Постанова 4856 № 560/7212/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/7212/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П. Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 12 вересня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області щодо невиплати, ОСОБА_1 , вихідної допомоги у разі звільнення у розмірі середньої місячної заробітної плати; - зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області виплатити, ОСОБА_1 , вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що наказом управління Державної податкової служби у Хмельницькій області від 17.01.2023 року №32-0 "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 " позивачку, звільнено з посади головного державного інспектора Кам`янець-Подільського відділу податків і зборів з фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб 20 січня 2023 року із займаної посади у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності відповідно до пункту 7 частини 1 статті 83 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIІІ "Про державну службу" (зі змінами). Позивачка, подала заяву щодо виплати вихідної допомоги. Однак, при отриманні неї 20 січня 2023 року трудової книжки відповідачем була надана довідка про нараховані суми. При ознайомленні із вказаною довідкою було виявлено відсутність нарахування вихідної допомоги, а тому 20 січня 2023 року позивачка написала заяву про виплату вихідної допомоги. Листом відповідача №3419/6/22-01-11-31 від 28 березня року позивачці повідомлено, що вихідна допомога виплачена не буде, оскільки заява від 20.01.2023 року про виплату вихідної допомоги була зареєстрована відповідачем 07 березня 2023 року, а станом на 07 березня 2023 року позивачка не є вже працівником відповідача, оскільки звільнена з займаної посади, при цьому в заяві про звільнення вона не зазначила своє бажання отримати вихідну допомогу. Позивачка із вказаною відмовою відповідача не погоджується, вважає її протиправною. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року позов задоволено. Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. 18 серпня 2023 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від ОСОБА_1 у якому вона заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. 21 серпня 2023 року на адрес суду суду надійшла відповідь на відзив від Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області у якому апелянт заперечує проти доводів ОСОБА_1 , посилається на те, що вона не є державним службовцем тому не може претендувати на виплату вихідної допомоги. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи із наступного. Судом першої інстанції встановлено, що наказом управління Державної податкової служби у Хмельницькій області від 17.01.2023 року №32-0 "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 " позивачку звільнено з посади головного державного інспектора Кам`янець-Подільського відділу податків і зборів з фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб 20 січня 2023 року із займаної посади у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності відповідно до пункту 7 частини 1 статті 83 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ "Про державну службу". Позивачка звернулась до відповідача з заявою в якій просила виплатити їй вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати, відповідно до частини 3 статті 83 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII. Відповідач, листом від 28.03.2023 №3419/6/22-01-11-31 відмовив позивачці у виплаті відповідної допомоги, оскільки в заяві на звільнення не було зазначено про виплату такої вихідної допомоги. А оскільки заява на виплату такої допомоги надійшла 07.03.2023, а позивачка вже не була державним службовцем, а тому підстав для такої виплати немає. Не погоджуючись з такою відмовою, позивачка звернулась до суду з цим позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIIІ (далі - Закон №889). Згідно зі статтю 1 Закону №889 державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Відповідно до частини першої статті 3 Закону №889, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 3 Закону №889, дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема, міністерств та інших центральних органів Частинами першою-третьою статті 5 Закону №889, встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Підстави для припинення державної служби визначені у статті 83 Закону №889. Відповідно до ч.3 ст.83 Закону №889, у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 6 і 7 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати. Вихідна допомога державному службовцю, який звільняється на підставі пункту 7 частини першої цієї статті, виплачується одноразово за його бажанням у разі виходу на пенсію або досягнення 65-річного віку. Згідно з п.7 ч.1 ст.83 Закону №889, державна служба припиняється у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом. Вищевказані положення Закону надають право громадянам на отримання вихідної допомоги у разі звільнення з державної служби, незважаючи на вид пенсії, на яку виходить державний службовець. Вказана норма не встановлює жодних вимог щодо строків та способу висловлювання працівником бажання щодо отримання вихідної допомоги. Конституційний Суд України у рішенні від 16 жовтня 2007 року №8-рп/2007 вказав, що "державна служба та служба в органах місцевого самоврядування є одним з видів трудової діяльності громадян". Тому отримання вихідної допомоги при звільненні необхідно розглядати не лише як майнове право, але також і як складову трудових прав особи. Статтею 90 Закону №889 визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058). Відповідно до статті 9 Закону №1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно статті 10 Закону № 1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Отже, виплата вихідної допомоги державному службовцю, який звільняється на підставі пункту 7 частини першої статті 83 Закону №889, здійснюється у разі виходу державного службовця на пенсію, незалежно від її виду, за його бажанням. Таким чином, оскільки позивачка звільнилась з державної служби на підставі п.7 ч.1 ст.83 Закону №889 та не отримала від відповідача вихідну допомогу державному службовцю у разі виходу на пенсію, а отже має право на таку виплату відповідно до ч.3 ст.83 Закону №889, за її бажанням, а саме на підставі поданої нею заяви від 20.01.2023, незалежно від того, чи перебуває позивачка станом на момент розгляду заяви на посаді державної служби, чи ні. Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В даній справі позивач довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що діяв у межах закону, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов необхідно задовольнити. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що за з`ясованих та встановлених обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.