Постанова 4808 № 338/501/23

Справа № 338/501/23 Провадження № 22-ц/4808/1092/23 Головуючий у 1 інстанції Куценко О. О. Суддя-доповідач Бойчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 вересня 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Бойчука І.В., суддів: Пнівчук О.В., Мальцевої Є.Є., секретаря Возняк В.Д., з участю представника АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз», розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» про стягнення безпідставно набутих коштів за послугу з розподілу природного газу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду від 30 травня 2023 року під головуванням судді Куценка О.О. у селищі Богородчани, в с т а н о в и в: У березні 2023 року АТ «Івано-Франківськгаз» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу. Позов обґрунтований тим, що товариство здійснює на території Івано-Франківської області господарську діяльність з розподілу природного газу різним категоріям споживачів, в тому числі і побутовим споживачам (населенню), та є оператором газорозподільної системи (далі - оператор ГРМ). Положеннями глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ встановлено, що суб`єкти ринку природного газу (в тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільчих систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, який є публічним. За цим Договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послуги з розподілу природного газу, а споживач зобов`язаний прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені у договорі. Обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у нього об`єкта, підключеного у встановленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема, надання, підписаної споживачем заяви-приєднання до цього Договору, яку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Згідно з вимогами Кодексу ГРМ, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються останнім рівномірними частками протягом календарного року. Вказана річна замовлена потужність визначається оператором ГРМ, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року. На період до кінця 2019 року Оператор ГРМ визначає річну замовлену потужність об`єкта споживача, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за період з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року. Відповідно до умов Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифами, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з врахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Такий тариф є обов`язковим для сторін Договору з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими регулятором для оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу. Згідно з умовами Типового договору місячна вартість послуги з розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ. Фактом приєднання відповідача до умов Типового договору є документально підтверджене споживання природного газу і сплата рахунків за спожитий природний газ, що підтверджується заявою приєднанням до договору розподілу природного газу, випискою з бази даних АТ «Івано-Франківськгаз» інформацією про стан розрахунків за спожитий природний газ та послуги з його розподілу за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2019 року, робочими листками контролера. При цьому, відповідачу оператором ГРМ було визначено місячну замовлену потужність по об`єкту споживання: 80.68 м3 за кожен місяць на період з січня 2021 по 31 грудня 2021 року включно; 94,95 м3 за кожен місяць на період з січня 2022 по 31 грудня 2022 року включно; 121,75 м3 за кожен місяць на період з січня 2023 по 31 грудня 2023 року включно. Про фактичний обсяг споживання природного газу споживача було поінформовано в платіжному документі - рахунках. Посилаючись на невиконання відповідачкою зобов`язання згідно з умовами Типового договору розподілу природного газу та не проведення нею добровільно розрахунків за надані послуги в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором, товариство просило стягнути з ОСОБА_1 3 259,84 грн заборгованості за послугу розподілу природного газу. Представник відповідачки ОСОБА_1 24 квітня 2023 року в її інтересах подав зустрічну позовну заяву до АТ «Івано-Франківськгаз» про стягнення безпідставно набутих коштів за послугу з розподілу природного газу. В обґрунтування зустрічного позову представник ОСОБА_1 зазначив, що не перебуваючи у будь-яких правовідносинах з АТ «Івано-Франківськгаз», згідно квитанції від 13 лютого 2020 року ОСОБА_1 помилково сплатила на користь позивача 151,16 грн; згідно квитанції від 18 березня 2020 року помилково сплатила на користь позивача 79,00 грн; згідно квитанції від 16 квітня 2020 року помилково сплатила на користь позивача 148,00 грн; згідно квитанції від 13 червня 2020 року помилково сплатила на користь позивача 151,00 грн; згідно квитанції від 14 серпня 2020 року помилково сплатила на користь позивача 186,00 грн; згідно квитанції від 10 жовтня 2020 року помилково сплатила на користь позивача 347,00 грн; згідно квитанції від 08 січня 2021 року помилково сплатила на користь позивача 97,80 грн. Всього за вказаний період ОСОБА_1 помилково сплатила на користь АТ «Івано-Франківськгаз» - 1 159, 96 грн. В зв`язку із цим, 07 січня 2022 року ОСОБА_1 подала заяву до АТ «Івано-Франківськгаз», відповідно до якої вимагала повернути безпідставно отримані кошти, однак грошові кошти їй повернуті не були. Враховуючи наведене та те, що відповідач за зустрічним позовом не повернув ОСОБА_1 кошти, як безпідставно набуте майно, просив стягнути з АТ «Івано-Франківськгаз» на користь ОСОБА_1 1 159,96 грн, як безпідставно набуте майно. Ухвалою Богородчанського районного суду від 01 травня 2023 року було прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ «Івано-Франківськгаз» про стягнення 1 159,96 грн, як безпідставно набуте майно та об`єднано в одне провадження з цивільною справою за позовом АТ «Івано-Франківськгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з розподілу природного газу. Рішенням Богородчанського районного суду від 30 травня 2023 року задоволено повністю позов АТ «Івано-Франківськгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Івано-Франківськгаз» заборгованість за послугу з розподілу природного газу у сумі 3 259 грн. 84 коп. та судовий збір в сумі 2 684 грн. В задоволені зустрічного позову представника адвоката Захаріїва Б.Д. в інтересах ОСОБА_1 до АТ «Івано-Франківськгаз» про стягнення 1 159,96 грн, як безпідставно набутих коштів за послугу з розподілу природного газу відмовлено. У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду. Зазначає, що пропозицію укласти договір (оферти) від АТ «Івано-Франківськгаз» ОСОБА_1 не отримувала і доказів надання товариством їй пропозиції укласти договір матеріали справи не містять. ОСОБА_1 не приймала (не акцептувала) Типовий договір розподілу природного газу. Додані до позовної заяви ксерокопії рахунків РГК «Івано-Франківськгаз» є односторонніми паперами, які надруковані позивачем за первісним позовом для суду, оскільки ОСОБА_1 копії цих рахунків не отримувала і матеріали справи не містять доказів вручення їй таких. Не одержувала вона та не підписувала і заяву-приєднання до договору розподілу природного газу. Тому, договір розподілу природного газу відповідно до вимог ч. 2 ст. 642 ЦК України, як акту вищої юридичної сили, з ОСОБА_1 не було укладено, тому в неї за приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України не виникало зобов`язання перед АТ «Івано-Франківськгаз». Відтак в первісному позові слід було відмовити за безпідставності і недоведеності позовних вимог. Вказує, що у споживача, який згідно п. 9, 23, 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» не є «замовником», за приписами п. 1 ч 2. ст. 13 цього закону міститься обов`язок укласти тільки договір про постачання природного газу, а обов`язку укласти договір розподілу природного газу ні ст. 12, 13, ні ч. 1 ст. 40 цього закону не містить. Також з ОСОБА_1 договір розподілу природного газу не було укладено і обов`язку укласти такий договір вказані статті Закону України «Про ринок природного газу» не містять. Не перебуваючи у будь-яких правовідносинах з АТ «Івано-Франківськгаз», ОСОБА_1 помилково сплатила на їх користь кошти всього 1 159,96 грн, тому суд першої інстанції повинен був за ст. ст. 530, 1212, 1213, 1214 ЦК України стягнути такі з товариства як безпідставно набуте майно. Оскільки ОСОБА_1 подала зустрічний позов у справі, яка розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, суд першої інстанції повинен був за ч. 4 ст. 193 ЦПК України постановити ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, чого в спірних правовідносинах дотримано не було. Також, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не встановив всіх співвласників об`єкта споживача, при тому, що ОСОБА_1 інший співвласник об`єкта споживача не уповноважував на укладання договору розподілу природного газу. Просить рішення суду скасувати, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні первісного позову та з задоволенням зустрічного позову. У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Івано-Франківськгаз» зазначає, що товариство є оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) на території Івано-Франківської області, а ОСОБА_1 є побутовим споживачем послуг розподілу природного газу до її власного об`єкту газопостачання (квартири АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності і в установленому законом порядку в 2004 році була під`єднаною до газорозподільних мереж Оператора ГРМ. Об`єкту газопостачання побутового споживача природного газу ОСОБА_1 оператором ГРМ присвоєно номер особового рахунку НОМЕР_1 та ЕІС-код 56ХМ16В101417882, як суб`єкту ринку природного газу. Відповідно до Кодексу ГРМ здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. Маючи підключену в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ власну квартиру та фактично споживаючи в даній квартирі щомісячно певні обсяги (об`єми) природного газу, побутовий споживач ОСОБА_1 фактично приєдналася до умов Типового договору розподілу природного газу шляхом фактичного споживання природного газу з січня 2016 року та шляхом проведення часткових сплат в період з лютого 2020 по січень 2021 року за надані Оператором ГРМ в період з 01 січня 2020 року по лютий 2023 року послуги з розподілу природного газу. Доводи представника апелянта про те, що у ОСОБА_1 немає обов`язку укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ є такими, що суперечать вимогам Закону України «Про ринок природного газу», положенням глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільної системи та положенням розділу III Правил Постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № № 2496 від 30.09.2015, зареєстрованих в Мінюсті України 06.11.2015 року за №1382/27827 та умовам Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП №2500 від 30.09.2015. По даний час побутовий споживач ОСОБА_1 не звернулася до АТ «Івано-Франківськгаз» із заявою про розірвання з нею договору розподілу природного газу та механічного від`єднання вищевказаного, належного їй об`єкту розподілу природного газу від газорозподільних мереж даного Оператора ГРМ, то слід вважати, що між побутовим споживачем ОСОБА_1 та АТ «Івано- Франківськгаз» на період розгляду даного спору існують договірні відносини щодо розподілу природного газу, визначені умовами Типового договору розподілу природного газу. Цьому побутовому споживачу безперебійно, під відповідним тиском забезпечується розподіл природного газу з 2004 року до її власної квартири. В свою чергу, побутовим споживачем ОСОБА_1 неналежно виконуються обов`язки побутового споживача, визначені підпунктом 1 пункту 7.4 розділу VII Типового договору розподілу природного газу щодо здійснення розрахунків в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором, за надані Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу в період з 01.12.2021 по 28.02.2023. ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце слухання справи. Представник АТ «Івано-Франківськгаз» вимоги апеляційної скарги заперечив, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції. Враховуючи вищенаведене та необхідність дотримання судом строків розгляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод у розгляді справи в зв`язку з неявкою ОСОБА_1 та її представника не вбачає. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника АТ «Івано-Франківськгаз», дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ураховуючи таке. Відповідно до ч.1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За змістом ст. 1, 2, 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги, є індивідуальним споживачем. Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають, зокрема у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Послуги з постачання та розподілу природного газу належать до комунальних послуг. Згідно ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, споживачі (індивідуальні та колективні). Виконавцями комунальних послуг є, зокрема, послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою присвоєно номер особового рахунку № НОМЕР_1 . ОСОБА_1 фактично споживає природній газ та сплачує його вартість, що підтверджується даними показань лічильника та споживання природного газу ОСОБА_1 не заперечується (а.с.6-9). Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодексом ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач. Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. Пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем. Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу. Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи. Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) це суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа -підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу. Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії. АТ «Івано-Франківськгаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу відповідно до ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 29 червня 2017 року № 852 (зі змінами, внесеними Постановою НКРЕКП від 31 травня 2019 року № 911), в межах території Івано-Франківської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації АТ «Івано-Франківськгаз». Згідно з пунктом 5 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу. Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом. Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об`єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об`єму споживання природного газу, зокрема мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб`єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об`єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності). У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт. Підпунктом 6 пункту 1 глави 2 розділу XI Кодексу ГРМ до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування не облікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ). Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 717/341/21 (провадження N 61-20726св21). Відповідно до п. 1 Розділу III. Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за № 1382/27827, підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є, зокрема, наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об`єкт споживача, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального EIC-коду як суб`єкту ринку природного газу. Встановлено, що оператором газорозподільної системи на території Івано-Франківської області на підставі відповідної ліцензії є АТ «Івано-Франківськгаз». ОСОБА_1 є споживачем послуг постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_2 , якому присвоєно номер особового рахунку N НОМЕР_1 , фактично споживає природний газ та сплачує його вартість, тому між сторонами існують договірні правовідносини, оформлені шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору розподілу природного газу. Суд першої інстанції правильно вважав, що акцептування відповідачкою договору про розподіл природного газу, а отже і факт приєднання побутового споживача ОСОБА_1 до умов зазначеного договору відбулося шляхом вчинення останньою дій, зокрема щодо щомісячного споживання різних об`ємів природного газу, що підтверджується фіксацією зміни показників газового лічильника за адресою споживача по особовому рахунку № НОМЕР_1 та вбачається з розрахунку місячної вартості послуги розподілу природного газу відповідачу, а також оплатою вартості спожитого газу постачальнику ТОВ ГК «Нафтогаз України» та частковою оплатою нею послуги розподілу природного газу з вказівкою у платіжних документах призначення платежу саме оплата таких послуг (а.с. 30-36). ОСОБА_1 отримувала послуги з постачання природного газу, оплачувала їх, та відповідно отримувала і послуги з розподілу природного газу до об`єкта газопостачання, та частково сплачувала вартість отриманих нею послуг. Заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед АТ «Івано-Франківськгаз» станом на 28.02.2023 складає 3 259,84 грн. Розрахунок вказаної заборгованості здійснено позивачем за період з січня 2020 року до 28 лютого 2023 року відповідно до вимог Кодексу ГРМ, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, та тарифів, встановлених на послуги розподілу природного газу для АТ «Івано-Франківськгаз» у відповідні періоди, об`ємів споживання відповідачем природного газу. Оператором ГРМ станом на 01.01.2020 було визначено місячну потужність по об`єкту позивача - 62,99 куб.м до 31.12.2020 включно. З 01.01.2021 річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначена Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та становила 80,68 куб.м до 31.12.2021 включно, з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 94,95 куб.м, а з січня 2023 по лютий 2023 - 121,75 куб.м. Правильність розрахунку вартості розподілу природного газу за адресою споживача по особовому рахунку № НОМЕР_1 перевірено судом та відповідачка зазначеного розрахунку не спростувала та своїх контррозрахунків не навела. ОСОБА_1 як споживач природного газу не здійснювала в повному обсязі оплату за надані послуги з розподілу природного газу, у зв`язку з чим згідно із наданим Оператором ГРМ розрахунком, у неї утворилася заборгованість за період з січня 2020 року до 28 лютого 2023 року у розмірі 3 259, 84 грн. (а.с.11). Позивач звертався до відповідачки з досудовим попередженням про наявність заборгованості за розподіл (доставку) природного газу (а.с.10). Однак станом на час розгляду даної справи відповідачка заборгованість не сплатила та не заперечувала нездійснення нею платежів в повному обсязі. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до п. п. 1 п. 7.4 р. VII Типового договору розподілу природного газу, споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором. За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України (п. 8.1 VIII Типового договору). За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення в повному обсязі позову АТ «Івано-Франківськгаз» до ОСОБА_1 та стягнення з останньої заборгованості за послугу з розподілу природного газу, а також про відмову в задоволені зустрічного позову представника адвоката Захаріїва Б.Д. в інтересах ОСОБА_1 до АТ «Івано-Франківськгаз» про стягнення 1 159,96 грн як безпідставно набутих коштів за послугу з розподілу природного газу. Доводи апеляційної скарги, що пропозицію укласти договір (оферти) від АТ «Івано-Франківськгаз» ОСОБА_1 не отримувала, вона не приймала (не акцептувала) Типовий договір розподілу природного газу спростовуються встановленими судом обставинами та вимогами Кодексу ГРМ та Правил постачання природного газу. Посилання апелянта, що ОСОБА_1 рахунків не отримувала спростовуються даними оплати за послугу розподілу природного газу відповідно до нарахувань позивача за первісним позовом з відповідним призначенням платежу. Оскільки безпідставними є посилання апелянта на те, що договір розподілу природного газу не було укладено, не заслуговують на увагу доводи про те, що у ОСОБА_1 не виникало зобов`язання перед АТ «Івано-Франківськгаз». Посилання апелянта, що Закон України «Про ринок природного газу» не містить обов`язку споживача укласти договір розподілу природного газу, висновків суду першої інстанції не спростовують і такі доводи не є підставою для неукладення договору щодо надання житлово-комунальних послуг і відмови від оплати за вже надані та отримані нею послуги. Апеляційний суд зазначає, що сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. Тому є необґрунтованими доводи апелянта, що суд першої інстанції повинен був за ст. 530, 1212, 1213, 1214 ЦК України стягнути з товариства кошти в сумі 1 159,96 грн як безпідставно набуте майно за встановлених у справі обставин. Дії ОСОБА_1 свідчать про оплату нею коштів за послугу розподілу природного газу у межах правової підстави. Така підстава для сплати коштів не відпала згодом і поведінка щодо заявлення вимоги про повернення сплачених коштів суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, не відповідає попередній її поведінці, за умови, що інша сторона, яка діяла собі на шкоду, розумно покладалася на них, знаючи що вона не зверталася із заявою про розірвання з нею договору розподілу природного газу та від`єднання належного їй об`єкту розподілу природного газу від газорозподільних мереж даного Оператора ГРМ. При розгляді справи в суді першої інстанції відповідачка за первісним позовом та її представник не заперечували позовних вимог з підстав, що ОСОБА_1 не є єдиним власником нерухомого майна. При цьому, індивідуальним споживачем є особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Тому не заслуговують на увагу посилання апелянта, що суд першої інстанції не встановив всіх співвласників об`єкта споживача. Однак, при вирішенні спору суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження. Відкриваючи провадження у справі за позовом товариства про стягнення заборгованості за розподіл природного газу, суд першої інстанції призначив справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 20). Після пред`явлення відповідачкою у справі зустрічного позову про стягнення безпідставно набутих коштів за послугу з розподілу природного газу суд першої інстанції ухвалою від 01.05.2023 року прийняв зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом та продовжив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження зі стадії судового розгляду. (а.с.48). Відповідно до ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Згідно ч. 4 ст. 193 ЦПК України у випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. При розгляді справи суд першої інстанції зазначені норми процесуального права не врахував. Прийнявши зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, суд першої інстанції зобов`язаний був постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. В цій частині доводи апелянта є обґрунтованими. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст. 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права. Відповідно п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первинних позовних вимог та відмову у задоволенні вимог зустрічного позову, однак допустив порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення. За таких обставин апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати і ухвалити нове, яким позов АТ «Івано-Франківськгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. З ОСОБА_1 слід стягнути на користь товариства заборгованість за послугу з розподілу природного газу в розмірі 3 259,84 грн та судовий збір в сумі 2 684 грн, сплачений за подання позову. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «Івано-Франківськгаз» слід відмовити. Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Богородчанського районного суду від 30 травня 2023 року скасувати і ухвалити нове рішення. Позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» (вул. Ленкавського, 20 м. Івано-Франківськ,76010, код ЄДРПОУ 03361046) заборгованість за послугу з розподілу природного газу в розмірі 3 259 (три тисячі двісті п`ятдесят дев`ять) грн. 84 коп. та судовий збір в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн, сплачений за подання позову. В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» про стягнення 1 159,96 грн як безпідставно набутих коштів за послугу з розподілу природного газу відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 11 вересня 2023 року. Суддя-доповідач: І.В. Бойчук Судді: О.В. Пнівчук Є.Є. Мальцева