Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/25475/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/25475/22 Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук Ольга Володимирівна Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М. 11 вересня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Житомирській області щодо невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної (30 діб) та додаткової за стаж служби (15 діб) відпусток за 2021 рік, а також додаткової відпустки як учаснику бойових дій (14 діб) за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби; зобов`язати ГУНП в Житомирській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної (30 діб) та додаткової за стаж служби (15 діб) відпусток за 2021 рік; зобов`язати ГУНП в Житомирській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій (14 діб) за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби; визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Житомирській області по ненарахуванню та невиплаті позивачу додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину), передбачену постановою КМУ №375 від 29.04.2020, за період служби з 18 лютого 2021 року по 31 серпня 2022 року; зобов`язати ГУНП в Житомирській області нарахувати та виплатити на користь позивача додаткові доплати, передбачені постановою КМУ №375 від 29.04.2020, за період служби з 18 лютого 2021 року по 31 серпня 2022 року. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної (30 діб) та додаткової за стаж служби (15 діб) відпусток за 2021 рік, а також додаткової відпустки як учаснику бойових дій (14 діб) за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки тривалістю 30 діб за 2021 рік та додаткової відпустки за стаж служби тривалістю 15 діб за 2021 рік. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій (14 діб) за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, не погодившись із судовим рішенням, відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що позивач до керівництва ГУНП в Житомирській області під час проходження служби в поліції з рапортами про надання йому щорічних основних та додаткових, а також додаткових відпусток як учаснику бойових дій у період 2021-2022 роки не звертався. Зі свого боку ГУНП в Житомирській області не відмовляло позивачу у наданні щорічних основних та додаткових відпусток, а також додаткової відпустки як учаснику бойових дій та не вводило обмеження щодо надання працівникам поліції які отримали статус учасника бойових дій додаткової відпустки строком на 14 днів. Відповідач зауважив, що згідно з листом Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 23.09.2022 №Б-76/29/105/05-2022 повідомило, що за період з 12.03.2020 по 17.02.2021 ОСОБА_1 виплачено додаткову доплату. Також повідомлено, що доплата під час дії карантину за період з 18.02.2021 по 31.08.2022 поліцейським ГУНП в Житомирській області не нараховувалась і не виплачувалась у зв`язку з тим, що кошти на зазначені цілі не надходили. Крім того, зазначено, що розрахунок доплати проводився відповідно до вказівки НПУ від 09.07.2021 року №8578/01/29-2021. Підставою для виплати доплати за період з 01.01.2021 по 17.02.2021 є наказ начальника ГУНП в Житомирській області від 23.07.2021 року №853. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2023 та 23.06.2023 відкрито апеляційні провадження у вищевказаній справі та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом №427 о/с від 17.08.2022 підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника сектору превенції відділу поліції №1 Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 (за станом здоров`я (через хворобу) з виплатою компенсації за 26 діб невикористаної відпустки за 2022 рік, з 17 серпня 2022 року. З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2022 року позивач звертався до відповідача із заявою, у якій просив: 1) повідомити мені інформацію про кількість календарних днів невикористаної мною щорічної відпустки (основної, додаткової) за 2021 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік; 2) здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної відпустки за 2021 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Листом №Б-218/12/01-2022 від 27.09.2022 Головне управління Національної поліції в Житомирській області повідомило заявника, що кількість діб невикористаних відпусток становить: у 2021 році - основна (30 діб), додаткова за стаж служби (15 діб); у 2022 році - як учаснику бойових дій (14 діб). Наказом на звільнення передбачено виплату компенсації за дні невикористаних відпусток (основної та додаткової за стаж служби) пропорційно до відпрацьованого часу. Надсилаємо на Вашу адресу інформацію Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Житомирській області щодо виплати компенсації за невикористані дні відпусток. Окрім того, позивач у вересні 2022 року звертався до відповідача із заявою, у якій просив надати інформацію про нараховану та виплачену йому, як поліцейському, що забезпечував правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх службових обов`язків мав безпосередній контакт з населенням, грошову компенсацію відповідно до постанови КМУ від 29.04.2020 №375 та постанови Кабінету Міністрів України № 485 від 10.06.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни у розрізі місяців у період з 2020 по 2022 роки; у разі наявності заборгованості щодо виплати вищевказаної грошової компенсації просив здійснити її виплату. Листом №Б-76/29/105/05-2022 від 23.09.2022 Головне управління Національної поліції в Житомирській області повідомило заявника, що виплата додаткової доплати, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (далі додаткова доплата) проводиться лише за наявності фінансування на зазначені цілі. Також позивачу направили інформацію щодо нарахування та виплати додаткової доплати за період з 12.03.2020 по 17.02.2021 та повідомили, що доплата під час дії карантину за період з 18 лютого 2021 року поліцейським ГУНП в Житомирській області не нараховувалась і не виплачувалась у зв`язку з тим, що асигнування на зазначені цілі не передбачені кошторисом доходів і видатків. Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.

Мотивувальна частина. Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. За приписами ст. 4 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток. Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року, з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відповідно до частин восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно, з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. На бажання поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Положення Порядку №260 окреслюють критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС зі специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання). Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні як основної, так і додаткової відпустки. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі №160/10875/19. Так, згідно з матеріалами справи станом на час звільнення позивача він не використав: у 2021 році - основна відпустка (30 діб). Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно зобов`язання виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні відпустки за 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Стосовно позовної вимоги щодо компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР). Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) установлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаною з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Частинами 1, 2 ст. 92 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Згідно з ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.93 Закону №580-VIII тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відповідно до частин 8, 9, 10, 11 ст.93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, на їхнє бажання, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. На бажання поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Частинами 1, 2 ст. 94 Закону № 580-VIII установлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС зі специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260). Так, приписами п. 8 розд. III Порядку №260 поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустки із збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, встановленому за основною (а не тимчасовою) штатною посадою на день вибуття у відпустку. Водночас положеннями абз. 7, 8 п. 8 розд. ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Так, спірним у цій справі є право позивача на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік. У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що за своєю природою додаткова відпустка із збереженням заробітної плати, яка надається учасникам бойових дій, відповідно до положень Закону № 3551-ХІІ не є видом відпустки, яка надається щорічно. Колегія суддів уважає таке твердження скаржника помилковим, оскільки з огляду на зміст п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ державою гарантується надання учасникам бойових дій пільг, зокрема додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Тобто вказані норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року. Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19 зазначив таке. Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону № 580-VIII. Аналіз цієї статті дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, а саме поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. На бажання поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Проаналізувавши наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли відпустка не буде використана поліцейським протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Отже, у наступному календарному році, у тому числі і за умови якщо він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що вбачається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій, що відображено у постановах від 14 квітня 2021 року у справі №620/1487/20 і від 29 квітня 2021 року у справі №200/602/20-а. Так, Верховний Суд вказав, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону №504/96-ВР та ст.12 Закону №3551-ХІІ. Положення Закону №3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2020-2023 роках додаткову відпустку, як учасник бойових дій. Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУНП у Житомирській області нарахувати та виплатити додаткові доплати, передбачені постановою Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020, за період служби з 18.02.2021 по 31.08.2022 колегія суддів вказує таке. Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі-Постанова №988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до статті 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у складі Державного бюджету України створено фонд боротьби з гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-СоV-2 та її наслідками, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України зазначеної хвороби та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину. Кошти зазначеного фонду спрямовуються на додаткові доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, а також доплати до заробітної плати окремим категоріям працівників, які забезпечують життєдіяльність населення, під час здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, визначений у рішенні Кабінету Міністрів України про встановлення карантину, до завершення здійснення зазначених заходів. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 (далі - Постанова №375) врегульовані деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни. Пунктом 1 Постанови № 375 зазначено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2", та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах. Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення). Пунктом 5 Постанови № 375 передбачено, що доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Пунктом 1 Постанови № 375 установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2", та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах. Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, така доплата виплачувалась позивачу з березня 2020 року по лютий 2021 року, а потім її виплата була припинена, отже відповідачем підтверджується наявність права у позивача на такі доплати, однак така виплата надалі не здійснювалась у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування. Апеляційний суд відхиляє такі доводи відповідача, оскільки відсутність коштів на рахунку відповідача для виплати доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення під час дії карантину, за період з березня 2021 року по 31 серпня 2021 року, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не взяв до уваги аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань. Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. При цьому апеляційний суд зазначає, що згідно з постановою Кабінету міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами КМУ), відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" Кабінет Міністрів України постанови встановити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Отже, з урахуванням, що сторонами не заперечувалось право позивача на спірні доплати у вказаний період, тобто відповідачем не спростовано наявність права позивача на такі доплати, посилання відповідача на відсутність фінансування для здійснення відповідних доплат є неприйнятним, оскільки відсутність коштів на рахунку відповідача для виплати доплати на період дії карантину не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.04.2023 у справі № 420/19450/21. Таким чином бездіяльність відповідача щодо нездійснення позивачу доплати до грошового забезпечення, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з 18 лютого 2021 року по 31 серпня 2021 року є протиправною, а відтак позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача заборгованість у вигляді доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з 18 лютого 2021 року по 31 серпня 2021 року підлягають задоволенню, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині. Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги. Враховуючи, що висновки суду першої інстанції по суті спору частково не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Натомість апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Водночас слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа належить до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами розгляду справи судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задовлення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог. У цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області по ненарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину), яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №375 від 29 квітня 2020 року за період служби з 18 лютого 2021 року по 31 серпня 2022 року. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткові доплати, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України №375 від 29 квітня 2020 року за період служби з 18 лютого 2021 року по 31 серпня 2022 року. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року в частині задоволення позовних вимог залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.