Постанова 4851 № 440/6862/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Алєксєєва Н.Ю. 05 вересня 2023 р.Справа № 440/6862/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: 15.08.2022 року позивач Державне підприємство «Жовтневий спиртовий завод» звернулось (далі ДП «Жовтневий спиртовий завод») до суду з позовом, в якому просить: - визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області (далі ГУ ДПС у Полтавській області, контролюючий орган) № 0009930903 від 08.02.2022 року, видане на підставі акту про результати камеральної перевірки № 22/16-31-09-03-09/00374829 від 05.01.2022 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в акті від 05.01.2022 року № 22/16-31-09-03-09/00374829, складеному за наслідками проведеної камеральної перевірки щодо виявлення помилок (порушень) у Декларації за листопад 2021 акцизного податку, ГУ ДПС у Полтавській області викладена недостовірна та викривлена інформація, перевірка проведена із порушеннями чинного законодавства, висновки за результатами перевірки є безпідставними а, отже, податкове повідомлення-рішення № 0009930903 від 08.02.2022 року про збільшення суми грошового зобов`язання з акцизного податку на спирт у загальному розмірі 634931149,68 грн., з яких 211643716,56 грн сума збільшеного податкового зобов`язання з акцизного податку, 423287433,12 грн. застосована штрафна санкція (форма «Р») є неправомірним та підлягає скасуванню. Позивач стверджує про правильне застосування пільги зі сплати акцизного податку у періоді, що перевірявся, так як п.п. 229.1.1 п. 229.1 статті 229 Податкового кодексу України (далі ПК України) не передбачає обов`язкового включення платника податку до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно - косметичної продукції, оцту з харчової сировини. Також позивач зазначає про відсутність порушень вимог ст. 7-1 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР), оскільки зазначена норма регулює правовідносини, в яких здійснюється відпуск спирту етилового та його отримання, тоді як ДП «Жовтневий спиртовий завод» використовувало спирт у виробництві в межах підприємства, внаслідок чого відпуску та отримання спирту не було. Заперечуючи проти вимог ДП «Жовтневий спиртовий завод», у відзиві на адміністративний позов контролюючий орган вказує, що посилання позивача на положення Наказу ДПА від 07.06.2011 року № 333 про затвердження примірного порядку проведення перевірок є безпідставним, оскільки цим Наказом визначено, що до складу податкової звітності з акцизного податку та збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства включається декларація акцизного податку, затверджена Наказом № 1030, тоді як Наказ № 1030 втратив чинність 30.01.2015 року. У спірних правовідносинах перевірялася декларація акцизного податку, форма якої затверджена Наказом Мінфіну від 23.01.2015 року № 14 «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку». Під час проведення камеральної перевірки ДП «Жовтневий спиртовий завод» з питань правильності обчислення податкового зобов`язання з акцизного податку та формування показників в декларації акцизного податку за серпень 2021 року виявлено неправомірне застосування платником податків пільги зі сплати акцизного податку, чим порушено вимоги п.п. 213.1.2 п. 213.1 ст. 213 та п. 214.4 ст. 214 ПК України, а саме: не включено до об`єкту оподаткування обсяги передачі в межах одного підприємства з метою промислової переробки підакцизної продукції - спирту етилового денатурованого в обсязі 1297050,20 літрів 100-відсоткового спирту, вимоги ст. 7-1 Закону № 481/95-ВР. Невключення ДП «Жовтневий спиртовий завод» до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно - косметичної продукції, оцту з харчової сировини, на думку контролюючого органу, позбавляє позивача права користування пільгою, за абзацом "д" п.п. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 норм ПК України. Також, ГУ ДПС у Харківській області вказало про використання позивачем спирту етилового в процесі виробництва, наголошуючи на виробництві ДП «Жовтневий спиртовий завод» продукції, в ході якого позивач здійснює відпуск спирту. Відповідач вказав про відображення ДП «Жовтневий спиртовий завод» у декларації з акцизного податку за листопад 2021 (графа « 15» додатку 1 до декларації «Розрахунок суми акцизного податку з підакцизних товарів продукції) (крім транспортних засобів), на які встановлено ставки акцизного податку (крім операцій, визначених підпунктами 213.1.9, 213.1.11, 213.1.12 статті 213 розділу VI кодексу» суми податкового зобов`язання (округлення до двох знаків після коми), не сплаченої через отримання пільг (грн) 211643716,56 грн, у додатку 4 до декларації «Обороти, що звільняються від оподаткування, оподатковуються за нульовою або заниженою ставкою, гривень ДП «Жовтневий спиртовий завод» в графі « 10» - сума акцизного податку не сплачена з операцій, що: оподатковуються за нульовою ставкою або за зниженою ставкою (грн.) у підсумку зазначено 211643717 грн, чим самостійно розраховано та задекларовано суму акцизного податку. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 року задоволено вимоги адміністративного позову ДП «Жовтневий спиртовий завод». Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 08.02.2022 року № 0009930903. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь ДП «Жовтневий спиртовий завод» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 24810 грн. Судове рішення вмотивоване тим, що як протягом листопада 2021 періоду який перевірявся, так і під час прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 0009930903 від 08.02.2022 року положення ПК України не містили такого обов`язку платника акцизного податку як внесення його до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно - косметичної продукції, оцту з харчової сировини, що зумовлювало виникнення у такого платника права на отримання пільги зі сплати акцизного податку, передбаченої абзацом "д" п.п. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПК України. Не погодившись з судовим рішенням, відповідачем ГУ ДПС у Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Аргументи, наведені контролюючим органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов. Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи. За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що ДП «Жовтневий спиртовий завод» (ідентифікаційний код 00374829) зареєстроване в якості юридичної особи та взяте на податковий облік 24.04.1997 року у ГУ ДПС у Полтавській, Карлівська ДПІ. 05.01.2022 року головним державним інспектором відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Полтавській області Пархоменко Л.І. проведено камеральну перевірку податкової декларації з акцизного податку за листопад 2021 року ДП «Жовтневий спиртовий завод», за наслідками якої складено акт від 05.01.2022 № 22/16-31-09-03-09/00374829. Під час проведення перевірки встановлено порушення ДП «Жовтневий спиртовий завод» вимог п.п. 213.1.2 п. 213.1 ст. 213 та п. 214.4 ст. 214 ПК України в частині не включення до об`єкту оподаткування обсягів передачі в межах одного підприємства з метою промислової переробки підакцизної продукції - спирту етилового денатурованого в обсязі 1667011 літрів 100 - відсоткового спирту, а також вимог ст. 7-1 Закону № 481/95-ВР, а саме: здійснення передачі (відпуску та отримання) спирту етилового для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, включеної до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України без дотримання умови внесення ДП «Жовтневий спиртовий завод» до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно - косметичної продукції, оцту з харчової сировини. У зв`язку із неправомірним застосуванням пільги на сплату податкового зобов`язання з акцизного податку, сума заниження податкових зобов`язань відповідно обсягів спирту етилового денатурованого, переданого на переробку з порушенням умов оподаткування акцизним податком та чинної ставки акцизного податку в розмірі 126,96 грн за 1 літр 100 - відсоткового спирту, склала 211643716,56 грн (т.1, а.с.24). Вважаючи дії ДП «Жовтневий спиртовий завод» щодо безпідставного застосуванням пільги на сплату податкового зобов`язання з акцизного податку як умисні, контролюючий орган на підставі п. 123.5 ст. 123 ПК України застосував до позивача штраф у подвійному розмірі, всього 423287433,12 грн. Загальна сума визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання податковим повідомленням - рішенням № 0009930903 від 08.02.2022 року про збільшення суми грошового зобов`язання з акцизного податку на спирт у склала 634931149,68 грн з яких 211643716,56 грн сума збільшеного податкового зобов`язання з акцизного податку, 423287433,12 грн застосована штрафна санкція (форма «Р») (т.1, а.с.14). Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та звернувся до суду з позовом. Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 ПК України в редакції, чинній на момент прийняття спірного ППР). Зокрема, як визначено п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Таким чином, камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства, предмет якої передбачає проведення контролюючим органом арифметичного та логічного контролю правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків; правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; логічний зв`язок та узгодженість відповідних показників поточного періоду та їх зіставлення з показниками попередніх періодів). Також під час камеральної перевірки може бути перевірена своєчасність: подання податкових декларацій (розрахунків); реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до них у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків до них у Єдиному реєстрі акцизних накладних; виправлення помилок у податкових накладних; сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання. Інші обставини, які впливають на своєчасність, достовірність, повноту нарахування і сплати податків, є предметом перевірки контролюючим органом під час здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України. Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 05.10.2021 року у справі № 818/828/16. У свою чергу, достовірність, повнота нарахування та сплати податків є предметом документальної перевірки відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України. Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 804/6286/17, від 01.10.2018 року у справі № 821/1648/17, від 29.09.2019 року у справі № 808/818/15, від 24.06.2020 року у справі № 640/18801/18. Водночас, за висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.06.2018 року у справі № 803/552/17, від 21.06.2018 року у справі № 813/448/17 та від 19.04.2022 року у справі № 816/687/16 у подібних правовідносинах, метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування арифметичних та/або методологічних помилок, інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання, або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок сум податкових зобов`язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, перевірка правильності застосування ставок податків, податкових пільг, відображення у податковій звітності показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок. Застосовуючи норми п.п. 75.1.1 п. 75.1.1 ст. 75 та п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, судова палата дійшла висновку, що встановлений нормою підпункту 78.1.4 спосіб реалізації контролюючим органом повноважень щодо здійснення позапланової перевірки не стосується камеральних перевірок. Камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, які зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, Єдиного реєстру акцизних накладних та даних електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних системи обліку даних реєстратора розрахункових операцій. Виявлене за результатами камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) заниження платником податку суми податкового зобов`язання внаслідок застосування ставки податку іншої, ніж встановлено нормою ПК, є достатньою підставою для визначення контролюючим органом відповідно до пункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК суми грошових зобов`язань. Таким чином, контролюючий орган під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0009930903 від 08.02.2022 року не порушив процедури його прийняття. Так, камеральною перевіркою податкової декларації з акцизного податку за листопад 2021 року ДП «Жовтневий спиртовий завод» встановлено порушення останнім вимог п.п. 213.1.2 п. 213.1 ст. 213 та п. 214.4 ст. 214 ПК України в частині не включення до об`єкту оподаткування обсягів в листопаді 2021 передачі в межах одного підприємства з метою промислової переробки підакцизної продукції - спирту етилового денатурованого в обсязі 1667011 літрів 100 - відсоткового спирту, а також вимог ст. 7-1 Закону № 481/95-ВР, а саме: здійснення передачі (відпуску та отримання) спирту етилового для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, включеної до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України без дотримання умови внесення ДП «Жовтневий спиртовий завод» до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно - косметичної продукції, оцту з харчової сировини.. Невнесення ДП «Жовтневий спиртовий завод» до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно - косметичної продукції, оцту з харчової сировини на думку ГУ ДПС позбавляє ДП «Жовтневий спиртовий завод» права на отримання пільги, передбаченої абзацом "д" п.п. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПК України. За приписами ст. 1 ПК України, цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно з п. 5.1 ст. 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. Порядок справляння акцизного податку врегульовано Розділом VI ПК України. Згідно з пп. 212.1.1 п. 212.1 ст. 212 ПК України платником акцизного податку є, зокрема, особа, постійне представництво, які виробляють підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини. Відповідно до пп. 213.1.2 п. 213.1 ст. 213 ПК України об`єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу, Ця норма не поширюється на операції з передачі в межах одного підприємства електричної енергії (за кодом 2716 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД), виробленої на об`єктах електроенергетики. Пунктом 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів віднесено спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу «живого» бродіння). Ставки податку та перелік товарів, з яких справляється податок, визначено п. 215.2 ст. 215 ПК України. Датою виникнення податкових зобов`язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України згідно з п. 216.1 ст. 216 ПК України є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225 та 229 цього Кодексу. Водночас, особливості оподаткування спирту етилового визначено п. 229.1 ст. 229 ПК України. Так, за приписами абзацу «д» підпункту 229.1.1 цієї статті акцизний податок справляється за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, зокрема, із спирту етилового денатурованого, який використовується для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, включеної до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Обов`язки суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції, визначеної у підпунктах «д»-«ж» п.п. 229.1.1 п. 229.1 цієї статті, визначені у п.п. 229.1.8 п. 229.1 ст. 229 ПК України, згідно з яким суб`єкти господарювання зобов`язані: а) обладнати кожне місце отримання спирту етилового витратомірами-лічильниками обсягу виробленого спирту етилового, зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового; б) обладнати кожне місце відпуску продукції, для виробництва якої використовується отриманий спирт етиловий, витратомірами-лічильниками обсягу виробленої продукції, зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового; в) щоденно формувати та подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, дані про добовий фактичний обсяг отриманого спирту етилового та обсяг продукції, виробленої з його використанням. Водночас, як протягом перевіряємого періоду - листопад 2021 року, так і під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області № 0009930903 від 08.02.2022 року, положення ПК України не містили такого обов`язку платника акцизного податку, як необхідність внесення його до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини, що зумовлювало виникнення у такого платника права на отримання пільги зі сплати акцизного податку, передбаченої абзацом «д» п.п. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПК України. Згідно з п. 5.2. ст. 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. За приписами пунктів 7.3. та 7.4. статті 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом. ПК України в редакції, що діяла у перевіряємому періоді, не передбачав такого наслідку невиконання суб`єктом господарювання обов`язку внесення до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини, визначеного ст. 7-1 Закону № 481/95-ВР, як позбавлення права на застосування пільги, передбаченої абзацом «д» п.п. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПК України. Відповідне положення з`явилося у ПК України лише із внесенням до нього змін Законом № 2284- ІХ від 31.05.2022 року, яким п.п. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПК України доповнено абзацом 12 такого змісту: «Спирт етиловий за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту для виробництва продукції, зазначеної у підпунктах «д», «е», «є» цього підпункту, дозволяється отримувати лише суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), внесеним до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини (далі - Електронний реєстр), ведення якого здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику». Згідно з п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі, коли норма цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Відповідно до п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України якщо норма закону припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то діє презумпція правомірності рішень платника податку. Враховуючи те, що абзацом 12 п.п. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПК України доповнено лише 31.05.2022 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що приписи цієї норми не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Отже, висновок контролюючого органу про безпідставність застосування ДП «Жовтневий спиртовий завод» у перевіряємому періоді листопад 2021 пільги, передбаченої абзацом «д» п.п. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПК України внаслідок невнесення його до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно - косметичної продукції, оцту з харчової сировини не відповідає положенням ПК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин та під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Оскільки ДП «Жовтневий спиртовий завод» у перевіряємому періоді здійснювало господарські операції, що відповідають змісту абзацу «д» п.п. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПК України, що відповідачем не заперечується, позивач мав право на застосування пільги, визначеної цією нормою. Відтак, визначення контролюючим органом податкового зобов`язання ДП «Жовтневий спиртовий завод» у розмірі 211643716,56 грн. та застосування до позивача штрафу на підставі п. 123.5 ст. 123 ПК України у розмірі 423287433,12 грн. є безпідставним. Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 25.07.2023 року по справі № 440/3548/22, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормавтиних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. З приводу наданих відповідачем під час апеляційного розгляду копій висновків експертів складених за матеріалами кримінального провадження, що надійшли до податкового органу від ДРБ, колегія суддів зазначає, що висновок експерта є процесуальним джерелом доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України). Висновок експерта це процесуальний документ, в якому викладено докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (ч. 1 ст. 101 КПК України). Висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз`яснення чи доповнення його висновку (ст. 356 КПК України). Оцінка висновку експерта проводиться за загальними правилами оцінки доказів (статті 85 89, 94 КПК України). На підставі наведених вище норм, колегія суддів зазначає, що оцінка висновків експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження належить до компетенції суду, який розглядає матеріали цього провадження, у спосіб та у порядку, що визначений приписами КПК України, а тому цей висновок експерта не має преюдиційного значення для вирішення цієї адміністративної справи. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. На підставі цього, колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на відомості отримані в межах кримінальних проваджень, як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки вищезазначені акти не є вироком суду в розумінні статті 369 КПК України, яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставин із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. До винесення вироку в рамках кримінального провадження, матеріали досудового розслідування не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Відповідачем доказів наявності обвинувального вироку суду першої та апеляційної інстанції не надано. Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог ч. 6 ст. 139 КАС України немає. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова Постанова у повному обсязі складена і підписана 14 вересня 2023 року.