Постанова 4876 № 904/4657/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.09.2023 року м. Дніпро Справа № 904/4657/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач) суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф. при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шапар Віталія Анатолійовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Євстигнеєва Н.М.) від 05.04.2023р. у справі № 904/4657/21 за позовом Нікопольської міської ради, м. Нікополь Дніпропетровської області до Фізичної особи-підприємця Шапар Віталія Анатолійовича, м. Нікополь Дніпропетровської області про стягнення 792 999,84 грн., - ВСТАНОВИВ: У травні 2021р. Нікопольська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просила стягнути з Фізичної особи-підприємця Шапар Віталія Анатолійовича безпідставно збережені кошти в розмірі 792 999,84 грн. за період з 01.05.2018 по 30.04.2021. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023р. у справі № 904/4657/21: - позов Нікопольської міської ради до Фізичної особи-підприємця Шапар Віталія Анатолійовича про стягнення 792 999,84 грн. задоволено; - стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шапар Віталія Анатолійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Нікопольської міської ради (ідентифікаційний код 37338501; вул. Електрометалургів, буд. 3, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200) безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати в сумі 792 999,84 грн. за період з 01.05.2018 по 30.04.2021; - стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шапар Віталія Анатолійовича на користь Виконавчого комітету Нікопольської міської ради витрати по сплаті судового збору у сумі 11 895,00 грн. Не погодившись з даним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Фізична особа-підприємець Шапар Віталій Анатолійович, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023р. у справі № 904/4657/21 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зокрема зазначає, що позивач здійснив розрахунок орендної плати не на підставі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а на підставі даних, що містяться в листі міськрайонного управління у Нікопольському районі та м. Нікополі Держгеокадастру у Дніпропетровській області за № 32-4-0.14-472/120-19 від 11.12.2019 та листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.01.2019 № 22-28-0.22-126/2-19. В обґрунтування того, що єдиним законним способом визначення суми безпідставно збережених коштів орендної плати є витяг з технічної документації з нормативно грошової оцінки земель, апелянт наводить судову практику Верховного Суду, викладену зокрема у постановах від 23.05.2018р. у справі № 629/4628/16, від 13.02.2019р. у справі № 320/5877/17. Також апелянт звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів того, що земельна ділянка по вул. Гетьманській (Дідика), 63 у м. Нікополі внесена до Державного земельного кадастру та їй присвоєно відповідний кадастровий номер. Крім зазначеного вище, апелянт вказує на те, що за основу розрахунку взято нормативну грошову оцінку, яка втратила свою чинність у зв`язку зі спливом максимального терміну, на який вона приймалась, оскільки грошова оцінка земель м. Нікополя затверджена Нікопольською міською радою 01.08.2008р., в той час як у відповідності до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5 7 років. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною Фізичної особи-підприємця Шапар Віталія Анатолійовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023р. у справі № 904/4657/21, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 18.07.2023р. У судовому засіданні, що відбулось 18.07.2023р., оголошено перерву до 05.09.2023р. Нікопольською міською радою подано відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого позивач заперечує проти її задоволення та просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023р. у справі № 904/4657/21 залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що у відповідності до ч. 2 розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр», враховуючи, що право користування на земельну ділянку виникло ще у 2003 році, ця земельна ділянка є сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера: визначені конкретні межі, конфігурація, площа, цільове призначення, виданий відповідний підтверджуючий документ. Також позивач вказує на те, що для задоволення позову про стягнення безпідставно збережених коштів за земельну ділянку, зокрема для визначення суми відповідної заборгованості, не є обов`язковим та виключним наявність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. В обґрунтування цього твердження позивач посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 09.11.2021р. у справі № 905/1680/20. Серед іншого позивач звертає увагу на те, що у відповідності до усталеної судової практики, до нового власника нерухомості переходить й відповідна земельна ділянка у тих же розмірах, які були у користуванні попереднього власника нерухомості на ній. У судовому засіданні апелянт доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача безпідставною, у зв`язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, на підставі рішення Нікопольської міської ради від 27.06.2003 № 90-7/ХХІV, між Нікопольською міською радою та ТОВ Фірма "Престиж" 16.10.2003 укладено договір оренди земельної ділянки на вул. Гетьманська (Дідика), 63 площею 0,4796 га (код цільового використання 1.11.6 інша комерційна діяльність) на 10 років (а.с.11-13). Цільове призначення земельної ділянки 1.11.6 УКЦВЗ визначено Українським класифікатором форм власності на землю. Кадастровий номер земельній ділянці не присвоювався. Додатковою угодою від 25.04.2008 внесено зміни в частині розміру орендної плати (а.с.15). 11.02.2011 між Нікопольською міською радою та ТОВ Фірма "Престиж" укладено договір про розірвання договору оренди на земельну ділянку, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Максименко О.В. 16.10.2003 за р. № 4798 (а.с.14). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за Шапар Віталієм Анатолійовичем з 05.01.2012 зареєстровано право власності на комплекс (1/1 частка власності) по вул. Гетьманська (Дідика), 63 в м. Нікополі. Підставою для виникнення права власності зазначено: договір купівлі-продажу, ВМХ № 152045 р. № 465, 07.07.2010, приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Мігунов С.О.; рішення суду, б/н, 17.11.2011, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області; рішення суду, б/н, 07.10.2011, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської обл.; договір дарування, ВРВ №853624 рн. 1005, 22.10.2010, Мігунов С.О., приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу; ухвала суду, б/н, 06.10.2010, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області; рішення суду, б/н, 30.08.2010, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області (а.с.8-10). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (деталізована довідка) попереднім власником нерухомого майна було Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Престиж". Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП Шапар В.А. зареєстрований 06.02.2007, номер запису: 22300000000005908. З наведеного вбачається, що з 05.01.2012 ФОП Шапар В.А. є власником нерухомого майна комплексу (1/1 частка власності) по вул. Гетьманська (Дідика), 63 в м. Нікополі. З цього часу відповідач став фактичним користувачем земельної ділянки площею 0,4796 га, але плату у відповідному розмірі не сплачує, що підтверджується інформацією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.10.2018 вих. № 460/9/04-04-0713/1 та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.07.2020 вих. № 70249/04-36-58-40-19 (а.с.17, 20). В період з дати реєстрації права власності на нерухоме майно по теперішній час правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 0,4796 га, по вул. Гетьманська (Дідика), 63 у м. Нікополі Дніпропетровської області відповідачем не оформлено. Станом на дату звернення позивача до суду договір оренди земельної ділянки між Нікопольською міською радою та ФОП Шапар В.А. за фактичним розміщенням нерухомого майна не укладено. З метою досудового врегулювання спору, 23 березня 2021 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 1137/21 від 22.03.2021 про сплату безпідставно збережених коштів за земельну ділянку площею 0,4796 га по вул. Гетьманська (Дідика), 63 у м. Нікополі, які нараховані за період з 01.04.2018 по 31.03.2021 у розмірі 770 883,33 грн. (а.с.22-23). Відповіді на претензію матеріали справи не містять. Позивач просить стягнути з ФОП Шапар В.А. безпідставно збережені кошти в розмірі 792 999,84 грн. за період з 01.05.2018 по 30.04.2021. Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд виходив зі встановленого факту користування відповідачем земельною ділянкою, доведеності розміру земельної ділянки, якою користується відповідач, а також з того, що розрахунок безпідставно збережених коштів є обґрунтованим і підтвердженим достатніми доказами. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне. Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщено нерухоме майно. Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, до предмету доказування у таких справах відноситься встановлення обставин: - фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; - площу земельної ділянки; - суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативної грошової оцінки); - період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Відповідно до статті 177 та пункту 1 частини 1 статті 181 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України (в редакції чинній станом на дату набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч.1). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2) . Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (пункт 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16). Іншими словами, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна (пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц). Зважаючи на те, що земельна ділянка площею 0,4796 га, розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Гетьманська (Дідика), 63 є сформованою, за договором не передавалась в орендне користування, на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна комплекс (1/1 частка власності), а також те, що з 05.01.2012 нерухоме майно комплекс належить на праві приватної власності фізичній особі-підприємцю Шапар В.А., вбачається набуття останнім прав та обов`язків землекористувача, в тому числі і обов`язок зі сплати орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою. Відтак, за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України і частині 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду, набуває такі ж самі права на земельну ділянку, на яких вона належала попередньому власнику (землекористувачу) на час відчуження будівлі або споруди. Водночас у статті 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Частиною 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов`язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки. Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставне збереження грошових коштів відповідачем у зв`язку з використанням спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів у період з 01.05.2018 по 30.04.2021. У свою чергу, відповідач спростовуючих доказів, які б підтвердили користування земельною ділянкою на підставі правовстановлюючих документів у спірний період не надав. Згідно з частинами 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Відповідно до частини 1 статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (наведену правову позицію викладено у пункті 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц). Отже, позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період безпідставного користування відповідачем спірною земельною ділянкою у порядку статті 1212 ЦК України. У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто, в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (наведене узгоджується з правовим висновком, який викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц і від 20.09.2018 у справі № 925/230/17). З огляду на викладене, ФОП Шапар В.А., як фактичний користувач земельної ділянки площею 0,4796 га по вул. Гетьманська (Дідика), 63 у м. Нікополі у спірний період (з 01.05.2018 по 30.04.2021) без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України. Згідно з інформацією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.10.2018 вих. № 460/9/04-04-0713/1 та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.07.2020 вих. № 70249/04-36-58-40-19, ФОП Шапар В.А. плату за землю не сплачує. Заборгованість розрахована позивачем за користування земельною ділянки площею 0,4796 га за період з 01.05.2018 по 30.04.2021. Земельна ділянка на вул. Гетьманська (Дідика), 63 у м. Нікополі, згідно з листом міськрайонного управління у Нікопольському районі та м. Нікополі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 11.12.2019 № 32-4-0.17-472/120-19, знаходиться в межах економіко-планувальної зони: 6, яка має значення коефіцієнту Км2 = 1,70, сукупний локальний коефіцієнт КмЗ становить: 1,46. Базова вартість земель міста становить 107,01 грн./м2. Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (додаток 1 до Наказу). Згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.01.2019 № 22-28-0.22-125/2-19 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель", коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Згідно інформації, наданої відділом у м. Нікополі МУ у Нікопольському р-ні та м. Нікополі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області (від 20.10.2016 №18-426-99.4-2936/2-16, від 13.03.2017 МІ8-4-0.172-3/120-17, від 03.08.2018 № 97-4-0.172-2510/180-18 та від 20.12.2018 №697/120-18) кумулятивний коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель міста Нікополь складає: у 2016 році - 2,18; 2017 році - 2,315; 2018 році - 2,315; 2019 році - 2,315. Кумулятивний коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у м. Нікополі у період з 2018 по 2021 р.р. становить 2,315. Розрахунок нормативної грошової оцінки (НГО) земельної ділянки площею 4 796 кв.м.: 107,01 (базова вартість) х 1,70 (Км2) х 1,46 (Км3) = 265,60 грн. 265,6 грн. х 2,315 614,862 грн. НГО до 17.07.2018 з урахуванням КФ2: 614,862 грн. х 2 (Кф) = 1 229,72грн. (НГО за 1 кв.м.), 1 844,58 грн. х 4 796 кв.м. = 8 846 605,68 грн. (НГО за 0,4796га). НГО після 17.07.2018 з урахуванням Кф3: 614,862 грн. х 3 (Кф) = 1 844,58 грн., 1 844,58 грн. х 4 796 кв.м. = 8 846 605,68 грн. ( НГО за 0,4796га). Таким чином, за період з 01.05.2018 по 16.07.2018 розмір плати складає 52 096,86 грн., а за період з 17.07.2018 по 30.04.2021 740 902,98 грн., всього 792 999,84 грн. З огляду на вищезазначені обставини, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 792 999,84 грн. Заперечуючи проти доводів позивача під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач посилався на те, що: - позивач не надав будь-яких документів, які б підтверджували належність земельної ділянки, розташованої у м. Нікополі по вул. Гетьманській (Дідика), 63 до територіальної громади м. Нікополя та її реєстрацію в Державному земельному кадастрі, а також про реєстрацію земельної ділянки відповідно до вимог ст. 126 Земельного Кодексу та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; - позивач здійснив розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки і відповідно розрахунок безпідставно збережених коштів за період з 01.05.2018 по 30.04.2021 без дотримання вимог нормативно-правових актів. Так, позивач визначив нормативну грошову оцінку не на підставі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а з вихідних даних згідно технічної документації, що міститься в листі міськрайонного управління у Нікопольському районі та м. Нікополі №32-4-0.17-472/120-19 від 11.12.2019. Відхиляючи доводи відповідача судом першої інстанції зазначено таке. Судом встановлено, що право користування на спірну земельну ділянку виникло у 2003 році згідно договору оренди землі від 16.10.2003, в частині площі земельної ділянки 0,4796 га. При укладенні договору оренди визначені конкретні межі земельної ділянки, конфігурація, площа, цільове призначення, виданий відповідний підтверджуючий документ. Відповідно до частини 2 Розділу VII Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що наведене спростовує доводи відповідача, що земельна ділянка, розташована у м. Нікополі по вул. Гетьманській (Дідика), 63 не сформована та не може бути об`єктом цивільних прав. Щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розрахунку безпідставно збережених коштів місцевим господарським судом зазначено наступне. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види: бонітування ґрунтів; економічна оцінка земель; грошова оцінка земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Згідно ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Відповідно до ст. 20 указаного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (ст. 23 Закону). Так, нормативна грошова оцінка земель міста Нікополя проведена, а також затверджена відповідна Технічна документація (визначена ціна земель міста), у 2008 році та введена в дію з 01.01.2009, про що зазначено у позовній заяві та відповідному розрахунку заборгованості (рішення Нікопольської міської ради від 01.08.2008 № 40-28/У та від 24.10.2008 № 2-3 І/У містяться в матеріалах справи). Відповідно до листа Держгеокадастру від 11.12.2019 № 32-4-0.17-472/120-19, а також вказаної розробленої та затвердженої в установленому законом порядку Технічної документації визначені вихідні дані щодо встановлення ціни земельної ділянки (адреса: м. Нікополь, вул. Гетьманська (Дідика), 63), а саме: базова вартість, економіко-планувальні, зональні та сукупні коефіцієнти. Слід зазначити, що вказані відомості надані повноважним на те державним органом відповідним підрозділом Держгеокадастру, вони не визнані нечинними, неправильними тощо, а значить мають відповідну доказову силу відповідно до приписів господарського процесуального законодавства. Тобто, вищевказані докази (документи, інформація) є належними доказами законодавчо обґрунтованої ціни землі у місті Нікополі (відповідно до наведених норм Закону України "Про оцінку земель"), а значить і розрахунку заборгованості в цілому. Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема, земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Відповідно до наведених вище положень чинного законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України. Відповідно до п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки. Щодо застосування коефіцієнту (Кф), то це передбачено Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі Порядок), який затверджено Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №

489. Згідно з п. 5 цього Порядку, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (Додаток № 1). У примітках до Додатку № 1 до Порядку (в редакції, яка була чинна у період з 01.09.2017 по 16.07.2018), визначено, що для земельних ділянок, інформація про які внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0. У разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) застосовується із значенням 2,0. Застосування коефіцієнту Кф із значенням 3,0 стало можливим після прийняття змін до Порядку, внесеного наказом Міністерства аграрної політики продовольства України від 27.03.2018 № 162, який набрав чинності з 17.07.2018. Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції відповідач надав контррозрахунок суми орендної плати (72 149,04 грн. за спірний період), який зроблено ним з урахуванням фактичного функціонального використання земельної ділянки для коду КВЦПЗ 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної промисловості, коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф-1,2). Проте судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з наданим розрахунком відповідача оскільки відповідно до фактичних обставин справи земельна ділянка з 2003 року й до тепер є сформованою має свою конфігурацію, площу, а також цільове призначення згідно УКЦВЗ 1.11.6 "Інша комерційна діяльність". Твердження відповідача про користування меншою площею земельної ділянки, а саме лише тією, на якій розташовані об`єкти нерухомості правомірно відхилені місцевим господарським судом, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. Отже, розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами. Водночас судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що розрахунок орендної плати здійснений позивачем не на підставі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а на підставі даних, що містяться в листі міськрайонного управління у Нікопольському районі та м. Нікополі Держгеокадастру у Дніпропетровській області за № 32-4-0.14-472/120-19 від 11.12.2019 та листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.01.2019 № 22-28-0.22-126/2-19. Так, апелянт наполягає, що єдиним законним способом визначення суми безпідставно збережених коштів орендної плати є витяг з технічної документації з нормативно грошової оцінки земель, в обґрунтування чого апелянт наводить судову практику Верховного Суду, викладену зокрема у постановах від 23.05.2018р. у справі № 629/4628/16, від 13.02.2019р. у справі № 320/5877/17. Проте судова колегія звертає увагу та враховує при ухваленні постанови у цій справі, що Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 905/1680/20 дійшла висновку про необхідність відступу від висновку щодо проведення розрахунку безпідставно збережених коштів не лише на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а й на підставі інших документів про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки. Велика Палата зазначила, що процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489 (далі Порядок № 489). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу II Порядку № 489). Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн = (В * Нп): Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК України (пункт 3 розділу II Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов`язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку № 489). Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема, вказано: "Витяг сформовано" із зазначенням дати його формування. Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі Порядок № 1051), про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку №

489. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України від 06 вересня 2012 року № 5203-VI "Про адміністративні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 835 "Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку. Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку № 1051 до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема, відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земельних прав. Пунктом 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу. Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель. Відповідно до пункту 179 Порядку № 1051 довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок. Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки. Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки. Отже, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав. Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Таким чином, як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Отже, якщо певні обставини можуть підтверджуватися тільки конкретно визначеними законодавством доказами, то такі докази слід вважати допустимими. Якщо обставини, які входять до предмета доказування, можуть бути підтверджені або спростовані доказами безвідносно до конкретних засобів доказування, то ці докази вважаються належними. З огляду на те, що земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі. Відтак убачаються помилковими висновки судів, які застосовують приписи статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" у спосіб тлумачення витягу про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки як єдиного належного доказу на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення орендного договору. Вказаний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20. Отже, враховуючи наведені норми законодавства та вказану правову позицію Великої Палати Верховного Суду, судова колегія констатує, що судом першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення, а саме при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, було правомірно застосовано інформацію з технічної документації цієї земельної ділянки. Також відхиляє судова колегія і доводи апелянта про те, що за основу розрахунку взято нормативну грошову оцінку, яка втратила свою чинність у зв`язку зі спливом максимального терміну, на який вона приймалась, оскільки грошова оцінка земель м. Нікополя затверджена Нікопольською міською радою 01.08.2008р. Так, дійсно у відповідності до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5 7 років. Проте судова колегія зауважує, що нездійснення компетентним органом нормативної грошової оцінки земельної ділянки у зазначений період не тягне за собою автоматичну втрату чинності попередньо здійсненої оцінки. Відтак, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів оскарження та визнання недійсним рішення Нікопольської міської ради від 01.08.2008р., яким було затверджено грошову оцінку земель м. Нікополя, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було правомірно застосовано вказану оцінку, як останню затверджену грошову оцінку земель м. Нікополя. До того-ж, судова колегія звертає увагу, що відповідач від дати державної реєстрації за ним права власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці, нездійснення плати за користування якою є предметом спору у цій справі, більше одинадцяти років фактично здійснює безоплатне користування цією земельною ділянкою, що суперечить принципу платності використання земель, визначену Земельним кодексом України. За таких обставин судова колегія висновує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги заявлені правомірно та підлягають задоволенню у повному обсязі. З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 05.04.2023р. відсутні. Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 17 842,50 грн. слід покласти на останнього. З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шапар Віталія Анатолійовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023р. у справі № 904/4657/21 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023р. у справі № 904/4657/21 залишити без змін. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Фізичну особу-підприємця Шапар Віталія Анатолійовича. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повна постанова складена та підписана 11.09.2023 року. Головуючий суддя А.Є. Чередко Суддя В.Ф. Мороз Суддя Л.А. Коваль