Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/5899/22

Справа № 303/5899/22 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06.09.2023 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою адвоката Фула М.Ю. на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2022 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2022 року притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 496,20 гривень судового збору. Відповідно до постанови, - 23 серпня 2022 року о 09 год. 01 хв., в смт. Чинадієво Мукачівського району, автомобільна дорога М-06, 765 км. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, в медичному закладі у лікаря нарколога, що підтверджується висновком лікаря № 119 від 23.08.2022. Цим самим ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 »а» Правил дорожнього руху України. Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Фула М.Ю. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що ОСОБА_1 в розумінні ПДР не був водієм з посиланням на те, що матеріали справи не мають жодних доказів того, що він керував транспортним засобом і його зупинив поліцейський під час руху. Також посилається на ту обставину, що висновок за результатами огляду на стан сп`яніння його підзахисного не можна вважати належним та допустимим доказом, оскільки він суперечить вимогам відповідної Інструкції. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП, - ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Частиною 7 ст. 294 КУпАП встановлено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Статтею 130 КУпАП встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 2.9 а ПДР України, - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 366848 від 23.08.2022року, - 23 серпня 2022 року о 09 год. 01 хв. в смт. Чинадієво, Мукачівського району, автомобільна дорога М-06, 765 км., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, в медичному закладі у лікаря нарколога, що підтверджується висновком лікаря № 119 від 23.08.2022. Цим самим ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 »а» Правил дорожнього руху України. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, наявний у матеріалах справи, у якому відображено лише обставини події, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не може слугувати безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд. За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно до ч.3 ст.266 КУпАП, у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Згідно ч.5 та 6 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я № 1452/735 від 09.11.2015року, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до п. 8 Інструкції, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу з метою встановлення стану сп`яніння або незгоди з результатами проведеного огляду є обов`язковим. Згідно п. 5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду від 17 грудня 2008 p. N1103, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якою долучається акт огляду. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. У відповідності до п. 6 Порядку, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Таким чином проведенню огляду в закладах охорони здоров`я обов`язково передує: - обов`язкова наявність у водія ознак вказаних у пунктах 3 та 4 інструкції; - зупинка транспортного засобу; - відсторонення водія від керування транспортним засобом; - огляд водія поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів та складанням акту огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи - незгода водія на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під виливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи - незгода водія з результатами огляду проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Апеляційним переглядом встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 7, 9 КупАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП, всебічно не`ясувавши всіх обставин події провадження у справах про адміністративні правопорушення. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному. Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння під час руху транспортного засобу одночасно (наркотичного чи алкогольного). Для того щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія». Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адмінправопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна, що вказано в мотивах Пленуму ВСУ. Відеодоказ, на який посилається суд першої інстанції, не містить інформації, що громадянина ОСОБА_1 було зупинено під час руху на автомобілі, не містить інформації, що він час зупинки безпосередньо перебував за кермом, - що унеможливлює притягнення його до адміністративної відповідальності . Відтак, за відсутності доказів безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом, за відсутності відеопідтвердження, що саме громадянин ОСОБА_1 знаходився за кермом під час зупинки автомобіля, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутня абсолютно. Також, відповідно до правил, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року №1026, - включення портативного відеореєстраторавідбувається з момента початку виконання службових обов`язківабо спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу. Як об`єктивно вбачається із долученого до матеріалів справи відеозапису на диску, знятого з бодікамери поліцейського, відеозйомка обстановки та обставин подій даного правопорушення з момента початку виконання службових обов`язків поліцейськими велася не з момента початку виконання ними службових обов`язків (рух транспортного засобу), тобто здійснена епізодично, переривалася. Також на ньому не зафіксована присутністьна місці зупинки транспортного засобу під час огляду та оформленні протоколусвідків, що фактично нівелює належність та допустимість цього відеозапису, як доказу винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. У матеріалах справи міститься відеозапис який суд першої інстанції застосував як доказ, для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності. Водночас, уважно проаналізувавши зміст відео доказу було встановлено, що момент коли ОСОБА_1 дихав у технічний засіб на відео не зафіксовано абсолютно. Тобто твердження суду першої інстанції, що відео доказом зафіксовано проведення медичного огляду ОСОБА_1 , не відповідає дійсності. За відсутності на відеодоказі моменту безпосереднього дихання ОСОБА_1 у технічний засіб, наведене вказує, що перебування його у стані алкогольного сп`яніння є не більше ніж припущенням. Припущення не є доказом і не може використовуватися для доведення винуватості. Відповідно до п.9 розд.3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затверджено спільним наказом МОЗ України, та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735), - використання в закладах охорони здоров`я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Згідно акту медичного огляду щодо ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння від 23.08.2022 року № 119 у графі «назва спеціального технічного засобу, за наявності його номер, дата його останньої повірки» зазначено «Drager 6510, 14.02.2022 р». З адвокатського запиту вбачається, що 07.04.2023 року до Комунального некомерційного підприємства «Лікарня Святого Мартина» ЄДРПОУ 01992831 у якому ОСОБА_1 проходив огляд на стан алкогольного сп`яніння, зокрема, із проханням належним чином завірені, з підписами підписантів, фотокопії сертифікатів відповідності на кожен із засобів дозволеної МОЗ вимірювальної техніки які використовуються Комунальним некомерційним підприємством «Лікарня Святого Мартина» ЄДРПОУ 01992831 для проведення лабораторних досліджень з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, та належним чином завірені, з підписами підписантів, фотокопії актів (свідоцтв, тощо) повірки кожного робочого засобу дозволеної МОЗ вимірювальної техніки які використовуються Комунальним некомерційним підприємством «Лікарня Святого Мартина» ЄДРПОУ 01992831 для проведення лабораторних досліджень з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Відповіддю на адвокатський запит від 13.04.2023 року № 643/01-07 було надано Свідоцтво законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 09.12.2022 № П 51 QM 730 378 22 зі змісту якого вбачається, що повірку проходив «Alkotest 5820», та надано сертифікат відповідності до «Alkotest 5820». Порівняльний аналіз наведеного безумовно вказує, що акт медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння від 23.08.2022 року № 119 містить відомості про технічний прилад на який МОЗ не надавало дозволу на застосування, який не проходив повірку. Зокрема, зміст запиту і відповіді вказує, що у медичному закладі у якому ОСОБА_1 проходив огляд, відсутні відомості про «Drager 6510, 14.02.2022р». Таким чином огляд, на алкогольне сп`яніння ОСОБА_1 проводився всупереч приписам ч.ч.1,2 ст.266 КУпАП та всупереч Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затверджено спільним наказом МОЗ України, та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735), з чисельними порушеннями наведених актів законодавства. Відповідно до п.22 розд.3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затверджено спільним наказом МОЗ України, та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735), висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними. Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Статтею 62 Конституції України , зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь. У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України (з урахуванням первісного визначення принципу поза розумним сумнівому справі Авшар проти Туреччини) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Зазначені обставини вказують на упереджене ставлення працівників поліції до особи правопорушника та вказують на намір останніх скласти протокол за будь-яких умов. Відповідно до Конституції України - усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62). Зазначене в своїй сукупності дає підстави апеляційному суду дійти висновку про недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а, відтак, постанова суду підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави для скасування постанови з прийняттям нового судового рішення про закриття провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Фули М.Ю. в інтересах ОСОБА_1 , -задовольнити. Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. . Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага