Постанова Київський апеляційний суд № 372/3085/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 372/3085/23 Головуючий 1-ї інстанції: Висоцька Г.В. Провадження №33/824/4159/2023 Доповідач: Яковлева В.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 вересня 2023 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., з секретарем судового засідання - Педенко К.Л., за участю: особи, яка притягається до відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника Корзаченка В.М., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Корзаченка В.М. на постанову Обухівського районного суду Київської області від 11 липня 2023 року стосовно ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративногоправопорушення, передбаченого передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладенона нього адміністративне стягнення у виді громадських робіт на строк тридцять годин. Стягнуто судовий збір у розмірі 536 гривень 80 коп. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, ухвалити нову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд не врахував пояснення самого ОСОБА_1 про те, що він не мав умислу реально погрожувати чи ображати потерпілу, на емоціях відправив їй ряд смс-повідомлень, оскільки вона намагалася вплинути на свідків сторони захисту у кримінальному провадженні. Такі дії викликали в нього обурення. Крім того, суд не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_3 , який підтвердив, що потерпіла вмовляла його вплинути на іншого свідка у кримінальному провадженні, він відмовився, але потерпіла погрожувала йому, заподіяла йому тілесні ушкодження. Вважає, що протокол не може бути належним доказом. Зазначає, що відсутність прокурора при розгляді справи не може призвести до автоматичного порушення Конвенції, але при цьому суд не може перебирати самостійно на себе функції обвинувачення. Суд не надав оцінки тому, що законодавство не визначає конкретного строку, який би дав можливість стверджувати про насильство в сім`ї за умови нетривалого спільного проживання. Суд залишив поза увагою поняття необхідної оборони. Надсилання смс-повідомлень в цій ситуації не є адміністративним правопорушенням. Не вмотивовано стягнення саме у вигляді громадських робіт. ОСОБА_1 працює, у робочий час зайнятий. В разі переконання щодо наявності складу адміністративного правопорушення просить змінити стягнення на штраф в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, ОСОБА_1 , потерпілої, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. Судом першої інстанції встановлено, що 24.05.2023 року о 18:38 год. гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство в сім`ї відносно колишньої співмешканки ОСОБА_2 , що полягало в отриманні нею смс-повідомлень з текстом погроз та висловами в її бік брутальних слів, що спричинило психологічний тиск здоров`ю останньої, в свою чергу вчинивши правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення, виходячи з наступного. Об`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під психологічним насильством слід розуміти форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї. Судом першої інстанції досліджено протокол про адміністративне правопорушення з додатками, зміст текстових повідомлень, надісланих ОСОБА_1 потерпілій, прийнято до уваги надані ними пояснення в судовому засіданні, надано оцінку поясненням свідка ОСОБА_3 . З урахуванням досліджених матеріалів суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_2 було здійснено психологічне насильство. Пояснення потерпілої про спричинення щодо неї психологічного тиску ОСОБА_1 є переконливими, враховуючи зміст надісланих їй текстових повідомлень та наявність щодо останнього кримінального провадження за фактом застосування до потерпілої фізичного насильства. Безпідставними є доводи захисника щодо наявності необхідної оборони в діях ОСОБА_1 , як реакції на поведінку ОСОБА_2 щодо порушення нею порядку допиту свідків у кримінальному провадженні. В даному контексті обґрунтованим є висновок суду, що можливі провокативні розмови потерпілої зі свідком в кримінальному провадженні не виправдовують вчинення щодо неї психологічного насильства шляхом словесних образ, приниження, висловленням в її бік брутальних слів. Щодо посилання апелянта на відсутність прокурора при розгляді справи про адміністративне правопорушення, слід зазначити, що хоч чинний КУпАП не передбачає обов`язкової участі сторони обвинувачення при розгляді даної категорії справи, апеляційним судом було вжито заходів для повідомлення місцевої прокуратури про розгляд даного апеляційного провадження. Натомість відсутність прокурора під час судового розгляду в суді першої інстанції не є тим істотним порушенням, яке б стало підставою для скасування судового рішення. Захисник стверджує, що законодавство не визначає конкретного строку, який би дав можливість стверджувати про насильство в сім`ї за умови нетривалого спільного проживання. Разом з тим, для притягнення до відповідальності за ст. 173-2 КУпАП не є визначальним термін спільного проживання осіб, які не перебували у шлюбі між собою, що визначено п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Винуватість ОСОБА_1 об`єктивно підтверджується матеріалами справи та висновки суду щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення є вмотивованими. Разом з тим, судом першої інстанції належним чином не вмотивовано неможливість застосування більш м*якого виду стягнення. Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Апеляційному суду було надано характеристику ОСОБА_1 за підписом голови Обухівської районної ради. З огляду на дані, що характеризують особу правопорушника, наявність постійного місця роботи, апеляційний суд приходить до висновку, що в даному випадку достатнім буде застосування до ОСОБА_1 більш м`якого стягнення, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - зміні в частині застосованого стягнення. В решті судове рішення є вмотивованими та підстав для закриття провадження, як просить апелянт, не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Корзаченка В.М. задовольнити частково. Постанову Обухівського районного суду Київської області від 11 липня 2023 року стосовно ОСОБА_1 змінити в частині стягнення, призначивши ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП стягнення у виді штрафу розміром 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень. В решті постанову суду залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.С. Яковлева