Ухвала ККС ВС № 752/18631/22

Ухвала іменем України 11 вересня 2023 року м. Київ Справа №752/18631/22 Провадження № 51-5338 ск23 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, в с т а н о в и в: Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження та відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта прокурору. Цією ж ухвалою призначено судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 301 КК України у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва на 14 серпня 2023 року о 13:50. Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 вказану на ухвалу місцевого суду. У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування вказує, що відмовивши у відкритті апеляційного провадження, судом порушено п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України та не взято до уваги практику Європейського суду з прав людини. Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, судові рішення, які містяться у ЄДРСР та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке. За приписами ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 сказаної статті передбачено, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті. Положеннями ч. 3 ст. 314 КПК України визначено перелік рішень, які має право прийняти суд у підготовчому судовому засіданні. До таких рішень законом віднесено, зокрема: закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Разом з цим, згідно з вимогами ч. 4 ст. 314 КПК України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Таким чином, кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості оскарження в апеляційному порядку постановленої під час підготовчого судового засідання ухвали суду першої інстанції, якою, зокрема, відмовлено у задоволенні клопотань про закриття кримінального провадження та про повернення обвинувального акту. Що стосується доводів касаційної скарги про порушення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, то такі доводи є безпідставними, з огляду на таке. Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі № 494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження)». В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом. Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком установленої законом заборони на таке оскарження. Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 Рішення у справі «Делкур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 Рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року). В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року). За таких обставин, відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із тим, що оскарження судового рішення не передбачене процесуальним законом, не свідчить про порушення вимог ст. 129 Конституції України та не є обмеженням в доступі до правосуддя. Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги захисника щодо порушення апеляційним судом вимог КПК України, положень Конституції України та неврахування практики Європейського суду з прав людини є безпідставними. Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Таким чином, з касаційної скарги та судових рішень, що містяться у ЄДРСР колегія суддів вбачає, що підстав для її задоволення немає та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд п о с т а н о в и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження. Ухвала оскарженню не підлягає. С у д д і: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3