Окрема думка ККС ВС № 710/466/16-к

ОКРЕМА ДУМКА Суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на постанову об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року справа № 710/466/16-к провадження № 51-6068 кмо 21 За касаційною скаргою прокурора на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016250300000005, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Історія кримінального провадження За вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2019 року ОСОБА_4 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року виправдувальний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 скасовано, а кримінальне провадження щодо останнього закрито у зв`язку з його смертю. Постановою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року ухвалу Черкаського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_4 скасовано та призначено новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з смертю останнього. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що статтями 284 та 417 КПК України не передбачено закриття кримінального провадження у зв`язку зі смертю обвинуваченого, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок. З урахуванням правових позицій Верховного Суду, у випадку смерті особи, стосовно якої ухвалено виправдувальний вирок, закриттю підлягає не кримінальне провадження, а апеляційне провадження за апеляційними скаргами учасників провадження. Об`єднана палата дійшла висновку, що після встановлення під час апеляційного розгляду факту смерті обвинуваченого, щодо якого ухвалено виправдувальний вирок, суд апеляційної інстанції зобов`язаний виконати вимоги статей 370, 404, 419 КПК України, забезпечити участь захисника, продовжити апеляційний розгляд, надати мотивовані відповіді на доводи апеляційних скарг та постановити ухвалу, передбачену одним із пунктів 1, 2, 5 або 6 ст. 407 КПК України, з урахуванням вимог статей 284, 417 КПК України. З таким висновком не погоджуємось, тому вважаємо за необхідне висловити наступне. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого. Таким чином, дана норма визначає альтернативні дії суду. По перше - закриття кримінального провадження щодо особи у разі її смерті, оскiльки закiнчити процес притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi неможливо. Закриття кримінального провадження у зв`язку зі смертю особи, по суті означає припинення процесуальної діяльності щодо встановлення винуватості особи у вчиненні певного злочину та відмову держави від притягнення її до кримінальної відповідальності й призначення їй покарання. Припинення кримінального переслідування особи, яка померла, дозволяє уникнути надмірного витрачання ресурсів держави, адже продовження такого переслідування носить формальний характер. По друге - продовження розгляду, якщо провадження є необхiдним для реабiлiтацiї померлого. Тобто, для спростування будь яких питань щодо причетності померлого до вчинення кримінального правопорушення. У даному кримінальному проваджені, прокурор, не погодившись із виправдувальним вироком щодо ОСОБА_4 , оскаржив його до апеляційного суду. Проте, виходячи із норм ст. 284 КПК України, кримінальне провадження не може продовжуватись далі, адже питання реабілітації вирішено. Хоча виправдувальний вирок і не набрав чинності, це справа часу, адже у родичів виправданого, які можуть бути єдиними ініціаторами продовження провадження, відпадає потреба у наполяганні на його продовжені. Статтею 417 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження. Наведені норми передбачають, що при вирішенні питання про закриття кримінального провадження суд скасовує лише обвинувальний вирок чи ухвалу. Положень, які б передбачали скасування виправдувального вироку у разі смерті виправданого під час апеляційного провадження, зазначена норма не містить. Таким чином аналіз наведених норм свідчить, що виправдувальний вирок не може бути скасований і підстави для продовження провадження у даному випадку відсутні. На користь такої позиції свідчить також те, що у разі продовження провадження буде неможливо дотриматись ряду загальних засад кримінального провадження таких, як доступ до правосуддя, право на захист, змагальність сторін, безпосередність дослідження доказів, розумність строків та інші, що, виходячи із практики ВС, визнається істотним порушенням КПК України та слугує підставою для скасування судових рішень. Так, ст. 21 КПК України гарантує право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Стаття 22 КПК України містить положення про те, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК. Стаття 23 КПК України передбачає, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите (ст.28 КПК України). У статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначається, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права, зокрема, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Аналогічні норми закріплені у статті 20 КПК України (Забезпечення права на захист) де визначено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК. Право користуватись допомогою захисника є лише однією із складових права на захист, яка не заміняє і не може підмінити собою решту прав, які нероздільно пов`язані із особою підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого. Тому при продовженні провадження щодо померлої особи, навіть при наявності захисника, решту прав неможливо буде забезпечити. Відповідно до ст. 405 КПК України апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених КПК України. Обвинувачений підлягає обов`язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища (ст.401 КПК України). Коли ставиться питання про скасування виправдувального вироку, це є погіршенням становища. Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов`язковою. Продовжуючи розгляд кримінального провадження щодо померлої особи, суд свідомо допускає безумовну підставу для скасування рішення, передбачену п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК України. Щодо решти порушень, то вони, як кожне окремо, так і у своїй сукупності будуть оцінюватись на предмет істотності порушень вимог КПК України. Основоположна норма кримінального права про те, що кримінальна відповідальність не зберігається відносно померлої особи, яка вчинила злочинні діяння, є гарантією презумпції невинуватості, закріпленої у статті 6 Конвенції. Відповідно стаття 6 буде порушена, якщо заявник не зазнав суду і був засуджений посмертно. Відмінною є ситуація, коли у випадку смерті обвинуваченого кримінальне провадження може продовжуватись, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого. Це прямо передбачено нормами КПК України і родичі померлого усвідомлюючи, що це єдиний шлях реабілітації померлого, свідомо погоджуються не певні обмеження. Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. З огляду на норми ст. 2 КПК України, забезпечення дотримання ст. 370, 404, 419 КПК України(як пропонує прокурор) при розгляді апеляційної скарги прокурора, шляхом порушення цілого ряду норм КПК України і прав померлої особи є невиправданою. Ураховуючи наведене, вважаємо, що у випадку оскарження ухваленого судом першої інстанції вироку, якщо виправданий помер до закінчення апеляційного перегляду й подальше продовження здійснюється не з метою реабілітації померлого, кримінального провадження в суді апеляційної інстанції є неможливим, оскільки тягне за собою значну кількість порушень КПК України, а тому за таких обставин правильним було б закрити апеляційне провадження. КПК України не містить прямої норми, яка регулює спірні правовідносини, щодо закриття в таких випадках апеляційного провадження, однак і заборони КПК України також не містить, а тому для дотримання прав особи, щодо якої винесено виправдувальний вирок і яка на момент апеляційного розгляду померла, та не допущення істотного порушення вимог КПК необхідно в таких випадках закривати апеляційне провадження. З практикою закриття апеляційного провадження неодноразово погоджувався ВС, залишаючи такі рішення без зміни. Така практика також узгоджувалось із висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 16 січня 2019 року (справа №761/33482/16-к, провадження № 51-4744кмо18) щодо закриття касаційного провадження. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3