Ухвала КЦС ВС № 200/9633/18

Ухвала 14 вересня 2023 року м. Київ справа № 200/9633/18 провадження № 61-13346ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, про зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2021 року, з урахуванням ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2022 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано виконавчий комітет Дніпровської міської ради ухвалити рішення про надання ОСОБА_1 у постійне користування житлового приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, у порядку, визначеному Житловим кодексом України. Зобов`язано Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради надати ОСОБА_1 у постійне користування житлове приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, з урахуванням кількості членів його сім`ї, в порядку, визначеному Житловим кодексом України. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 07 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року та залишити в силі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2021 року. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону. Заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме пункту 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статті 46 Житлового кодексу України, проте не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Визначення підстав касаційного оскарження, встановлених процесуальним законом, має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України). За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, та копії скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Верховний Суд акцентує увагу на тому, що повертаючи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року, суд касаційної інстанції в ухвалі від 12 квітня 2023 року вказав, що заявником не виконано вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судового рішення, а тому така скарга повернута заявнику на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України. При повторному зверненні з касаційною скаргою 07 вересня 2023 року заявником не усунуто недоліки, які стали підставою для повернення первісної касаційної скарги щодо визначення підстав касаційного оскарження судового рішення. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Не усунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 02 жовтня 2023 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Синельников