Постанова Харківський апеляційний суд № 642/1828/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «12» вересня 2023 року м. Харків справа № 642/1828/23 провадження № 22ц/818/1492/23 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів Мальованого Ю. М., Яцини В.Б., за участю секретаря Волобуєва О.О., учасники справи: позивач - Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України, представник позивача Брижка О. В., відповідачка - ОСОБА_1 , представник відповідачки ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 15 червня 2023 року в складі судді Бородіної О.В. в с т а н о в и в: У квітні 2023 року Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України безпідставно набуті кошти в розмірі 19 171,55 грн та стягнути судовий збір в розмірі 2684,00 грн. У червні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, яке мотивовано тим, що вона проходила публічну (військову) службу у суб`єкта владних повноважень, в результаті чого виник публічно-правовий спір, який полягає у стягненні (поверненні) з неї позивачу безпідставно набутих грошових коштів в результаті її служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, даний спір є публічно-правовим та не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Просила закрити провадження у справи у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 15 червня 2023 року провадження у справі за позовом Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України закрито. На вказану ухвалу суду Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що при постановленні ухвали суд першої інстанції порушив норми процесуального права. Так, у даній справі предметом позову є вимога про стягнення грошових коштів, які помилково виплачені, тому спосіб захисту, обраний позивачем, є більш характерним саме для цивільного судочинства. Зазначив, що за своїм суб`єктним складом, предметом спору, спір є приватноправовим та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. 04 серпня 2023 року до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважав, що судом першої інстанції правильно застосовані норми права, прийняте судове рішення відповідає правовому висновку, який викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 818/1688/16. В суді апеляційної інстанції представник Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України підтримав доводи апеляційної скарги та вважав, що справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки предметом спору є стягнення матеріальної допомоги, яку виплачено ОСОБА_1 після її звільнення. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка перебувала на посаді, що відноситься до публічної служби, а тому такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби. У той час, у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в провадженні суду першої інстанції перебувала справа за позовом Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України безпідставно набуті кошти в розмірі 19 171,55 грн. Звертаючись до суду з даним позовом Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України посилався на те, що ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом в Держприкордонслужбі. Наказом від 18 травня 2022 року № 141-ОС припинено (розірвано) з нею контракт, звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення за підпунктом «г» та встановлено виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні. Зазначив, що відповідачці нарахована одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 19 463,50 грн та відраховано 7785,40 грн за 15 календарних днів перевикористаної щорічної відпустки. Вказав, що відповідно до аудиторського звіту за результатами внутрішнього аудиту діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України, органів Держприкордонслужби щодо забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей додатковою винагородою на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 встановлено, що одноразова грошова допомога при звільненні ОСОБА_1 нарахована помилково та безпідставно. Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 15 червня 2023 року провадження у справі за позовом Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України закрито. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04). Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Згідно з абзацом 1 частини першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкту владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України). За правилами пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Встановивши, що позов пред`явлено з приводу спору щодо проходження ОСОБА_1 служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі контракту, врахувавши суб`єктний склад учасників справи, характер правовідносин, що склалися між ними, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є публічно-правовими, у зв`язку з чим справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, та правильно закрив провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України. Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 24 березня 2023 року у справі № 948/285/22 (провадження № 61-677св23), від 19 липня 2023 року у справі № 565/901/22 (провадження № 61-6358св23). Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 (провадження № 11-892апп18), в якій зазначено, що у випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби. Крім того, зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року № 804/285/16 слідує, що спори про відшкодування коштів особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби від моменту її прийняття на посаду i до звільнення з публічної служби, навіть якщо подання відповідного позову відбувається після її звільнення з державної служби. У рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі. Виходячи з наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку, хоч позивач i вважає сплачені відповідачці кошти безпідставно набутими нею відповідно до статті 1212 ЦК України, проте, вказані кошти нараховувались відповідачці у зв`язку з її перебуванням на публічній службі в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто, вони нараховувались відповідачці як учасниці публічно-правових відносин та таке нарахування стосувалось саме публічно-правових відносин. Доводи апеляційної скарги щодо того, що спір має приватно - правовий характер, який обумовлений порушенням майнового, тобто приватного права позивача, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно - правових відносин, не заслуговують на увагу. З метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби за позовом суб`єкта владних повноважень, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 відступила від висновків, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, від 03 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17 про те, що спори за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення збитків/відшкодування шкоди, завданих особою, що перебуває або перебувала на державній/публічній службі, має вирішуватися за правилами цивільного судочинства. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18) викладено висновок про те, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про те, що позовна заява Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, і не свідчать про порушення судами норм процесуального права. Враховуючи викладене підстав вважати, що суд першої інстанції при розгляді даної справи неправильно застосував норми матеріального права чи допустив порушення норм процесуального права, відсутні. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381, 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 15 червня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді Ю. М. Мальований В. Б. Яцина Повний текст постанови складено 12 вересня 2023 року.