Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/14258/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/14258/21 Перша інстанція: суддя Марин П.П., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Домусчі С.Д. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, про зобов`язання провести перерахунок пенсії, В С Т А Н О В И В: У серпні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому, з урахуванням уточненого позову, поданого 21.01.2022, просила суд: - визнати протиправними дії відповідача в частині нарахування ОСОБА_1 , як інваліду 3-ї групи першої категорії, із захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС з 22.08.2018 р. основної пенсії по інвалідності у розмірах нижчих за шість мінімальних пенсій за віком; - зобов`язати відповідача нарахувати ОСОБА_1 , як інваліду 3-ї групи першої категорії, із захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС, компенсацію шкоди заподіяної у період з 22.08.2018 до 06.07.2021 р. внаслідок застосування неконституційного закону, у розмірі різниці між сумою 334774,56 гривень та сумою фактично виплаченої щомісячної основної суми пенсії у цей період; - зобов`язати відповідача нарахувати ОСОБА_1 , як інваліду 3-ї групи першої категорії, із захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС та виплачувати з 07.07.2021 основну пенсію по інвалідності у розмірах не нижчих за шість мінімальних пенсій за віком, застосовуючи при нарахуванні мінімальну пенсію за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що встановлюється Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що під час дійсної військової служби, у складі військової частини НОМЕР_1 , у період з жовтня 1987 року по грудень 1988 року вона приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджено посвідченням учасника ліквідації 1-категорії серії НОМЕР_2 , яке видане Одеською обласною адміністрацією 31.07.2019, та діє безстроково. Зазначала позивач, що відповідно до висновку Центральної міжвідомчої комісії від 17.07.2018 № 10379 та акту МСЕК від 22.08.2018 їй встановлено безстроково інвалідність 3-ї групи із захворювань пов`язаних з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС із втратою працездатності 50%, та вона є пенсіонером, знаходиться на обліку у Чорноморському об`єднаному управління ГУ Пенсійного Фонду України Одеської області, що підтверджено пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 . Позивач вказувала, що у зв`язку із отриманням інвалідності вона звернулась до відповідача для перерахунку її пенсії з 22.08.2018 з урахуванням статусу - як інваліду першої категорії третьої групи за наслідками Чорнобильської катастрофи. Відповідачем була нарахована позивачу пенсія у розмірі відшкодування фактичних збитків, за приписами ч. 1 ст. 54 Закону № 796-ХІІ, у розмірі 2105,40 грн. та додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 284,70 грн., а з надбавками 3267,00 грн. Однак, цей розмір пенсії, на думку позивача, не відповідає її праву та статусу, які вона набула відповідно до Закону №796-ХІІ з 28.02.1991. На переконання позивача, таке нарахування пенсії є неправомірним та порушує набуті нею права на достойну пенсію, що визначені Законом та гарантовані їй Конституцією України, як особі зі спеціальним статусом інваліда за наслідками ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач вказувала, що враховуючи принцип пріоритетності Закону №796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом Постановою КМУ від 23.11.2011 № 1210, вона має право на одержання державної (основної) пенсії як інвалід 3 групи у розмірі не нижчому за 6 мінімальних пенсій за віком з моменту її звернення за призначенням - 22.08.2018 року, при цьому з 07.07.2021р. - як нараховану пенсію, а за період з 22.08.2018 до 06.07.2021 у вигляді компенсації шкоди в розмірі різниці між сумою шести мінімальних пенсій за віком на місяць та сумою виплаченої щомісячної основної суми пенсії, застосовуючи при нарахуванні розмір мінімальної пенсії за віком виходячи з прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на рішення КСУ від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 та на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки ВРУ неналежним чином виконала обов`язок встановлений рішенням КСУ від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, адже пенсія апелянта має становити 12162 грн, а не 3700 грн. Апелянт вважає, що оскільки ВРУ у встановлений Конституційним Судом України строк не виконала рішення КСУ від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 в частині приведення нормативного урегулювання, встановленого ст. 54 Закону №796-ХІІ, у відповідність до Конституції України та рішення КСУ від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, то з 01.07.2021 відновили свою дію положення ст. 54 Закону №796-ХІІ та вона має право на основну пенсію в розмірі не нижчому за 6 мінімальних пенсій за віком. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу посилався на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, у зв`язку з чим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд встановив, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1988 роках (1 категорія), що підтверджено посвідченням № НОМЕР_4 від 31.07.2019 (а.с. 61, 119) та довідкою вч НОМЕР_5 від 21.01.2016 №5 (а.с. 118) ОСОБА_1 з 22.08.2018 призначена пенсія по інвалідності, як інваліду 3 групи першої категорії із захворюванням пов`язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 65). За результатом повторного медичного огляду, апелянту видана довідка МСЕК №260450 від 22.08.2018, відповідно до якої ступінь втрати працездатності складає 50%, група інвалідності ІІІ, захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків ЧАЕС (а.с. 63-64, 134, 135). 31.07.2019 апелянту видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-88 року, як особі з інвалідністю 3 групи безстроково (а.с. 61). 19.07.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про нарахування та виплату пенсії з 22.08.2018 з урахуванням заробітної плати 1986 1990, як ліквідатора ЧАЕС (а.с. 138). Відповідно до протоколу призначення пенсії від 22.07.2019 (а.с. 136-137), відповідачем здійснений перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 22.08.2018 року у зв`язку із переходом з одного виду пенсії на іншій, в результаті чого розмір пенсії апелянта склав: - з 22.08.2018 року 3267,00 грн; - з 01.12.2018 року 3368,00 грн; - з 01.01.2019 року 3368,00 грн; - з 01.07.2019 року 3519,00 грн; - з 01.12.2019 року 3685,00 грн. Також, як вбачається з протоколу перерахунку пенсії позивача від 17.12.2021 (а.с. 158-159), відповідачем здійснений перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021, розмір якої склала: - з 01.07.2021 року 8206,69 грн; - з 01.12.2021 року 8206,69 грн. Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 Верховною Радою України прийнятий Закон №1584-ІХ, який вносить зміни до Закону №796-XII, що визначає новий розмір пенсії по інвалідності осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відсутні правові підстав для застосування у спірних правовідносинах з 07.07.2021 положень ст. 54 Закону №796-XII, відповідно до яких розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема по III групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування шкоди, заподіяної застосуванням неконституційного акту, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела завдання їй матеріальної шкоди саме відповідачем у цій справі, в той час як чинне законодавство не містить закону, який би встановлював порядок та умови відшкодування шкоди, завданої застосуванням неконституційного акту. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Основні ж положення відносно реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-XII (надалі Закон №796-ХІІ). Так, відповідно до ч.1 ст.49 Закону №796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Частиною 4 ст. 54 Закону №796-ХІІ, в редакції Закону №230/96-ВР від 06.06.1996 чинного з 20.06.1996, було встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком. Проте, частиною 4 ст. 54 Закону №796-ХІІ в редакції чинній з 01.01.2008 до 22.05.2008 було встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження, по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак вказані положення були визнані неконституційними рішенням КСУ №10-рп/2008 від 22.05.2008, а тому відновила свою дію попередня редакції ч. 4 ст. 54 Закону №796-ХІІ, за приписами якої в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Підпунктом 13 пункту 4 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року №76-VIIIякий набрав чинності з 01.01.2015, текст статті 54 Закону №796-ХІІ був викладений у такій редакції: "Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань". Однак рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 була визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частина третя статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 також було встановлено, що частина третя статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII, яка визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 Верховній Раді України було визначено протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням. В абзаці другому пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, Конституційний Суд України зазначив, що у разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 6 червня 1996 року №230/96-ВР: «В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком». Законом України від 29.06.2021 №1584-ІХ «Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», який набрав чинності з 01.07.2021, частина третя статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII була викладена у такій редакції: «В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень»; та доповнена частинами четвертою і п`ятою такого змісту: «Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України». Отже приписи статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у різні часові проміжки передбачали різне правове унормування питання щодо розміру державної пенсії особам, віднесеним до 1 категорії, зокрема осіб з інвалідністю ІІІ групи, а саме: - в період з 20.06.1996 до 31.12.2007 розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; - в період з 01.01.2008 до 21.05.2008 розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. - з 22.05.2008 до 31.12.2014 розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; - з 01.01.2015 до 30.06.2021 умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань, при цьому мінімальний розмір пенсії осіб з інвалідністю III групи - становить 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (Постанова КМУ №1210 від 23.11.2011); - з 01.07.2021 розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими для III групи інвалідності - 3700 гривень. На час переходу апелянта на пенсію по інвалідності за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (22.08.2018), діяла норма, яка передбачала, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. З 01.07.2021 апелянту була перерахована її пенсія, з урахуванням вимог Закону України від 29.06.2021 №1584-ІХ, та її розмір, відповідно до матеріалів справи, склав 8206,69 грн, в той час як з 22.08.2018 він становив 3267,00 грн; з 01.12.2018 3368,00 грн; з 01.01.2019 3368,00 грн; з 01.07.2019 3519,00 грн; з 01.12.2019 3685,00 грн. Отже пенсія апелянта була збільшена більш ніж як у два рази. Оскільки на час призначення апелянту пенсії 22.08.2018, як особі з ІІІ групою інвалідності, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, відповідач діяв у відповідності до норм закону, чинного на той час, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача в частині нарахування апелянту, як інваліду 3-ї групи першої категорії, із захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС з 22.08.2018 р. основної пенсії по інвалідності у розмірах нижчих за шість мінімальних пенсій за віком. Також, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції і про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати апелянту, як інваліду 3-ї групи першої категорії, із захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС та виплачувати з 07.07.2021 основну пенсію по інвалідності у розмірах не нижчих за шість мінімальних пенсій за віком, застосовуючи при нарахуванні мінімальну пенсію за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що встановлюється Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік. При цьому апеляційний суд відхиляє, як такі, що ґрунтуються на помилковому розумінні норм матеріального права, доводи апеляційної скарги стосовно не виконання Верховною Радою України приписів пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021. Вказані доводи спростовуються фактом прийняття Верховною Радою України Закону України від 29.06.2021 №1584-ІХ «Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», який набрав чинності з 01.07.2021, та який у встановленому законом порядку не визнаний неконституційним. Щодо висновків суду першої інстанції та доводів апеляційної скарги стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати апелянту, як інваліду 3-ї групи першої категорії, із захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС, компенсацію шкоди заподіяної у період з 22.08.2018 до 06.07.2021 р. внаслідок застосування неконституційного закону, у розмірі різниці між сумою 334774,56 гривень та сумою фактично виплаченої щомісячної основної суми пенсії у цей період, апеляційний суд зазначає таке. Пунктом 4 рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 було встановлено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього закону в редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII. В той же час, надаючи оцінку доводам апелянта, та враховуючи те, що предметом даного спору є відшкодування шкоди завданої застосуванням неконституційного акту у вигляді недоплаченої частини пенсії, недоотриманої апелянтом, апеляційний суд вважає, що суми недоотриманої пенсії можуть вважатися збитками у розумінні статті 22 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до пункту 2 частини другої тієї ж статті збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Отже, поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. У справі, яка переглядається, збитки полягають не в реальних втратах апелянта, яких вона зазнала або зазнає, а в тих доходах, які апелянт недоотримав внаслідок порушення цивільного права. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що право особи на отримання пенсії є правом цивільним, в незалежності від того, в яких відносинах таке право виникло. Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, особа, яка внаслідок прийняття неконституційного закону, отримувала пенсію у меншому розмірі, має право на відшкодування збитків у вигляді недоотриманих доходів (пенсії) упущеної вигоди. Вказаний висновок суду апеляційної інстанції зроблено враховуючи те, що за умови неможливості застосування рішення Конституційного Суду на правовідносини, які мали місце до часу його ухвалення (ретроспективна дія), а саме така зазначена правова позиція покладена апеляційним судом в основу залишення без задоволення апеляційної скарги у даній справі, буде мати місце ситуація при якій стає неможливим взагалі захист порушеного права та відшкодування (виплати) недоотриманих сум заробітної плати. В той же час, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з саме з відповідача матеріальної шкоди з таких підстав. У заявленому позові позивач посилається на пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, який надає йому право для відшкодування збитків. Відповідно до ч. 3 ст. 152 Конституції України компенсація за завдану шкоду відшкодовується державою. У спірному випадку позивачем заявлено вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди до територіального пенсійного органу, в якому апелянт отримувала та отримує пенсію. Однак, як зазначено вище саме діями (бездіяльністю) відповідача не було завдано шкоди, оскільки останній виплачував пенсію апелянту виходячи із правового регулювання, яке існувало на той час. Крім цього, враховуючи положення ч. 3 ст. 152 Конституції України, шкода відшкодовується державою, а не пенсійним органом, в якому апелянт перебуває на обліку та в якому отримує пенсію. У спірному випадку відповідачем не приймалося нормативно-правових актів, які б вплинули на розмір виплаченої пенсії позивача, що свідчить про безпідставність посилань апелянта на протиправність дій відповідача, а тому відповідно, відсутні правові підстави для задоволення заявленого позову. Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням. Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року у справі №420/14258/21 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 12.09.2023 Суддя-доповідач С.Д. Домусчі Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький