Постанова Київський апеляційний суд № 753/6528/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №763/6528/22 Головуючий у І інстанції - Шаповалова К.В. апеляційне провадження №22-ц/824/3401/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 вересня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 05 липня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, - установив: У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на неповнолітню дитину в розмірі від заробітку (доходу) платника аліментів. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05 липня 2022 року відмовлено у видачі с удового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 . Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 до заяви про видачу судового наказу не надала жодних доказів того, що спільна дитина дійсно проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилалася на те, що нею до заяви було додано копію паспорту, копію довідки про реєстрацію її місця проживання та довідку з житлово-експлуатаційної організації про проживання з нею неповнолітньої дитини. Вказані докази перелічені також в додатках до заяви про видачу судового наказу. На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до помилково висновку відмовляючи у видачі судового наказу. Просила, скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 05 липня 2022 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заява була подана з порушенням статті 163 ЦПК України, а саме, заявницею до заяви не було надано ніяких доказів того, що спільна дитина дійсно проживає разом з нею та перебуває на її утриманні, що в силу ст. 165 ЦПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу. З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу, заявницею було додано до заяви: копію паспорту, копію довідки про реєстрацію її місця проживання та довідку з житлово-експлуатаційної організації про проживання з нею неповнолітньої дитини. Звертаючись до суду, заявниця просила видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі частини заробітку (доходу). Частиною 5 ст. 183 СК України передбачено право батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Вимоги до форми і змісту заяви про видачу судового наказу встановлені статтею 163 ЦПК України. Стаття 165 ЦПК України має вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу. Проте, ані ст. 163, ані ст. 165 ЦПК України не містять положень щодо розгляду обґрунтованості заявлених стягувачем вимог по суті при видачі судового наказу, на які посилався в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції За таких обставин апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому вона підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Згідно п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Керуючись ст.ст.7,30,367,369,374,379,381,382,389 ЦПК України, суд, - постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 05 липня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба