Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/30960/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/30960/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.Е. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 12 вересня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування індексації у складі грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, та без урахування періодів проходження ним військової служби, які обраховуються в пільговому обчисленні; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та здійснити доплату належної йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби, обчисливши її розмір за 29 років служби з урахуванням періодів проходження нею військової служби, які обраховуються в пільговому обчисленні, та із врахуванням у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, індексації. На обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що при звільненні з військової служби військова частина НОМЕР_1 виплатила йому одноразову грошову допомогу, передбачену ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Однак, при обчисленні розміру цієї допомоги відповідач в якості розрахункової величини використав наявну у нього календарну вислугу років на військовій службі, а не вислугу років у пільговому обчисленні, а також не врахував у складі грошового забезпечення, з якого обчислювалась така допомога, індексації грошового забезпечення. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби без урахування в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої допомоги, індексації грошового забезпечення. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби, врахувавши в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої допомоги, індексації грошового забезпечення та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги. Так, в апеляційній скарзі позивач посилався на те, що судом першої інстанції безпідставно не зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, визначивши її розмір за 29 роки служби з урахуванням періодів служби, які обраховуються у пільговому обчисленні. Натомість відповідач в своїй апеляційній скарзі наголосив на відсутності правових підстав для перерахунку одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з позивача військової служби. Сторони не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційних скарг законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, старший лейтенант ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді інженера групи підготовки та регламенту контрольно-записувальної апаратури та обробки інформації військової частини НОМЕР_1 . На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 05.11.2020 №57 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за підпунктом "й" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Натомість, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.11.2020 №232 позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 12 листопада 2020 року. Згідно витягу із вищезазначеного наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.11.2020 №232, копія якого наявна у матеріалах справи, на момент звільнення календарна вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах України становила 28 років 07 місяців 13 днів, а вислуга років з урахуванням пільгової вислуги - 29 років 09 місяців 03 дні. При звільненні з військової служби ОСОБА_1 була виплачена одноразова грошова допомога, передбачена ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Сторонами не заперечується, що розмір виплаченої позивачу одноразової грошової допомоги був визначений з урахуванням наявної у нього календарної вислуги на військовій службі, що становила 28 років. Крім того, до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалась така допомога, індексації грошового забезпечення включена не була. Позивач вважає, що розмір належної йому одноразової грошової допомоги повинен визначатися із врахуванням його вислуги років у пільговому обчисленні, яка становить 29 років та із включенням до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється така допомога, індексації грошового забезпечення, а тому він звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, саме тому і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні. Відтак відповідачем протиправно не здійснено новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення. Водночас, розрахунковою величиною, яка застосовується при визначені розміру одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону №2011-XI, саме є календарна вислуга років, а пільгова вислуга років застосовується лише для визначення права позивача на призначення такої допомоги. Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Відповідно до абз.1 п.2 ст.15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Аналогічні правові норми закріплена в Розділі XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок №260). Зокрема, пунктами 1 та 2 Розділу XXXII Порядку №260 передбачено, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше. При цьому, для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами) (п.8 Розділу XXXII Порядку №260). Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що військовослужбовець, що звільнений з військової служби за закінченням контракту, крім військовослужбовців строкової військової служби, має право на виплату одноразової грошової допомоги "за наявності вислуги 10 років і більше". При цьому, законодавець не передбачає, що таке право набувається за умови наявності певного виду вислуги (календарної, пільгової, тощо). Більш того, законодавець не надає визначень ні "календарної вислуги років" ні пільгової вислуги років". Правовими нормами Порядку N 393 та Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" законодавець лише визначає періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах. Тобто, законодавець визначає лише способи обчислення вислуги років. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №806/2104/17, яка відповідно до ст.242 КАС України підлягає врахуванню судом до спірних правовідносин. В той же час, судом першої інстанції вірно зауважено, що розмір такої одноразової грошової допомоги для зазначеної категорії військовослужбовців знаходиться в прямій залежності від кількості повних календарних років їх служби, про що прямо зазначено в п.2 ст.15 Закону № 2011-XII. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги позивача стосовно наявності у відповідача обов`язку здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, визначивши її розмір за 29 роки служби з урахуванням періодів служби, які обраховуються у пільговому обчисленні, прямо суперечать нормам п.2 ст.15 Закону №2011-XII та п.10 Порядку № 393, а відтак відхиляються за безпідставністю. Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для врахування у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, індексації, суд апеляційної інстанції зважає на таке. Відповідно до ч.2 - 3 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Положеннями ч.4 ст.9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Право на одноразову допомогу при звільненні позивач набув у відповідності до ст.15 Закону №2011-ХІІ, що не заперечується відповідачем. Спірним питанням є склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру цієї допомоги. Згідно із ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Відповідно до ч.2 ст.19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Статтею 9 Закону № 2017-III визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення2 від 03.07. 1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII). Згідно із ст.1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Положеннями ст.2 Закону 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Отже, індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення. Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому правильним є висновок суду рої інстанції, що вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні. Також суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки Верховного Суду у постанові від 19.03.2020 року у справі №820/5286/17, які полягають у тому, що при вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку №1078. Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, «…тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби… В іншому випадку, не врахування індексації призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, де Суд також підсумував, що "…Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність правових підстав для включення індексації до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивача", та у постанові Верховного Суду від 10.05.2019 року у справі №820/5285/17. За таких обставин дії відповідача щодо розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування індексації грошового забезпечення правильно визнані судом першої інстанції протиправними, а також зобов`язано відповідача здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, із урахуванням індексації грошового забезпечення, та здійснити виплату донарахованих сум. Також, колегія суддів при розгляді цієї справи бере до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного суду від 25 січня 2023 року у справі №160/8707/21. Положеннями ч.2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позов є таким що підлягає частковому задоволенню. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспані", параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні "Петриченко проти України" (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.