Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/3664/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 вересня 2023 р. Справа № 520/3664/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2023, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, по справі № 520/3664/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУПФУ в Харківській області, відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просила суд: - визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у обмеженні пенсії максимальним розміром ОСОБА_1 з 01.03.2022 року протиправними; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати, нараховувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 70% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з 01.03.2022 року з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році». В обґрунтування позовних вимог послалась на протиправне обмеження з 01.03.2022 її пенсії максимальним розміром після перерахунку, здійсненого відповідачем на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 у справі № 520/26058/21, оскільки рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 у справі №1-38/2016 положення ч. 7 ст. 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осі, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, якими встановлювались відповідні обмеження, визнано неконституційними. З огляду на не встановлення жодним спеціальним законом таких обмежень і наразі, норми постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (далі по тексту Постанова № 118) неможливо застосувати також і в частині проведення індексації лише в межах максимального розміру пенсій військовослужбовців. Вважає, що фактично індексації пенсії позивача не відбулось, так як обмеженням максимальним розміром знівельовано формально здійснену у перерахунку пенсії індексацію. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі № 520/3664/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в обмеженні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років максимальним розміром з 01.03.2022 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років в розмірі 70% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з 01.03.2022 року з виплатою індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 118 від 16 лютого 2022 року "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", здійснивши виплату суми перерахунку з урахуванням виплачених сум. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344). Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі № 520/3664/23 та ухвалити постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ обмеження максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначено до набрання чинності цим Законом. Враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 580/234/19 наполягає, що оскільки пенсія позивачу була призначена з 09.12.2017, тобто після 01.01.2016, п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VІІІ (яким внесені зміни до Закону України № 3668-VІ), в частині виключення не може бути застосовано до позивача. Вказана норма не була визнана неконституційною, а отже є чинною та підлягає застосуванню відповідачем. Стверджує, що здійснення перерахунку пенсії позивачу та визначення її основного розміру пенсії з 01 березня 2022 року відбулося з урахуванням індексації, зазначеної в Постанові № 118, однак у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Посилаючись на практику Верховного суду у справах № 510/1286/16-а, № 639/8782/16-а, №727/627/17, №425/1998/16-а, №712/7831/16-а, №199/154/17-а та № 160/4284/19 звернув увагу, що частина позовних вимог знаходиться поза межами передбаченого ч.2 ст.122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що позивачу призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 09.12.2017 року у розмірі 70% грошового забезпечення (вислуга років 43), що підтверджено протоколом за пенсійною справою - 2001024298 (Міноборони) від 09.12.2017 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 по справі 520/1669/21, з урахуванням висновків постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2021 позов задоволено частково, в тому числі, зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати, нарахувати та виплатити пенсію в розмірі грошового забезпечення, визначеного Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки в довідці від 16.12.2020 №ФХ-124851, здійснити виплату суми перерахунку починаючи з 01.04.2019. Рішення суду набрало законної сили. Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. На виконання вказаного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019, проте зі встановленням обмеження максимальним розміром. Також, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 року в межах справи № 520/26058/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром після її перерахунку на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 по справі №520/1669/21. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без застосування обмеження її максимальним (граничним) розміром з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення суду також набрало законної сили. На виконання зазначеного рішення від 22.02.2022 року в межах справи № 520/26058/21 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року. Разом з позовом надано копію перерахунку пенсії від 16.01.2023 року по пенсійній справі 2001024298 - Міноборони, відповідно до якого основний розмір перерахованої позивачу пенсії станом на 01.03.2022 - 24 485,65 грн, з урахуванням індексації базового ОСНП (24 485,65*0,140) (3 427,99 грн) пенсія склала з 01.03.2022 року - 27 913,64 грн. Основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (вислуга років 43). Підсумок пенсії (з надбавками) станом на 01.03.2022 року - 19 340,00 грн (з урахуванням підвищення на виконання рішення суду 2 831,35 грн), станом на 01.12.2022 року - 20 930,00 грн. Тобто, відповідачем проведено з 01.03.2022 року індексацію пенсії позивача, однак її не виплачено. У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що Головним управлінням ПФУ в Харківській області здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01.03.2022 року та визначено основний розмір пенсії з урахуванням індексації, зазначеної в Постанові № 118, у межах максимального розміру пенсії. Таким чином, з 01.03.2022 року пенсійним органом виплачується позивачу пенсія з урахуванням обмеження максимальним (граничним) розміром та без виплати індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №118 від 16 лютого 2022 року "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", що і слугувало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом. Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ). Згідно зі ст. 64 Закону № 2262-ХІІ у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені в Законі України від 3 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі Закон № 1282-XII) Згідно зі ст.1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до ч. 5 ст.2 Закону № 1282-XII індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 16.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році, п. 1 якої установлено, що з 1 березня 2022 року: - перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14; - у разі, коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії. Відповідно до абз. 1 та 3 п. 2 Постанови № 118 з 1 березня 2022 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2021 р. відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, та перерахунку пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім перерахунків пенсії, що проводилися у період з 1 січня 2021 р. до 28 лютого 2022 р. за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 63 зазначеного Закону. Підвищення пенсії, передбачене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. З наведеного слідує, що пенсії, призначені до 31.12.2021 або перераховані до 01.01.2021 відповідно до Закону № 2262-ХІІ, з 01.03.2022 підлягають індексації в порядку, передбаченому Постановою №

118. При цьому, вищевказана норма (п. 2 Постанови № 118) є бланкетною, оскільки відсилає до іншого закону, яким врегульовано питання щодо максимального розміру пенсій, призначених за Законом № 2262-ХІІ. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем на виконання Постанови № 118 проведено нарахування індексації основного розміру пенсії, що підтверджується протоколами перерахунку пенсії № 2001024298 від 16.01.2023 (а.с. 12, 13) від 16.01.2023, однак підсумок пенсії (з надбавками) станом на 01.03.2022 зменшено до 19340,00 грн за рахунок застосування максимального розміру пенсії, визначеного Законом № 2262-ХІІ в редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Колегія суддів зауважує, що відповідачем не заперечується право позивача на отримання індексації пенсії відповідно до Постанови №

118. Разом з цим, після проведення перерахунку на виконання судового рішення пенсійним органом хоча і нараховується індексація відповідно до Постанови № 118, однак її виплата не здійснюється, оскільки розмір пенсії ОСОБА_1 обмежується максимальним розміром, який складає 70 % від грошового забезпечення. Відповідач в обґрунтування правомірності таких дій посилається на п. 2 Постанови №118, яка передбачає проведення індексації у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, та стверджує, що позивачу здійснено перерахунок та індексацію пенсії з 01 березня 2022 року з дотриманням норм чинного законодавства у межах максимального розміру пенсії. Однак, колегія суддів вважає неприйнятними такі твердження, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 43 Закону № 2262-XII (в редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності 01.10.2011), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Згідно з ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI (далі за текстом - Закон № 3668-VI) якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення № 7-рп/2016 положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016. Однак, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі за текстом - Закон №1774-VIII), який набрав чинності 01.01.2017 внесено зміни до Закону № 2262-XII, а саме в частині сьомій статті 43 слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року", незважаючи на те, що частина 7 статті 43 Закону № 2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016. Буквальне розуміння змін, внесених Законом № 1774-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-XII зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Таким чином, оскільки внесені Законом № 1774-VIII до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), є повторним запровадженням регулювання, яке Конституційний Суд визнав неконституційним, такі зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у постановах від 17.05.2021 у справі № 343/870/17, від 10.09.2021 у справі № 300/633/19, від 24.09.2021 у справі № 370/2610/17 та від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19. Враховуючи, що на дату виникнення у позивача права на отримання індексації відповідно до п. 2 Постанови № 118 (березень 2022 року), розмір нарахованої позивачу пенсії внаслідок перерахунку на виконання судового рішення від 22.02.2022 відповідачем було обмежено максимальним розміром, в той час як ст. 43 Закону № 2262-XII не містила положень, за якими максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, дії відповідача щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, зафіксованим у розмірі, визначеному за наслідками перерахунку на виконання судового рішення (20930,00 грн), слід визнати такими, що не ґрунтуються на законі, тобто протиправними. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що посилання відповідача на приписи статті 2 Закону України № 3668-VI, за якими максимальний розмір пенсії, призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ", не може перевищувати 10740 гривень, є необґрунтованим з огляду на таке. Конституційний Суд України у згаданому Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати, призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI. Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом. Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII. При цьому, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7 рп/2016 та Законом № 3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. При цьому, суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Європейський суд з прав людини (далі за текстом ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з огляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Водночас, положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Частиною 1 статті 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18, із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7 рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19, від 27 січня 2022 року у справі № 240/7087/20 та від 17 лютого 2022 року у справі № 640/11168/20. З урахуванням вищенаведеного, визнання неконституційними положень ст. 2 Закону №3668-VI (рішення Конституційного Суду від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022) лише з 12.04.2023 не надають пенсійному органу права обмежувати максимальним розміром пенсію позивача до цієї дати. Колегія суддів зазначає, що оскільки обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовця не передбачено жодним нормативно-правовим актом, положення Постанови № 118, якими визначено, що пенсії підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абз. 2 п. 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, не можуть бути застосовані до позивача. Крім того, у спірних правовідносинах рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 у справі № 520/26058/22 підтверджено право позивача на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром. Наведене дає підстави стверджувати, що доводи відповідача про здійснення виплати індексації позивачу відповідно до Постанови № 118 лише за умови не перевищення при цьому максимального розміру, визначеного законом, ґрунтується на помилковому тлумаченні п. 2 Постанови №

118. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Враховуючи, що відповідачем нараховано індексацію основного розміру пенсії позивача на підставі Постанови № 118, яка мала бути врахована під час наступного перерахунку та підлягала виплаті ОСОБА_1 , та встановлене за наслідками апеляційного перегляду справи безпідставне обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача за рахунок невиплати нарахованої індексації, колегія суддів вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років в розмірі 70% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з 01.03.2022 року з виплатою індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України №118 від 16 лютого 2022 року "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", здійснивши виплату суми перерахунку з урахуванням виплачених сум. Таким чином, враховуючи нарахування відповідачем сум індексації у спірних правовідносинах, висновок суду про повторне перерахування розміру пенсії позивача з урахуванням індексації є помилковим. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення позивачем строку звернення до суду, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Так, приписами ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Загальні правила, закріплені у нормах адміністративного процесуального законодавства, передбачають обчислення строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цих прав, свобод, інтересів. Поняття повинна була дізнатись, використане у ст.122 КАС України, слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про прийняття оскаржуваного рішення та знала про обставини його прийняття. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Верховний Суд у постанові від 02 березня 2021 року по справі № 758/7700/17 зазначив, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, з моменту отримання грошових виплат, при отриманні від органу Пенсійного фонду України повідомлення про призначення пенсії, відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. У свою чергу, ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Системний аналіз вказаної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з неправильним нарахуванням або не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постанові від 15.09.2020 по справі № 635/7878/16-а. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, а також правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.12.2013 у справі №21-329а13, від 23.10.2018 у справі № 727/627/17, від 11.12.2018 у справі № 425/1998/16-а, від 20.12.2018 у справі № 712/7831/16-а, від 18.04.2019 у справі № 199/154/17-а та від 27.01.2021 у справі № 160/4284/19, з огляду на те, що спірні правовідносини, які були предметом розгляду в суді касаційної інстанції у вказаних справах, не є подібними до правовідносин у цій справі, оскільки пенсія позивачам у вказаних справах була призначена за нормами Закону України Про державну службу та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у той час як ОСОБА_1 відповідно до положень Закону № 2262-ХІІ, який є спеціальним законом щодо призначення та виплати пенсії військовослужбовців. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Положеннями частини 1 статті 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, що дійшовши правильного висновку про наявність у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення, суд першої інстанції неправильно визначив спосіб захисту порушеного права, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 по справі № 520/3664/23 підлягає зміні шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини рішення в наступній редакції : «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років в розмірі 70% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з 01.03.2022 року з виплатою індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 118 від 16 лютого 2022 року "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", здійснивши виплату суми перерахунку з урахуванням виплачених сум». В іншій частині задоволення позовних вимог рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 по справі № 520/3664/23 підлягає залишенню без змін. Керуючись ч.4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 по справі № 520/3664/23 - змінити шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років в розмірі 70% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з 01.03.2022 року з виплатою індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 118 від 16 лютого 2022 року "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", здійснивши виплату суми перерахунку з урахуванням виплачених сум». В іншій частині задоволення позовних вимог рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 по справі № 520/3664/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова