Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/91/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2023 року справа №360/91/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Сіваченка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Сацик Р.В. на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року (повний текст складено 14 квітня 2023 року ) у справі № 360/91/23 (суддя І інстанції - Кисельова Є.О.) за позовом адвоката Сацика Романа Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В: 06 лютого 2023 року адвокат Сацик Р.В. (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просив суд: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) наказ від 21 грудня 2022 року № 6502/к "Про звільнення ОСОБА_1 "; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з 30 грудня 2022 року; 3) стягнути із Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 грудня 2022 року по дату винесення судового рішення; 4) стягнути із Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2147,20 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року у справі № 360/91/23 у задоволенні позовних вимог - відмовлено. Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржене рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що пропозиція відповідача мала містити не лише посаду заступника начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (з розташуванням робочого місця у місті Суми), а і інші рівнозначні/нижчі вакантні посади в тому самому державному органі та рівнозначну або нижчу посаду в іншому державному органі. Однак, відповідач проігнорував свій обов`язок із надання вакантних посад (рівнозначних/нижчих в даному державному органі чи в інших і позивачу було запропоновано лише 1 посаду чим порушено вищевказані норми. На момент звільнення позивача зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції та інших органах державної влади були наявні вакантні посади, що було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні. Разом з тим, під час звільнення, позивачу було запропоновано значно вужчий перелік посад, які були вільними на той час в межах внутрішньої штатної структури установи відповідача та інших державних органів. Запропоновану посаду в жодному разі не можна вважати рівнозначною посаді позивача, оскільки вона є нижчою за рівнем заробітної плази, аніж та посада, з якої було звільнено позивача. Окрім того, місце роботи запропонованої посади є значно віддаленими від місця проживання позивача (враховуючи той факт, що позивач має статус ВПО). Враховуючи вказане. Відповідач мав реальну змогу перевести позивача на рівнозначну посаду, оскільки такого роду рівнозначні посади були вакантними на момент звільнення позивача і це підтверджує, що відповідач не здійснив всіх можливих дій, спрямованих на працевлаштування позивача на аналогічній посаді, тим самим не забезпечивши його прав і законних інтересів, гарантованих положеннями чинного законодавства України. Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу у якому проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а прийняте судом першої інстанції рішення, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.01.2020 № 6343-5000251663, фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 . Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2022 № 912 "Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції" та за наказом Міністерства юстиції від 22.09.2022 № 4011/5 "Про реорганізацію міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції" Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) реорганізовано шляхом його приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції. Встановлено, що правонаступниками міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції, які реорганізовуються є відповідні міжрегіональні управління Міністерства юстиції, до яких вони приєднуються. Утворено комісії з реорганізації міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції та призначено голів цих комісій, на яких між іншого покладено обов`язок забезпечити дотримання порядку вивільнення, звільнення, переведення державних службовців та інших працівників, встановленого Кодексом законів про працю України та Законом України "Про державну службу". Наказом Міністерства юстиції України від 07 жовтня 2022 року № 438/к "Про затвердження структури та штатної чисельності" затверджено структуру та штатну чисельність Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Дослідженням структури та штатної чисельності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції встановлено, що у структурі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції утворено Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення (кількість штатних одиниць 97) відповідно до переліку. Головою комісії з реорганізації відповідача 25.11.2022 за № 10.1-40-473/СЗ надіслано на особисту електронну пошту позивача larisa_osaulenko1978@ukr.net попередження про звільнення, мотивоване тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року № 912 "Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції" Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) реорганізовано шляхом приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції. Одночасно з попередженням про звільнення направлено лист начальника Східного міжрегіональне управління Міністерства юстиції від 24.11.2022 № 10.2/30/135/22/СЛІ з пропозицією зайняти посаду заступника начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (з розташуванням робочого місця у місті Суми). Також було повідомлено позивачу, що про прийняте рішення рекомендовано повідомити шляхом подання відповідної заяви про надання або не надання згоди на зайняття запропонованої посади на електрону пошту Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у термін до 16.12.2022. ОСОБА_1 від пропозиції Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовилась, про що безпосередньо вказано у позові та визнається відповідачем у відзиві. Наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.12.2022 № 6502/к "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено позивача з посади начальника Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - головного бухгалтера 30.12.2022, відповідно до пункту 1 частини першої, абзацу третього частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу", у зв`язку з реорганізацією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) шляхом приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції. На виконання ухвали від 13.02.2023 відповідачем надано службову записку виконуючого обов`язки начальника Управління персоналу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27 лютого 2023 року № 14.1/34/7/23/СЛВ з переліком всіх вакантних посад в Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції станом на 24 листопада 2022 року та на 30 грудня 2022 року; переліком вакантних посад в Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції, рівнозначних до посади начальника відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у Луганській області Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), станом на 24 листопада 2022 року та 30 грудня 2022 року. Дослідженням доповідної записки судом встановлено, що рівнозначними до посади начальника відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у Луганській області Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції станом на 24 листопада 2022 року були такі посади: заступник начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення (2 посади); заступник начальника відділу оплати праці Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення; начальник відділу ресурсного забезпечення Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення; заступник начальника відділу договірної роботи та публічних закупівель Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення; завідувач сектору фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у Донецькій області Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення; завідувач сектору фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у Луганській області Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення. Відмовляючи у задоволені позову, судом першої інстанції зазначено, що відповідачем було виконано свій обов`язок із попередження та надання пропозиції рівнозначної посади при звільненні, оскільки позивачу було запропоновано одну рівнозначну посаду від якої позивач відмовилась, що в свою чергу стало виключною підставою для звільнення. З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Спірні правовідносини регулюються передовсім положеннями статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) у редакції цього Закону, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин. Відповідно до частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 11) ліквідація державного органу; . За частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. За частиною п`ятою статті 22 Закону № 889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу. Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Виникнення спірних правовідносин в цій справі пов`язується з виданням наказу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) наказ від 21 грудня 2022 року № 6502/к "Про звільнення ОСОБА_1 " з посади начальника Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - головного бухгалтера 30.12.2022, відповідно до пункту 1 частини першої, абзацу третього частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу", у зв`язку з реорганізацією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) шляхом приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, якому передувала певна процедура. Дотримання цієї процедури якраз вплинуло на вирішення цього спору по суті. Редакція частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII змінювалася, що відповідно впливало на її застосування при вирішення спорів, які стосувалися звільнення з підстав ліквідації/реорганізації державного органу. В редакції частини третьої статті 87 Закону № 889-VIIІ, чинній з 6 березня 2021 року, приписи вказаної статті вже не дозволяють суб`єкту призначення альтернативної поведінки в цій ситуації. Тобто положення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII у системному зв`язку з іншими положеннями цього Закону (зокрема статті 22, окремі частини якої зазначено вище) треба розуміти так, що в разі реорганізації (державного органу), що є підставою для звільнення державного службовця (у значенні пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII), суб`єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженого про звільнення посади, усі вакантні посади (за умови, що такі є), на які можна було б його перевести. Водночас приписи частини п`ятої статті 22 Закону № 889-VI дозволяють здійснити цю процедуру без обов`язкового проведення конкурсу. Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у низці справ, зокрема, у постановах від 20.09.2021 у справі № 340/221/20, від 12.04.2023 у справі № 340/1791/22 Судом встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення направлено лист начальника Східного міжрегіональне управління Міністерства юстиції від 24.11.2022 № 10.2/30/135/22/СЛІ з пропозицією зайняти посаду заступника начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (з розташуванням робочого місця у місті Суми). В той же час, як встановлено судом, відповідачем не пропонувались позивачу інші наявні рівнозначні до посади начальника відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у Луганській області Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції станом на 24 листопада 2022 року, а саме, такі посади: заступник начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення (2 посади); заступник начальника відділу оплати праці Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення; начальник відділу ресурсного забезпечення Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення; заступник начальника відділу договірної роботи та публічних закупівель Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення; завідувач сектору фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у Донецькій області Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення; Завідувач сектору фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у Луганській області Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення. Верховний Суд у постанові № 340/1791/22 зазначив, «Видається очевидним, що пропонування іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей (відповідно до абзаців першого, другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII) має на меті залишити працівника на державній службі (шляхом його переведення на запропоновану посаду без проведення конкурсу) й відповідач, якщо пропонує ці посади, то має робити це не для позірного дотримання процедури, визначеної законом, а для реального виконання цих приписів закону. Повідомлення переліку вакантних посад задля самого лише повідомлення цих посад як передумови для звільнення не свідчить про реальне виконання Закону чи, принаймні, намагання його виконати.» Колегія суддів вважає, що відповідач не виконав обв`язку щодо працевлаштування ОСОБА_1 виявилося у відсутності пропозицій наявних вакантних посад, які існували як на час попередження так і на час звільнення позивача. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що як на момент попередження позивачки про наступне звільнення, так і на час її звільнення наявні вакантні посади позивач не могла зайняти відповідно до своїх навиків та компетентностей. Виходячи із системного аналізу пункту 1 частини першої та частини другої статті 40, частини другої, третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" з метою забезпечення цієї гарантії на власника або уповноважений ним орган при звільненні працівника у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізації державного органа, покладається обов`язок при попередженні працівника про таке звільнення одночасно запропонувати йому наявні вакантні посади. Тобто, законодавець встановив принцип одночасності попередження про наступне вивільнення та пропонування наявних вакантних посад для забезпечення гарантії права громадян на сприяння у збереженні роботи. За приписами частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, власник вважається таким, що належно виконав свій обов`язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, який підлягає звільненню у зв`язку із скороченням штату, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник який вивільнюється, працював. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 826/19187/16, від 31.03.2020 у справі № 826/6148/16, від 09.10.2019 у справі № 821/595/16, від 26 січня 2023 року у справі № 160/336/20 та ін. Така правова позиція викладена також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.09.2018 у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18). Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що такий обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення (постанови Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 807/3588/14, від 27.05.2020 у справі № 813/1715/16). Оскільки докази пропонування позивачці вакантних посад у період з моменту попередження про наступне звільнення до самого звільнення, відмови позивачки від подальшого проходження служби, а також щодо відсутності можливості подальшого використання позивачки на службі відповідачем суду не надано, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не вжито заходів для реального фактичного працевлаштування позивачки, відповідач не мав передумов для видання спірного наказу про звільнення, а тому спірний наказ про звільнення ОСОБА_1 підлягає скасуванню. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Отже, зважаючи на вище викладене та ураховуючи установлення судом протиправності винесення відповідачем оскаржуваного наказу про звільнення позивача, суд дійшов висновку щодо необхідності поновлення позивачки на попередній посаді. Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середнього заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Згідно із ч. 3, 4 п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Пунктом 5 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати за два місяці роботи. Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Згідно з довідкою відповідача від 01.03.2023 заробітна плата ОСОБА_1 у жовтні, листопаді 2022 року складала 57 816,00 + 74 125,00 = 131 941,00. Середньоденна заробітна плата позивачки складає 3 068,40 грн. ( 131 941,00 : 43 (відпрацьованих дні) = 3 065,40 грн.) Часом вимушеного прогулу позивачки є період з 31.12.2022 по 07.09.2023 року (дата ухвалення рішення) та становить 179 робочих днів Відповідно розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача за час вимушеного прогулу вираховується шляхом множення середньоденного заробітку (3 065,40) на число робочих днів за період вимушеного прогулу ( 179 днів) та становить 548 706.60 грн. Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України). Таким чином, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) як податковий агент відповідно до норм Податкового Кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зобов`язане виплатити позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 грудня 2022 року по 07 вересня 2023 року у сумі 548 706.60 грн, утримавши з неї при виплаті законодавчо встановлені податки та збори. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць. Враховуючи викладене, суд зазначив, що рішення суду в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід зазначити наступне. Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 12 000,00 грн. Згідно положень статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат. За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2 частини третьої статті 134 КАС України). Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними; 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За приписами частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18 зазначив, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У пункті 269 Рішення зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд звертає увагу на те, що зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17). Представником позивача на підтвердження оплати послуг адвоката надано квитанцію від 27.03.2023 про сплату позивачем за надання консультацій, збір доказів, роботу з нормативною базою, складання позову коштів у сумі 12 000,00 грн. 27.01.2023 укладено угоду про надання правової допомоги №797 між адвокатським бюро «Роман Стацик» ( за виконавця адвокат Стацик Р.В. (далі - адвокат), з однієї сторони, та ОСОБА_1 (далі - замовник), з іншої сторони. Підпунктом 4.1 пункту 4 Договору визначено, що за правову допомогу, передбачену в підпункті 1.2 Договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі визначеному додатком №1 до цього договору. У відповідності до додатку №1 до Договору від 27.01.2023 за правову допомогу, передбачену підпунктом 1.2 Договору замовник сплачує адвокату винагороду, про що додатково складається акт прийому передачі наданих послуг з зазначенням прийняття наданих послуг з виданням квитанції про отримання адвокатом грошових коштів від замовника. Послуги адвоката з питань правової допомоги прийнято позивачем згідно з актом від 27.03.2023 приймання-передачі наданих послуг № 1 до Договору про надання правової допомоги № 797 н від 27.01.2023, відповідно до якого вартість послуг адвоката за цим актом складає 12 000,00 грн, а саме: - вивчення матеріалів справи, з`ясування обставин справи, підготовка правової позиції та тактики захисту клієнте - 2000 грн, - підготовка та складання позовної заяви - 6 000 грн, - підготовка та складання адвокатського запиту - 1000 грн, -підготовка та складання пояснення - 3 000 грн. Відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат. Колегія суддів зазначає, що а ні у відзиві на позовну заяву, а ні у відзиві на апеляційну скаргу відповідач не заперечував проти розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката Враховуючи викладене, колегія суддів вважає співмірним розмір витрат на оплату послуг адвоката, які заявлені по даній справі у розмірі 12 000 грн. Пунктом 4 частини 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення неправильно застосував норми матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 23, 33, 139, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача - Сацик Р.В. на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року у справі № 360/91/23 - задовольнити. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року у справі № 360/91/23 - скасувати. Прийняти нову постанову про задоволення позову. Визнати протиправним та скасувати наказ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 21.12.2022 № 6502к "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - головного бухгалтера з 31.12.2022 Стягнути зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.12.2022 по 07.09.2023 у розмірі 548 706.60 грн (п`ятсот сорок вісім тисяч сімсот шість гривень 60 копійок) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - головного бухгалтера та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 64 428 грн (шістдесят чотири тисячі чотириста двадцять вісім гривень) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Стягнути зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 12 000 ( дванадцять тисяч ) гривень. Повне судове рішення складено 07 вересня 2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Е.Г. Казначеєв І.В. Сіваченко