Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 463/1992/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 463/1992/23 пров. № А/857/10559/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 02 червня 2023 року (суддя Рудаков Д.І., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту не зазначено), в адміністративній справі №463/1992/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, про скасування постанови та закриття провадження у справі, встановив: У березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив: 1) постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00006027 від 27.02.2023, скасувати; 2) провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України, передбачене ч.2 ст.132-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити. Відповідач подав до суду відзив на позову заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 02.06.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю. З цим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, має місце невідповідність висновків обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, а оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Зауважує, що Закони України згідно ієрархії нормативно-правових актів мають вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Вважає скаржник, що положення постанови КМУ №412 від 05.04.2022 суперечать нормам ч.1 ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», згідно з якими «законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту, та суперечать вимогам ч.1-2, 4 ст.8 цього Закону. Таким чином, Свідоцтво про повірку технічного засобу WIM46.46 - UA.TR.001 35 322-21. №323-21, згідно вищенаведених законодавчих положень вже не було чинним на дату складання оскаржуваної постанови серії АА № 00006027 від 27.02.2023 більше ніж на сім місяців. Тому на переконання апелянта, в основу адміністративного правопорушення, відповідальність з передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП, посадовою особою Укратрансбезпеки при винесенні оскаржуваної постанови покладено результати зважування дорожнього транспортного засобу, що належить позивачу, технічним засобом, який не пройшов калібрування та повірку в межах строків, які визначені Технічним регламентом, а також наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 року №1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями», а також такого, що не мав на момент складання протоколу чинного свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки та його метрологічні і технічні характеристики не відповідають вимогам ч. 1-2, 4 ст.8, ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та технічних регламентів щодо ЗВТ. Відтак, неможна вважати доведеним належними і допустимими доказами факт перевищення нормативних параметрів відповідальною особою ОСОБА_1 при перевезенні ним вантажу транспортним засобом МАЗ 6501С5 ДНЗ НОМЕР_1 , 09.02.202023 року о 15 год. 47 хв. за адресою: Н-09, км 430+200, Львівська область. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 02.06.2023, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Відповідач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене нею рішення суду - без змін. У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріли адміністративної справи містять необхідний обсяг наданих сторонами доказів, чітко відображають правові позиції учасників справи, їхні доводи і обґрунтування містяться у позовній заяві та у відзиві на позов, у апеляційній скарзі на рішення суду від 02.06.2023 року та у відзиві на таку апеляційну скаргу, а тому є достатніми для вирішення справи по суті апеляційних вимог і прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, а тому неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, у відповідності до ч.2 ст.313 КАС України, не перешкоджає розгляду справи. Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 27.02.2023 серії АА №00006027, складеною заступником директора Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті начальником відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень ОСОБА_2 , притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП, за обставин того, що: 09.02.2023 року о 15 год. 47 хв. за адресою Н-09, км 430+200, Львівська область, допустив рух транспортного засобу МАЗ 6501С5 ДНЗ НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 21.32% (5.543 тон ), при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 23.445% (4,454 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на здвоєні осі 19 тон та відстані між осями від 1,3 метра до 1,8 метра при спарених колесах, чим порушено ч.2 ст.132-1 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 грн (а.с. 8, 59). Транспортний засіб МАЗ 6501С5 ДНЗ НОМЕР_1 згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 вид. ТСЦ 4641 03.04.2018р, належить ПП «Фасет-Буд», директором є позивач (а.с. 11, 12). Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що досліджені докази свідчать про наявність події адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, з урахуванням чого суд вважав доведеними вчинення позивачем ОСОБА_1 порушення пункту 22.5 ПДР України. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови, винесеної посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі. Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»). Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України Про автомобільний транспорт (далі Закон №2344-ІІІ). Відповідно до ст.5 Закону №2344-ІІІ, серед основних завдань державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту визначено створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг. Згідно із ч.12 ст.6 Закону №2344-ІІІ, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Відповідно до ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно частини другої статті 29 Закону України Про дорожній рух, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР). Згідно з пунктом 22.5 ПДР, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення. Наведеними правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю. При цьому, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР, зокрема, навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. Крім цього, статтею 132-1 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, частиною другою якої встановлено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Відповідно до статті 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цього Кодексу. Згідно з положенням ч.1 ст.279-7 КУпАП, відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили: така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. Відповідно до ч.1 ст.279-5 КУпАП, у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника. Колегія суддів також зазначає, що відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП). Виходячи із змісту п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як видно зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Згідно підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення №103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, вживає заходів щодо стягнення під час здійснення габаритно-вагового контролю. Відтак, Укртрансбезпека під час здійснення своїх повноважень діє як суб`єкт владних повноважень, а також є органом наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування. Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2019 №1174 (далі - Порядок №1174). Відповідно до пунктів 2, 16 Порядку №1174, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом. Система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи ( п.2 Порядку №1174). Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п.7 Порядку №1174). Згідно з пунктом 12 Порядку №1174, автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи. Відповідно до пункту 13 Порядку №1174, під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність. Згідно пункту 3 Розділу II Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України №512 від 27.09.2021 (далі Інструкція №512), постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції №512. Відповідно до абзацу 3 пункту 8 Розділу II Інструкції №512, постанова та бланк квитанції про сплату адміністративного штрафу, що є невід`ємною частиною цієї постанови, оформлені згідно з додатком 1 до цієї Інструкції №512, друкуються на паперовому бланку разом із повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендованого листа з постановою) та вкладаються у паперовий конверт. Однак, Інструкцією №512 затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові в залежності від обставин вчинення порушення. Вимоги до змісту постанови, встановлені статтею 283 КУпАП, згідно якої постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Суд апеляційної інстанції враховує, що зміст оскаржуваної постанови відповідача відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, містить необхідний обсяг інформації, зокрема, зафіксовані параметри фактичні транспортного засобу: кількість вісей - 3 шт.; спарені колеса - 2 вісь; 3 вісь; відстань між вісями 1-2: 3230 мм; 2-3: 1400 мм; навантаження на вісь 1-7126 кг, 2-14781 кг; 3-13141 кг; загальна маса - 35048 кг.. Зазначено виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу: загальна маса - 31543,2 кг; навантаження на здвоєні вісі - 23454,48 кг.. Також у оскаржуваній постанові міститься посилання в Інтернеті на вебсайт, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент учинення правопорушення та ідентифікатор доступу. Інформаційна картка габаритно-вагового контролю (наявна в матеріалах справи) містить вичерпний перелік відомостей про зафіксовані параметри, що є необхідними для встановлення складу та події адміністративного правопорушення, а саме: axlecount - кількість осей; axledistance - відстань між осями; axleload - навантаження на кожну вісь; groupload - навантаження на згруповані осі; height - висота транспортного засобу; length - довжина транспортного засобу; oversized - перевищення габаритів; overweighted - перевищення ваги; temperature - температура повітря; weight-full - повна маса; wheeltype - шинность; width - ширина транспортного засобу; class - клас транспортного засобу; color - колір; direction - напрямок; lane - смуга; mark - марка; model - модель; type - тип. Отже, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовані наступні параметри: кількість осей - 3; відстань між осями-1 - 3230; 2 - 1400; навантаження на вісь-1 - 7126; на вісь-2 - 14781; на вісь-3 - 13141; навантаження на згруповані осі-1 - 7126; навантаження на згруповані осі-2 - 27922; перевищення ваги - 1; температура - -1; повна маса - 35048; клас - тривісний вантажний автомобіль; напрямок руху - рух до пристрою; смуга - смуга руху зправа наліво (друга); тип - вантажний автомобіль. З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова серії АА №00006027 від 27.02.2023 про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України відповідає усім вищенаведеним критеріям та містить усю необхідну інформацію, передбачену КУпАП та пунктом 17 Порядку № 1174, а отже, зміст оскаржуваної постанови відображає ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП. Перевіряючи доводи апелянта про те, що в основу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП, посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті при винесенні оскаржуваної постанови покладено результати зважування дорожнього транспортного засобу МАЗ 6501С5 ДНЗ НОМЕР_1 , що належить позивачу, технічним засобом WIM46.46 - UA.TR.001 35 322-21. № 323-21, який не пройшов калібрування та повірку в межах строків, які визначені Технічним регламентом ЗВТ, ДСТУ OIML R 134 - 1:2010, а також Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 року №1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями», а також такого, що не мав на момент складання протоколу чинного свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки та його метрологічні і технічні характеристики не відповідають вимогам ч. 1-2, 4 ст.8, ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та технічних регламентів щодо ЗВТ, колегія суддів зазначає наступне. На підставі матеріалів справи судом встановлено, що на комплексний технічний засіб, яким здійснювалася фіксація адміністративного правопорушення відповідачем надано суду сертифікати відповідності на підсистему вагового контролю транспортних засобів № UA.TR. 001 35 322/323-21 від 09.08.2021, чинні до 08.08.2022; сертифікат перевірки типу підсистеми вагового контролю № UA.TR. 001 76-20 REV.1 від 17.06.2021, чинний до 16.06.2030; сертифікати відповідності на підсистему габаритного контролю транспортних засобів № UA.TR.001 23 137-21, 138-21 від 12.08.2021, чинні до 11.08.2022; сертифікат перевірки типу підсистеми габаритного контролю № UA.TR.001 6-21 REV.0 від 28.01.2021, чинний до 28.01.2031; сертифікати відповідності на підсистему ідентифікації транспортних засобів № UA.TR.001 132-21, 133-21 від 20.08.2021, чинні до 19.08.2022; сертифікати перевірки типу підсистеми ідентифікації № UA.TR.001 101-20 REV.0 від 31.07.2020, чинний до 31.07.2030, № UA.TR.001 101-20 REV.1 від 16.11.2020, чинний до 31.07.2030; експертний висновок № 1182 від 16.10.2020, чинний до 16.10.2023. Згідно із пунктом 5 абзацу 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», до сфери законодавчо регульованої метрології належить, серед іншого, такий вид діяльності, як контроль безпеки дорожнього руху та технічного стану транспортних засобів. Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Згідно із пунктами 6, 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»: «засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об`єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності; періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал)». Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Як передбачено пунктом 1 Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №374, прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь підлягають періодичній повірці. Згідно із абзацом 2 частини 2 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності. Суд враховує, що відповідно до пункту 1 Міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, затверджених Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747, прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь мають міжповірочний інтервал 1 рік. У той же час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 №412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» (далі - Постанова №412), позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях. Наведене у взаємозв`язку із положеннями, передбаченими абзацом 1 частини 2 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», необхідно розуміти так, що Кабінетом Міністрів України вилучено засоби вимірювальної техніки, що підпадають під вимоги Постанови №412 із переліку категорій засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, передбачаючи скасувальну обставину, а саме закінчення воєнного стану. Отже, положення абзацу 2 частини 2 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не застосовуються до засобів вимірювальної техніки, визначених Постановою №412, на строк, передбачений відповідною Постановою. При цьому суд апеляційної інстанції зауважує відсутність змін до Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність», проте такі зміни і не є необхідними для регулювання проходження періодичної повірки конкретними засобами вимірювальної техніки, які встановлюються Кабінетом Міністрів України, оскільки відповідачем застосовувалися «скасувальні обставини» (припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях, як і зазначено у Постанові №412). Помилковим є твердження апелянта про наявність колізії між Законом України «Про метрологію і метрологічну діяльність» та Постановою №412 з огляду на наступне. Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Згідно із абзацом 1 частини 2 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно із пунктом першим Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №374 (далі - Постанова №374), прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь підлягають періодичній повірці. У той же час, згідно Постановою №412, позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях. Постанова №374 та Постанова №412 прийняті на виконання абзацу 1 частини 2 статті 17 Закону України «Про метрологію і метрологію та метрологічну діяльність». Постановою №412 передбачено, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях. Наслідком проходження періодичної повірки є отримання відповідних позитивних результатів такої повірки. Строк дії повірки дорівнює міжповірочному інтервалу, встановленому для засобу вимірювальної техніки. Із урахуванням вказаного суд погоджується з доводами відповідача, що не підлягають періодичній повірці засоби вимірювальної техніки позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування. Виходячи із наведеного, положення Постанови №374 та Постанови №412 у своєму взаємозв`язку слід розуміти так: згідно Постанови №374 прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь підлягають періодичній повірці. Проте, згідно Постанови №412, у випадку, якщо відповідні прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь пройшли періодичну повірку, строк дії якої закінчився у період воєнного або надзвичайного стану або протягом місяця після його припинення чи скасування, вони не підлягають періодичній повірці, оскільки строк дії свідоцтва про повірку вказаних засобів вимірювальної техніки було пролонговано. Відтак, законодавцем було «вилучено» частину засобів вимірюваної техніки із обсягу поняття «прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь», вжитого у Постанові №374, шляхом вказівки у Постанові №412 на те, що свідоцтва про повірку засобів вимірювальної техніки пролонговано до закінчення дії воєнного стану пролонговано, чим, фактично, передбачив можливість не здійснювати відповідну періодичну повірку засобів вимірювальної техніки, відтак, «вилучив» засоби вимірювальної техніки передбачені у Постанові №412 із сфери правового регулювання Постанови №374. Таким чином, оскаржувана позивачем постанова відповідача за своїм змістом повністю відповідає вимогам вищезазначених нормативно-правових актів та містить необхідну інформацію, згідно якої уповноваженою посадовою особою Укртрансбезпеки було встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 КУпАП, а тому є законною і обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. За встановленого та наведеного правового регулювання спірних правовідносин колегія суддів вважає доведеними вчинення позивачем ОСОБА_1 порушення вимог пункту 22.5 ПДР України при перевезенні ним вантажу із перевищенням нормативних параметрів транспортним засобом МАЗ 6501С5 ДНЗ НОМЕР_1 , 09.02.202023 року о 15 год. 47 хв. за адресою: Н-09, км 430+200, Львівська область, що доведено належними і допустимими доказами, та наявності події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для скасування рішення суду. Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 02 червня 2023 року в адміністративній справі №463/1992/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови та закриття провадження у справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 07.09.2023 року