Ухвала КАС ВС № 440/504/20

УХВАЛА 07 вересня 2023 року м. Київ справа № 440/504/20 адміністративне провадження № К/990/29362/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року в адміністративній справі №440/504/20 за позовом ОСОБА_1 до Октябрського районного суду м. Полтави, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції про зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: В січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви від 2 січня 2021 року про зменшення позовних вимог, просила суд: - зобов`язати відповідача ТУ ДСА в Полтавській області нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, у зв`язку з несвоєчасною виплатою суддівської винагороди за період 2016-2017 роки та 2019 рік, а саме: за 6 липня 2016 року, 13 вересня 2016 року, 14 вересня 2016 року, 21 вересня 2016 року, 22 вересня 2016 року, 23 вересня 2016 року, 28 вересня 2016 року, 11 жовтня 2016 року, 18 жовтня 2016 року, 16 березня 2017 року, 5 квітня 2017 року, 14 вересня 2017 року, 15 вересня 2017 року, 14 березня 2019 року, 5 червня 2019 року, 7 червня 2019 року, 1 листопада 2019 року, 19 листопада 2019 року, 20 листопада 2019 року, 27 листопада 2019 року відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III). Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 до Октябрського районного суду м. Полтави, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Національне агентство з питань запобігання корупції про зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року у справі №440/504/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року по справі № 440/504/20 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 компенсацію у зв`язку з несвоєчасною виплатою суддівської винагороди за період 2016-2017 років та 2019 рік, а саме: за 6 липня 2016 року, 13 вересня 2016 року, 14 вересня 2016 року, 21 вересня 2016 року, 22 вересня 2016 року, 23 вересня 2016 року, 28 вересня 2016 року, 11 жовтня 2016 року, 18 жовтня 2016 року, 16 березня 2017 року, 5 квітня 2017 року, 14 вересня 2017 року, 15 вересня 2017 року, 14 березня 2019 року, 5 червня 2019 року, 7 червня 2019 року, 1 листопада 2019 року, 19 листопада 2019 року, 20 листопада 2019 року, 27 листопада 2019 року відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 8 листопада 2022 року у справі №440/504/20 касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області задоволено частково. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року скасовано. Справу №440/504/20 направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 6 грудня 2022 року у справі №440/504/20 виправлено описку, допущену в другому абзаці резолютивної частини скороченої постанови Верховного Суду від 8 листопада 2022 року та повного судового рішення - постанови Верховного Суду від 8 листопада 2022 року. Викладено другий абзац резолютивної частини скороченої постанови Верховного Суду від 8 листопада 2022 року та повного судового рішення - постанови Верховного Суду від 8 листопада 2022 року в такій редакції: "Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року у справі №440/504/20 скасувати". Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року, адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із такими рішеннями, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її через систему «Електронний суд» 25 серпня 2023 року. Скаржник просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року в адміністративній справі №440/504/20. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу. Аналіз конструкції частини четвертої статті 328 КАС України дає підстави для висновку, що зазначена норма містить дві умови, які в сукупності складають зміст категорії "підстави касаційного оскарження судових рішень". Зміст першої з цих умов полягає в тому, що в касаційній скарзі обов`язково має зазначатися, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржених судових рішень. Ця умова має бути дотримана під час касаційного оскарження усіх судових рішень, визначених частиною першою статті 328 КАС України - рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, та постанов суду апеляційної інстанції. Своєю чергою друга умова передбачає, що особа, яка подає касаційну скаргу, окрім зазначення неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, має також навести одну з обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України. Отже, підставою для касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах, що не належать до справ незначної складності, є (1) зазначення фактів неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, (2) та обов`язкове обґрунтуванням наявності однієї або кількох обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України. Натомість за правилами пункту 2 частини пятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, аналіз норми пункту 2 частини пятої статті 328 КАС України свідчить про те, що під час касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та в інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), заявник має обов`язково аргументувати у касаційній скарзі наявність однієї або кількох обставин, перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Одночасно суд касаційної інстанції наголошує, що умова, передбачена частиною четвертою статті 328 КАС України, щодо зазначення у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та (або) апеляційної інстанцій оскаржених ним судових рішень, є загальною та має виконуватися у процесі оскарження в касаційному порядку усіх судових рішень, визначених частиною першою статті 328 КАС України, тобто така вимога стосується будь-яких рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанов суду апеляційної інстанції, незалежно від того, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження чи за правилами загального позовного провадження. Отже, (1) окрім наведення обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, особа, яка подає касаційну скаргу в справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), (2) має зазначати щодо, неправильного застосування яких конкретно норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права припустився суд (припустилися суди) під час ухвалення оскаржених судових рішень, а також наводити обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування норм права і як саме воно вплинуло на ухвалення цих судових рішень. Такі підстави викладаються в касаційній скарзі із обов`язковою вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цим судом під час формулювання відповідного висновку. Це дає змогу суду касаційної інстанції на виконання вимог ст. 341 КАС України перевірити правильність застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) дотримання норм процесуального права в конкретній справі. Підставою перегляду оскаржених судових рішень заявник зазначив підпункти "а", "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Проте, перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник не виклав передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку з посиланням на відповідний пункт вказаної статті. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення. Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, у частині зазначення підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Отже, касаційну скаргу належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року в адміністративній справі №440/504/20. Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження та зупинити виконання рішення суду першої інстанції. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв`язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та зупинення виконання судового рішення, Суд не вирішує. На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року в адміністративній справі №440/504/20 за позовом ОСОБА_1 до Октябрського районного суду м. Полтави, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції про зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. …………………………. Н.М. Мартинюк, Суддя Верховного Суду