Ухвала ККС ВС № 755/2418/22

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 вересня 2023 року м. Київ справа № 755/2418/22 провадження № 51-4667 ск 23 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року, встановив: Як вбачається із наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років. Строк відбування покарання ОСОБА_4 ухвалено рахувати з дня винесення вироку, тобто з 02 серпня 2022 року, зарахувавши йому в термін відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 03 жовтня 2021 року по 05 жовтня 2021 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України. Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 рокуапеляційну скаргу захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено частково. Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року щодо ОСОБА_4 змінено та пом`якшено призначене ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років. В решті вирок суду залишено без зміни. Засуджений звернувся із касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд рішення апеляційного суду щодо нього. Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. 427 КПК України, оскільки наведене обґрунтування вимог засудженим викладено без урахування положень ст. 433 КПК України, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції, та положень ч. 1 ст. 438 КПК України. Водночас засуджений, не погоджуючись із кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 115 КК України, вважав, що його дії необхідно перекваліфікувати на ст. 118 КК України, однак належного вмотивування зазначеним доводам не наводив.Натомість останній вказував на однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, доказам у кримінальному провадженні просив дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, що у розумінні ст. 433 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду. При цьому, всупереч наведеним положенням процесуального закону, у поданій касаційній скарзі засуджений не зазначав, яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанціїта не конкретизував, які доводи апеляційної скарги цей суд належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив. При цьому у прохальній частині касаційної скарги засуджений не вказував на конкретне рішення апеляційного суду, яке суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має змінити, а просив перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік, що не відповідає вимогам ст. 436 КПК України, чим допускав протиріччя. Крім того, усупереч ч. 5 ст. 427 КПК України засуджений не долучав копію оскаржуваного рішення апеляційного суду.При цьому зі змісту касаційної скарги не вбачалося, чи бажає засуджений брати участь у касаційному розгляді. Також засудженому було роз`яснено, що у разі неусунення в установлений строк недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, така скарга повертається особі, яка її подала. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 07 серпня 2023 року від засудженого надійшла нова касаційна скарга, у якій він не погоджується із рішенням апеляційного суду щодо нього. Проте, як убачається зі змісту касаційної скарги вимог ст. 427 КПК України засудженим не дотримано, вказані в ухвалі недоліки не усунуто. Зокрема, у касаційній скарзі знову не міститься обґрунтування необхідності скасування рішення апеляційного суду з підстав, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК України, а саме: 1)істотного порушення вимог кримінального процесуального закону; 2)неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3)невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При цьому засуджений ОСОБА_4 , вказуючи про те, що апеляційний суд відмовив йому у задоволенні клопотання про допит свідків, не наводить підстав для повторного дослідження доказів та обставин, встановлених під час кримінального провадження, а також не зазначає, яких порушень норм процесуального закону припустився апеляційний суд в частині дотримання приписів ч. 3 ст. 404 КПК України, з огляду на те, що відмова в задоволенні клопотання не може беззаперечно вважатися порушенням норм матеріального або процесуального закону за відсутності належного обґрунтування. Таким чином, засуджений не зазначає, яким чином відмова у задоволенні вищевказаного клопотання вплинула на законність чи обґрунтованість судового рішення в цілому, з урахуванням положень статті 438 КПК України, та не вказує, які саме норми процесуального або кримінального закону не дотримано апеляційним судом, що вплинули чи могли вплинути на ухвалення законного і обґрунтованого рішення в кримінальному провадженні, з урахуванням наведених ним у скарзі доводів. Водночас засуджений, не погоджуючись із кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 115 КК України, вважає, що його дії необхідно перекваліфікувати на ст. 118 КК України, однак належного вмотивування зазначеним доводам не наводить. При цьому засуджений знову вказує на однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, доказам у кримінальному провадженні просить дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, що у розумінні ст. 433 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду. Враховуючи наведене, засуджений так і не зазначає на конкретні порушення закону, з урахуванням положень ст. 438 КПК України, які були б допущені апеляційним судом, оскільки не вказує, у чому саме ці порушення полягали, в чому саме незаконність ухвали апеляційного суду, які конкретно порушення закону, в силу ст. 419 КПК України, на його думку, було допущено цим судом, які доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив, та чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування чи зміни касаційним судом ухвали апеляційного суду згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України та з огляду на положення статей 370, 404, 412-414, 419 цього Кодексу. Крім цього, згідно ст. 436 КПК України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення. Проте, у прохальній частині касаційної скарги засуджений не вказує на конкретне рішення апеляційного суду, яке суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має змінити, а просить перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України, що не відповідає вимогам ст. 436 КПК України, чим знову допускає протиріччя. Крім того, усупереч ч. 5 ст. 427 КПК України засуджений знову не долучає копію оскаржуваної ухвали апеляційного суду Таким чином, засудженим не усунуто в установлений строк недоліки касаційної скарги, залишеної без руху. Оскільки в установлений строк засудженим не усунуто недоліків касаційної скарги, яку залишено без руху, то його скарга підлягає поверненню. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання нової касаційної скарги. Враховуючи викладене та керуючись ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд постановив: Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року, з усіма доданими до неї матеріалами, повернути особі, яка її подала. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3