Ухвала КАС ВС № 380/13433/22

УХВАЛА 07 вересня 2023 року м. Київ справа № 380/13433/22 адміністративне провадження № К/990/29433/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі №380/13433/22 за адміністративним позовом Департаменту патрульної поліції України до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанов, спонукання до вчинення дій, в с т а н о в и в: Департамент патрульної поліції (далі - ДПП, позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач) та з урахуванням прийнятої судом заяви про уточнення позовних вимог від 29.11.2022 просив: визнати незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 17.06.2022 у виконавчому провадженні №69247906 та не вжиття дій щодо закриття виконавчого провадження №69247906; скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 17.06.2022 у виконавчому провадженні №69247906, винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бялим М.Г.; скасувати постанову про накладення штрафу від 04.08.2022 в розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні №69247906, винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бялим М.Г.; скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 17.06.2022 у сумі 402,96 грн. у виконавчому провадженні №69247906, винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бялим М.Г.; визнати незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 09.08.2022 у виконавчому провадженні №69588103 та не вжиття дій щодо закриття виконавчого провадження №69588103; скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 09.08.2022 у виконавчому провадженні №69588103, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Волховським Т.О.; скасувати постанову про стягнення витрат виконавчого провадження від 09.08.2022 у сумі 402,96 грн. у виконавчому провадженні №69588103, винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковським Т.О. скасувати постанову про накладення штрафу від 25.10.2022 в розмірі 10200 грн. у виконавчому провадженні №69247906, винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бялим М.Г. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо вчинення дій у виконавчому провадженні №69247906 за наявності підстав для його закінчення на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII. Визнано протиправними та скасовано постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 04.08.2022 та від 25.10.2022 ВП №69247906. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження №69247906 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII. Визнано протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягала у тривалому зволіканні із вирішенням клопотання боржника про закінчення виконавчого провадження №69588103 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII. Зобов`язано відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження №69588103 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Департаменту патрульної поліції 3038,36 грн. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року у справі №380/13433/22 в частині задоволених позовних вимог про: визнання протиправними дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо вчинення дій у виконавчому провадженні №69247906 за наявності підстав для його закінчення на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII; визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 04.08.2022 та від 25.10.2022 ВП №69247906; зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження №69247906 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII; визнання протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягала у тривалому зволіканні із вирішенням клопотання боржника про закінчення виконавчого провадження №69588103 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII; зобов`язання відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження №69588103 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII скасовано, та в цій частині прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В решті рішення залишити без змін. Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ДДП звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіславши її 21 серпня 2023 року засобами поштового зв`язку. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу. Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у ній не викладені підстави з посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Суд зауважує, що вказуючи підстави касаційного оскарження скаржник повинен чітко зазначити відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас у тексті касаційної скарги позивач вказує про відповідність його позиції правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28 лютого 2019 року у справі №819/1116/17. Суд звертає увагу скаржника, хоч правове регулювання у цих справах однакове, проте судові рішення у справі, на яку він посилається, прийняті за відмінних обставин. Враховуючи наведене, скаржник на вказав обґрунтованих підстав для оскарження судових рішень в судовому порядку. Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження. Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішенням суду попередньої інстанції з підстав порушення норм матеріального права. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, у х в а л и в: Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі №380/13433/22 повернути скаржнику. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяО.А. Губська