Постанова Львівський апеляційний суд № 446/396/23

Справа № 446/396/23 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У.І. Провадження № 22-ц/811/1239/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І., секретаря: Салата Я.І. з участю: представника ОСОБА_1 = ОСОБА_2 , представника Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки - Задерецького А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 05 квітня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області, Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,- ВСТАНОВИЛА: У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, в якій просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 2017 до дня смерті ОСОБА_3 . Оскаржуваною ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 05 квітня 2023 року провадження в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області, Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - закрито. Ухвалу суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі не погоджується з твердженнями суду першої інстанції, про те, що заявниця звернулась до суду з метою підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення їй соціальних виплат. Звертає увагу, що звернення до суду заявниці є підтвердженням факту сімейних відносин, який може розглядатись лише в окремому провадженні. Стверджує, що хоче встановити факт проживання однією сім`єю з померлим, який не був заперечений заінтересованими особами жодним чином, що в свою чергу не може породжувати спір. Просить ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 05 квітня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 = ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, представника Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки - Задерецького А.В. - на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Судом та матеріалами справи встановлено, що заявниця ОСОБА_1 звернулася до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області із заявою, в якій просить суд встановити факт, що вона та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 2017 до дня смерті ОСОБА_3 .. Як на мету встановлення даного факт заявниця ОСОБА_1 , вказувала на те, що встановлення такого факту є необхідним для отримання одноразової грошової допомоги на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Пунктом 5 частини другої вказаної норми передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах, про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.95 р., справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть бути порушені в суді за заявами як безпосередньо заінтересованих у цьому осіб, так і інших громадян та організацій, коли за законом вони вправі звернутися до суду в інтересах інших осіб (ст. 122 ЦПК), а також за заявою прокурора. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Відповідно до ч.3 ст. 294ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Вказане узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 464/3523/18. У справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33-35 постанови від 30 січня 2020 року зазначила про таке: «33. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

34. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній». Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у даній заяві метою встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу є можливість скористатися соціальними гарантіями, передбаченими Законом України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» і вимоги заявниці пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою в особі органів державної виконавчої влади. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у справі № 290/289/22-ц. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст.374 ст.ст.375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 05 квітня 2023 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 04 вересня 2023 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.