Постанова Київський апеляційний суд № 756/5793/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 756/5793/23 Головуючий у суді першої інстанції - Жук М.В. Номер провадження № 22-ц/824/10948/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 вересня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Владімірової О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 травня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, - ВСТАНОВИВ: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, яку мотивував тим, що 02 червня 2008 року на підставі рішення загальних зборів та згідно наказу №3-К його було прийнято на посаду директора ТОВ «ЗППОК «Гранд», та в подальшому 04 липня 2014 року наказом засновника товариства ОСОБА_3 заявника було звільнено з посади за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України та внесено відповідний запис до трудової книжки. Вказував, що 13 серпня 2015 року його було призвано на військову службу за частковою мобілізацією на підставі Указу Президента України №15/2015 від 14 січня 2015 року. На початку 2023 року йому стало відомо, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань він досі вважається керівником ТОВ ЗППОК «Гранд», що може призвести до подальших обмежень у просуванні по службі. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд: встановити факт, що має юридичне значення, а саме: з 02 липня 2014 року припинено повноваження ОСОБА_1 як керівника (директора) ТОВ «ЗППОК «Гранд» у зв`язку із звільненням із вказаної посади 04 липня 2014 року за згодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15 травня 2023 року було відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 . Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд дійшов помилкового висновку про наявність між заявником та роботодавцем трудових відносин та спору, оскільки наказом засновника ТОВ «ЗППОК «Гранд» ОСОБА_3 від 04 липня 2014 року ОСОБА_1 було звільнено з посади директора вказаного підприємства та внесено відповідний запис до трудової книжки заявника. На думку апелянта це свідчить, що трудові відносини між ним та роботодавцем припинені з 05 липня 2014 року, а відтак і спорів між ними існувати не може ні щодо підстави звільнення, ні щодо повноти та своєчасності проведення розрахунків при звільненні, ні щодо будь-яких інших обставин, що зачіпали б трудові права заявника. Наголошує, що звернення до суду із заявою про встановлення факту зумовлене виключно наявністю запису про ОСОБА_1 як про керівника ТОВ ЗППОК «Гранд» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб , фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і ці відомості можуть бути використані у спорі з третьою особою. Разом з тим, представник ОСОБА_2 вказує, що звернення до суду із позовом до роботодавця не призведе до бажаного результату, оскільки навіть у разі задоволення такого позову, виконання рішення про зобов`язання керівника ТОВ ЗППОК «Гранд» вчинити певні дії для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу в частині відомостей про керівника не буде ефективним способом захисту прав заявника, адже примусове виконання такого рішення фактично неможливе. Враховуючи вказане в апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Представник заявника у справі, ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи до апеляційного суду не з`явився та заяв про відкладення розгляду справи з причин, які б вважалися поважними не подав. У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу за відсутності апелянта. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, зазначив, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Суд першої інстанції дійшов висновку щодо неможливості захисту прав заявника в обраний ним спосіб. Апеляційний суд в цілому погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі відповідає з огляду на наступне. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч.2 ст. 16 ЦК України) . Частиною 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Частиною 1 ст. 315 ЦПК України передбачено перелік категорій справ, які розглядає суд про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Як роз`яснено в пункті 1 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», розгляд в порядку окремого провадження справи про встановлення факту можливий, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Згідно з ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду. Так, із поданої представником ОСОБА_1 заяви вбачається, що вказане звернення до суду обґрунтоване тим, що 02 червня 2008 року на підставі рішення загальних зборів засновників ТОВ «Завод по виробництву облицювальної цегли «Гранд» та наказу ОСОБА_1 було прийнято на посаду директора вказаного ТОВ, тобто керівника вказаної юридичної особи (а.с.7) 04 липня 2014 року він був звільнений із вказаної посади - директора ТОВ «Завод ВОЦ «Гранд» про що міститься запис в трудовій книжці. ( а.с.7). Однак, всупереч вимогам чинного законодавства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості щодо керівника вказаного підприємства не були внесені і він залишається зазначеним, як керівник даної юридичної особи, що створює йому перешкоди при проходженні ним військової служби, на яку його призвали 13 серпня 2015 року згідно до указу Президента України №15/2015 від 14 січня 2015 року. Як вбачається зі змісту заявлених вимог, ОСОБА_1 просить суд встановити юридичний факт, що з 05 липня 2014 року припинено повноваження ОСОБА_1 , як керівника ( директора) ТОВ «Завод по виробництву облицювальної цегли «Гранд» у зв`язку із звільненням з підстав, передбачених п.1 ст. 36 КЗпП України. Відповідно до пункту 7 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України. У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права. Для спору характерними є суперечність, конфлікт, протиборство сторін. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України). Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про неможливість розгляду поданої ОСОБА_1 заяви в порядку окремого провадження, оскільки із заяви вбачається спір щодо відповідності даних, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості щодо керівника вказаного підприємства. Правові підстави та порядок ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначається Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Так, відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо. Частиною 4 статті 17 вказаного Закону передбачено, що для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті, подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, в якій також може зазначатися прохання про реєстрацію такої особи платником податку на додану вартість та/або про обрання спрощеної системи оподаткування, та/або про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій; 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв`язку з юридичною особою; 3) реєстр осіб (громадян), які брали участь в засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи, - у разі внесення змін до відомостей про громадські об`єднання, політичні партії; 4) рішення уповноваженого органу юридичної особи про передачу за договором повноважень виконавчого органу юридичній особі - у разі внесення змін до відомостей про юридичну особу, яка виконує повноваження виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, що перебуває у статусі резидента Дія Сіті відповідно до Закону України«Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» та передало повноваження виконавчого органу такого товариства юридичній особі; 5) відомості про керівні органи громадського формування (ім`я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв`язку) - у разі внесення змін до складу керівних органів; У частині першій статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі. В указаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій. Таким чином, висновок суду щодо неможливості захисту прав заявника в обраний ним спосіб - встановлення юридичного факту на думку колегії суддів є правильним і відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц та від 05 червня 2023 року у справі справа № 752/18740/22. Доводи апеляційної скарги даних висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв