яснити. Суд вказав, що в мотивувальній частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у цій справі чітко встановлено, що рішенням № 22 кадрової комісії № 2 констатовано, що ОСОБА_1 за результатами складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички набрав 89 балів, що є менше прохідного балу для успішного складення іспиту. Вирішено: не допустити до етапу проходження співбесіди. Крім того, встановлено, що іспит на предмет виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, ОСОБА_1 складено успішно. Також роз`яснено, що суд в рішенні встановив, що такий предмет атестації як «загальні здібності та навички» у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ (далі Закон № 113-ІХ) - відсутній та вказав, що неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки - не є підставою для застосування пп. 2 п. 19 Розділу II Закону № 113-ІХ, оскільки тестування на загальні здібності та навички, як уже зазначалось вище, не є предметом атестації. Відтак, дана обставина не може слугувати підставою для звільнення в тому числі й відповідно до наведеної норми. Крім цього, в ухвалі зазначено, що встановлення судовим рішенням незаконності призначення і проведення етапу тестування, суть якого виходить за межі предмету тестування, що встановлений законом, - виключає можливість проходження такого етапу. Тобто, єдиний, передбачений Законом № 113-ІХ етап тестування, що не пройдено позивачем - співбесіда з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, що власне і встановлено у судовому рішенні по цій справі. Відтак, суд першої інстанції в мотивувальній частині ухвали фактично доповнив судове рішення, зазначивши, що «складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки» не є етапом проходження атестації передбаченим Законом № 113-ІХ. Крім того, судом самостійно встановлено етап атестації, який має проходити позивач. Згідно з ч. 1 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали, однак суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви позивача про роз`яснення рішення суду змінив зміст мотивувальної часини судового рішення від 10.06.2020. Так, у мотивувальній частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 вказано, що неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки - не є підставою для застосування пп. 2 п. 19 Розділу II Закону № 113-ІХ. Водночас, суд в мотивувальній частині змінив зміст судового рішення та зробив висновок, що «іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки» не є етапом атестації, при цьому рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 було зазначено, що «тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки» не є предметом атестації, чим змінив зміст судового рішення. З урахуванням цього, суд роз`яснив, що єдиним етапом атестації, який не пройдено позивачем є співбесіда з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Аналіз змісту ст. 254 КАС України вказує на те, що роз`ясненню підлягає виключно резолютивна частина рішення у разі, якщо вона допускає неоднозначність його тлумачення, що може спричинити виникнення проблемних питань, пов`язаних із виконанням цього рішення. При цьому, роз`яснення інших частин не здійснюється, оскільки вони безпосередньо не підлягають виконанню, а отже не мають правового значення. Суд не надає роз`яснення рішення, якщо це: може призвести до зміни змісту рішення; передбачати внесення до нього нової інформації, яка не була предметом розгляду під час розгляду справи; передбачати роз`яснення мотивувальної частини рішення, на підставі якої судом було зроблено висновки при складенні резолютивної частини рішення. Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали її мотивувальна частина не узгоджується з прийнятим рішенням, про яке зазначено в резолютивній частині. Навівши відповідні роз`яснення суд допустив суперечність з резолютивною частиною рішення. Разом з тим, згідно з підпунктом 3 пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ (в редакції, чинній з 11.07.2021), положення щодо проходження атестації поширюються на прокурорів та слідчих органів прокуратури, які звільнені з органів прокуратури у зв`язку з настанням підстав, передбачених підпунктами 1 і 2 пункту 19 цього розділу, щодо яких набрало законної сили рішення суду про поновлення на посаді прокурора у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, у тому числі у разі прийняття судом рішення про поновлення на посаді прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. Пунктом 9 розділу II Закону № 113-ІХ визначено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором, з урахуванням особливостей визначених пунктом 7 цього розділу. На виконання вимог Закону № 113- IX, наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221). Згідно з п. 13 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, не проходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор. Розділом III Порядку № 221 визначено такий етап як складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, та регламентовано організацію його проведення. Відповідні норми Закону № 113-ІХ та Порядку № 221 є чинними, у встановленому законом порядку неконституційними не визнавалися. Згідно з положеннями пункту 32 розділу V Порядку № 221, у випадку прийняття судом рішення про поновлення прокурора на посаді такий прокурор допускається до проходження того етапу атестації, за результатами якого кадровою комісією прийнято рішення про неуспішне її проходження. Департаментом кадрової роботи та державної служби листом від 13.04.2023 № 07-169вн-23 повідомлено Голову кадрової комісії Офісу Генерального прокурора про поновлення на посаді прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Львівської області) ОСОБА_1 із зазначенням, що останнього було звільнено наказом Генерального прокурора від 19.11.2019 № 1621ц на підставі рішення другої кадрової комісії від 13.11.2019 № 22 відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Таким чином, враховуючи, що позивачем не успішно складено іспит у формі тестування на загальні здібності на навички з використанням комп`ютерної техніки (набрано 89 балів), про що Комісією ухвалено рішення від 13.10.2019 № 22, то діючою кадровою комісією Офісу Генерального прокурора позивача повинно бути допущено до проходження другого етапу атестації, а саме складання іспиту у формі тестування на загальні здібності на навички з використанням комп`ютерної техніки. Водночас, суд першої інстанції постановляючи ухвалу від 29.06.2023, вдається до роз`яснень щодо можливості застосування п. 7 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, зазначаючи про те, що така процедура передбачена лише при переведенні. В той же час, суд робить висновок, що при розгляді даної справи суд встановив, що відбулася лише зміна назви установи, де працював позивач, що є підставою для внесення відповідного запису до трудової книжки, і як висновок зазначає, що це не є переведенням. Крім того, суд вдається до аналізу вже виконаного рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.007038, та роз`яснює коли та згідно з яким порядком воно мало бути виконаним: «ще до прийняття Закону України «Про внесення змін до розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» щодо окремих аспектів дії перехідних положень» від 15.06.2021 № 1554-ІХ(набрав чинності - 11.07.2021), яким внесено зміни до п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ». Таким чином, встановивши, що вимоги ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення є безпідставними та не підлягають задоволенню, суд першої інстанції помилково вдався до дослідження обставин, установлення яких не впливає на результат вирішення даного питання та перебуває поза межами предмета доказування, а отже надання оцінки судом першої інстанції у мотивувальній частині його рішення нормам Закону України № 113-IX в частині порядку проведення атестації чи відсутності предмету атестації у виді іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, є помилковим та суперечить вимогам процесуального права. Крім того, норми Порядку № 221 та Закону № 113-ІХ не є предметом позову у даній справі, тому суд позбавлений права надавати їм правову оцінку та робити висновки. Апелянт також звертає увагу на те, що Закон № 113-ІХ та Порядок № 221 визначають процедуру атестації прокурорів та слідчих, встановлюють рівні умови її проходження та наслідки неуспішного проходження, а саме звільнення з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1967-УП (п. 19 розділу П «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX). Закон № 113-ІХ є спеціальним, у зв`язку з чим його положення мають застосовуватись імперативно, за визначеною процедурою проведення атестації прокурорів та ухвалення відповідних рішень про успішне проходження позивачем атестації. Так, імперативними нормами пп. 7 п. 22 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, який визначає правовий статус кадрової комісії, у взаємозв`язку з п. 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, виключно кадрові комісії можуть ухвалювати рішення про успішне чи неуспішне проходження прокурором будь-якого з етапів атестації. Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Указана позиція суду дає підстави для можливості складання наступного етапу атестації, оминаючи загальну процедуру, що передбачена Законом № 113-ІХ та Порядком № 221, та суперечить конституційному принципу рівності громадян (ст. 24 Основного Закону) та ст. 19 Конституції України щодо обов`язку державних органів діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та дотримуватись принципу рівності громадян, запобігаючи дискримінації. Зважаючи на те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, зокрема суд фактично вийшов за межі наданих йому процесуальних повноважень, ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 у справі № 1.380.2019.007038 підлягає зміні, шляхом виключення зі змісту мотивувальної частини висновків, що не узгоджуються зі змістом рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2020. У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Як уже зазначалось вище рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України №1621ц від 19.11.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Львівської області). Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Львівської області) або рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 23.11.2019. Зобов`язано Офіс Генерального прокурора зробити запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про перейменування Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 23.11.2019 по 10.06.2020 в сумі 229 786 (двісті двадцять дев`ять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 20 коп. Рішення суду набрало законної сили 02.12.2020. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що згідно статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. При цьому, суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб. При розгляді заяв учасників процесу про роз`яснення судового рішення, яке набрало законної сили, суд не здійснює нового перегляду справи. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18). За загальними нормами права, роз`яснення судом ухваленого ним рішення здійснюється насамперед з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 814/907/16, від 01 вересня 2020 року у справі № 806/984/18 (адміністративне провадження № К/9901/35602/19). При цьому, суд слушно зауважив, що незрозумілість судового рішення є оцінним поняттям, а доцільність роз`яснення судового рішення приймається на розсуд суду, який має відштовхуватись від раціональних критеріїв заявника. Згідно з п. 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання. Підставою для роз`яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз`ясненням судового рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. Водночас суд, роз`яснюючи рішення не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Відтак, процесуальна процедура роз`яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення. Аналогічні за змістом та по суті висновки викладені у постанові Верховного Суду України у рішенні від 23.05.2017 у справі №21-1283іп16 та постанові Великої палати Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №800/507/17. Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 , останній звернувся до суду за роз`ясненням з тих підстав, що рішення є незрозумілим та без роз`яснення судового рішення його важко виконати, бо існує значна ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Окрім цього, щодо питань, які заявник просить роз`яснити, то в мотивувальній частині рішення суду у цій справі чітко встановлено, що рішенням № 22 кадрової комісії № 2 констатовано, що ОСОБА_1 за результатами складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички набрав 89 балів, що є менше прохідного балу для успішного складення іспиту. Вирішено: не допустити до етапу проходження співбесіди. Крім того, встановлено, що іспит на предмет виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, ОСОБА_1 складено успішно. Поряд з цим, суд встановив, що такий предмет атестації як «загальні здібності та навички» у Законі України № 113-ІХ відсутній та вказав, що неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки не є підставою для застосування пп.2 п. 19 Розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», оскільки тестування на загальні здібності та навички, як уже зазначалось вище, не є предметом атестації. Відтак, дана обставина не може слугувати підставою для звільнення в тому числі й відповідно до наведеної норми. Таким чином, встановлення судовим рішенням незаконності призначення і проведення етапу тестування, суть якого виходить за межі предмету тестування, що встановлений законом, - виключає можливість проходження такого етапу. Отже, єдиний, передбачений Законом № 113-ІХ етап тестування, що не пройдено позивачем - співбесіда з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, що власне і встановлено у судовому рішенні по цій справі. У рішенні суду, чітко та зрозуміло викладено зміст такого судового рішення, рішення викладено з дотримання норм, передбачених Кодексом адміністративного судочинства. Судом чітко та змістовно мотивовано підстави такого рішення, зазначено обґрунтування щодо кожної позовної вимоги, зокрема й щодо тих питань, які просить роз`яснити заявник. Вирішуючи питання щодо роз`яснення судового рішення, судом зґясовано, що на виконання рішення у цій справі наказом Генерального прокурора від 30.03.2023 № 423ц наказ Генерального прокурора від 19.11.2019 № 1621ц про звільнення ОСОБА_1 скасовано та поновлено останнього на посаді прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Львівської області) з 23.11.2020. Крім того, Офісом Генерального прокурора зроблено запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про перейменування юридичної особи «Генеральна прокуратура України» на «Офіс Генерального прокурора» без зміни ідентифікаційного номеру в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських організацій на підставі наказу Генерального прокурора від 27.12.2019 №358 «Про окремі питання забезпечення початку роботи Офісу Генерального прокурора». Офісом Генерального прокурора поновлено ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 235 КЗпП України, саме на тій посаді з якої його було звільнено та зроблено запис в його трудовій книжці про перейменування Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора. Відхиляючи покликання відповідача на те, що підпунктом 3 та абз. 6, 7 п. 7 Розділу II. Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-IX у чинній редакції передбачено, що положення щодо проходження атестації, передбаченої цим розділом, поширюються на прокурорів та слідчих органів прокуратури, які звільнені з органів прокуратури у зв`язку з настанням підстав, передбачених підпунктами 1 і 2 пункту 19 цього розділу, щодо яких набрало законної сили рішення суду про поновлення на посаді прокурора у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, у тому числі у разі прийняття судом рішення про поновлення на посаді прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах; прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 цього пункту, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації; проходження атестації особами, зазначеними в підпункті 3 цього пункту, розпочинається з етапу, на якому було прийнято рішення про неуспішне її проходження. Застосування п. 7 Розділу II. Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX передбачено для переведення, суд першої інстанції при розгляді даної справи встановив, що відбулася лише зміна назви установи, де працював позивач, що є підставою для внесення відповідного запису до трудової книжки, а не переведення. При цьому, суд слушно зауважив, що в силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Тобто, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.007038, мало бути виконаним ще до прийняття Закону України «Про внесення змін до розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» щодо окремих аспектів дії перехідних положень» від 15.06.2021 № 1554-IX (набрав чинності - 11.07.2021), яким внесено зміни до п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX. Крім того, частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відтак вірним є висновок суд першої інстанції, що вказані норми застосуванню в даному випадку не підлягають. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновок суд першої інстанції про відсутність факту того, що рішення суду у цій справі є незрозумілим. Текст рішення відображає причинно-наслідкові зв`язки у межах всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення відповідає його резолютивній частині; зі змісту рішення можна зробити висновки про обсяг прав та обов`язків учасників справи у спірних правовідносинах; резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Відтак, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому таку слід залишити без змін. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року по справі №1.380.2019.007038 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М.А. Пліш Судді О.І. Мікула О.М. Гінда повний текст складено 14.09.2023