Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/1802/23

Дата документу 11.09.2023 Справа № 336/1802/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/1802/23 Головуючий у 1 інстанції № провадження 22-ц/807/1644/23 Дацюк О.І. Доповідач: Бєлка В.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 вересня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Бєлки В.Ю. Суддів: Гончар М.С. Маловічко С.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, В С Т А Н О В И В: У березні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, посилаючись на те, що 26 липня 2008 року зареєстрував шлюб з відповідачкою, від якого у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2010 року з нього на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.12.2009 року і до повноліття дитини. 18 лютого 2010 року шлюб між ним та відповідачкою було розірвано. Зазначає, що 03 грудня 2019 року він уклав шлюб з ОСОБА_6 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась донька ОСОБА_7 . Вказує, що на даний час він має на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також двох неповнолітніх дітей від першого шлюбу ОСОБА_9 , які разом мешкають за його адресою та знаходяться на його утриманні. Вказані обставини свідчать про наявність суттєвих, істотних змін його майнового та сімейного стану. Вважає, що зменшення розміру аліментів, на його думку, є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав неповнолітніх дітей. Посилаючись на зазначені обставини просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2020 року на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/6 усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення донькою 18-річного віку та стягнути судові витрати по справі. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2023 року позов задоволено. Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2010 року до 1/6 частини з усіх видів його доходу (заробітку), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1073,60 грн. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду прийнято без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Залишилось поза увагою суду що само по собі народження дитини в другому шлюбу не свідчить про погіршення матеріального стану платника аліментів, оскільки така обставина має доводиться належними та допустимими доказами, чого позивачем в ході розгляду справи здійснено не було. Позивачем не доведено суттєвих, істотних змін його майнового та сімейного стану. Просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу поданого представником позивача ОСОБА_10 вважає, що позовні вимоги викладені у позовній заяві є обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами. Апеляційна скарга відповідача та викладені у ній висновки не спростовують доводи позивача, на їх законність не впливають. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище нормам процесуального права. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторони з 26 липня 2008 року по 18 лютого 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2010 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.12.2009 року і до повноліття дитини. 03 грудня 2019 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_11 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. Відповідно до копії свідоцтва про народження, батьками неповнолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_9 . Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10.12.2018 року розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 . Згідно зі свідоцтвами про народження, батьками неповнолітніх ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_12 та ОСОБА_6 . Станом на 16.01.2020 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно зі свідоцтвом про народження, батьками неповнолітньої ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Відповідно до корінця медичного висновку №40/1 про дитину-інваліда віком до 18 років від 08.03.2023 року, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , має захворювання F09, відповідає розділу Х п. 1 п.п. 1.3. Переліку медичних показань. Корінець медичного висновку дійсний до 01.03.2025 року. ОСОБА_1 , будучи законним представником (опікуном) дитини з інвалідністю, ОСОБА_15 , 2018 року народження, з 21.04.2023 року по 28.02.2025 року отримує державну соціальну допомогу дитині з інвалідністю до 18 років. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Згідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована державою Україною 27 лютого 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здатностей та фінансових можливостей. Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Положення частини першої статті 192 Сімейного кодексу України передбачають, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення стану здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни і сімейного, і матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів. Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20 (провадження № 61-7627св21). Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Статтею 273 СК України визначено, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Вказана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. За приписами статей 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Обов`язок доказування наявності обставин передбачених статтею 192 СК України покладається на позивача у відповідності до статті 81 ЦПК України. Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , від іншого шлюбу у нього народилася друга дитина ОСОБА_17 , та на його утриманні знаходяться ще дві доньки другої дружини від попереднього шлюбу. Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що у зв`язку із народженням у позивача другої дитини ОСОБА_18 , відбулась зміна його сімейного стану та виник обов`язок щодо утримання останньої, що є підставою для зміни розміру аліментів. Таким чином, зменшуючи розмір аліментів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині зменшення розміру аліментів до 1/6 частини заробітку, виходячи із закріпленого законодавством розміру аліментів на двох дітей у розмірі 1/3 заробітку платника податків, оскільки змінились обставини, що впливають на визначений розмір аліментів, і з урахуванням вимог ст. 192 СК України, факт наявності у позивача другої дитини є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів. Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2023 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справ, зазначений строк обчисляються з дня складання повного тексту постанови. Повна постанова складена 11 вересня 2023 року. Головуючий: В.Ю. Бєлка Судді: М.С. Гончар С.В. Маловічко