Постанова 4824 № 761/10552/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/10552/22 № апеляційного провадження: 22-ц/824/9814/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 вересня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : суддя-доповідач Слюсар Т.А. суддів: Білич І.М., Березовенко Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 листопада 2022 року у складі судді Кириленко Т.В., у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : У червні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що відповідачка підписала анкету-заяву № б/н від 09.01.2014, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При укладенні договору сторони керуватися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, в свою чергу відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку з чим позивач просив у відповідності до розрахунку заборгованості за кредитним договором стягнути з відповідачки заборгованість за невиконання умов договору станом на 08.02.2022, що становить 44 121 грн 43 коп., а також понесені витрати за сплату судового збору в сумі 2 481 грн. Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02 листопада 2022 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.01.2014 у сумі 34 624 грн 30 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 935 грн 18 коп., а всього 36 559 грн 48 коп. В решті позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що районний суд не звернув уваги на те, що до тіла кредиту включаються відсотки погашені за рахунок кредиту, а тому заявлена банком сума є необґрунтованою. Вказано, що банком у розрахунку було безпідставно збільшено тіло кредиту, на яке були нараховані пеня, відсотки та інші платежі. Зазначено, що копія анкети-заяви від 09.01.2014 не містить такого розпорядження позичальника щодо договірного списання платежів за прострочення кредиту за рахунок кредитного ліміту, тобто вимоги банку про стягнення тіла кредиту не передбачених домовленістю сторін платежів є безпідставними. Також банком не надано меморіальних ордерів на підставі яких проводилося списання коштів. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Рожко С.М. в інтересах АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що доводи скаржниці не заслуговують на увагу, оскільки в наведеному розрахунку відсутня частина грошових коштів отриманих нею за рахунок кредитного ліміту і такі розрахунки не охоплюють весь період користування кредитними коштами в період дії договору. З огляду на що просить рішення районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому представник банку зазначає, що фактичне користування відповідачкою коштами підтверджено випискою про рух грошових коштів по рахунку відкритому на ім`я ОСОБА_1 , яка є належним підтвердженням виконаних за день операцій за платіжною карткою відповідачки. Крім того, представник банку вказує, що ОСОБА_1 своїх розрахунків заборгованість не надала та не заявляла клопотання про призначення судової економічної експертизи, а отже не спростувала розмір боргу за тілом кредиту, який визначений позивачем на підставі первинних бухгалтерських документів. Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як убачається з матеріалів справи, 09.01.2014 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та погодилася із тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанк www.privatbank.com.ua., які разом з пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Між тим, у справі відсутні докази на підтвердження того, в якій редакції Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку та витяг з Тарифів банку було надано відповідачці для ознайомлення. Згідно даних долученого до справи розрахунку заборгованості, позивач встановив наявність у ОСОБА_1 кредитної заборгованості, у сумі 44 121 грн 43 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 34 624 грн 30 коп. та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 9 497 грн 13 коп. (а.с. 13-14). Крім того у суді першої інстанції позивач надав виписку за договором № б/н ОСОБА_1 за період з 09.01.2014 - 14.02.2022 (а.с. 54-65). Також було долучено довідку про видачу кредитних карток, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 15-16). Ухвалюючи рішення в частині задоволення вимог про стягнення тіла кредиту в сумі 34 624 грн 30 коп., суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуто, а тому підлягають стягненню, пославшись при цьому на постанову Великої Палати Верховного суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження №14-131цс19). Колегія суддів погоджується з висновками районного суду, враховуючи таке. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти(ч.1 ст.1048 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду ( ч.1 ст.638 ЦК України). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України). З матеріалів справи вбачається, що відповідачка з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» та заповнила і підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Підписана відповідачкою анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи позичальника, зокрема повну дату його народження, РНОКПП, дівоче прізвище матері, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, сімейний стан, соціальний статус: працюючий із повною зайнятістю, номер мобільного телефона (а.с.17). Наведені обставини підтверджують факт звернення відповідачки до банку та отримання нею кредитних коштів, що свідчить про виникнення між сторонами прав і обов`язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит» і спростовують висновки суду про недоведеність даних обставин. З урахуванням викладеного, вимоги банку про стягнення фактично отриманих та використаних позичальником коштів, які не повернуті в добровільному порядку, є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Такі висновки узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, у якому зазначено, що хоча укладений між сторонами кредитний договір від 18 лютого 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить розміру і строку повернення кредиту, однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, і необхідність їх захисту через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Крім того, згідно наданої позивачем виписки з карткового рахунку відповідачка активно користувалася кредитними коштами: розраховувалася кредитною карткою, здійснювала з неї платежі, а також частково погашала кредит, проте, повністю свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконала, у зв`язку з чим утворилась кредитна заборгованість. Підлягає врахуванню і та обставина, що всі операції, як зняття коштів так і погашення заборгованості за договором проводилися відповідачкою саме з використанням отриманих кредитних карток. Відповідно до матеріалів, ОСОБА_2 не заперечувала проти неодноразового отримання нових траншів в межах ліміту кредитної лінії, активно користувалася кредитними коштами. Належними та допустимими доказами відповідачкою не спростовано установлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту, власних розрахунків не надано, клопотання про призначення по справі відповідної експертизи не заявлено. Складений відповідачкою розрахунок боргу на спростування вимог позову не заслуговує на увагу, остільки під час його складання не враховано частину грошових коштів, отриманих в рахунок кредитного ліміту і ним не охоплено весь період користування кредитними коштами в період дії кредитного договору. Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості та первинних бухгалтерських документів - виписки про рух коштів по відкритому на ім`я відповідачки картковому рахунку, загальну суму заборгованості за тілом кредиту районним судом обраховано правильно. За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим нових доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин в оскаржуваному рішенні суду, відповідачкою до апеляційної скарги не надано. Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 листопада 2022 року постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідачки. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Судді: