Постанова Київський апеляційний суд № 366/1306/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77 e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617 Унікальний номер справи № 366/1306/23 Апеляційне провадження № 33/824/3367/2023Головуючий у суді першої інстанції - Слободян Н.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 серпня 2023 року суддя Київського апеляційного суду Нежура В.А. розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Орел Русланою Володимирівною, на постанову Іванківського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року, якою визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою Іванківського районного суду Київської області від 25.05.2023 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 536,00 грн. судового збору (а.с. 41-45). Не погоджуючись із постановою, ОСОБА_1 , через свого представника, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази керування нею транспортним засобом, тому, оскільки ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом, вона відмовилась від проходження огляду на стан сп`яніння. Також, разом з апеляційною скаргою подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій зазначено, що оскаржуване судове рішення було постановлено 25.05.2023. Апеляційну скаргу було направлено засобами поштового зв`язку безпосередньо до Київського апеляційного суду 03.06.2023, та зареєстровано судом 07.06.2023. 14.06.2023 під час телефонної розмови, працівник суду повідомив, що апеляційна скарга буде повернута із роз`ясненням про те, що апеляційна скарга має бути подана через суд першої інстанції. В подальшому, апеляційну скаргу було направлено засобами поштового зв`язку до суду першої інстанції 14.06.2023. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови Іванківського районного суду Київської області від 25.05.2023. В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник Орел Р.В. підтримали подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Як вбачається з матеріалів справи, постанова суду першої інстанції винесена 25.05.2023, апеляційна скарга ОСОБА_1 була подана 03.06.2023, однак, подана апеляційна скарга була повернута. Повторно ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з апеляційною скаргою 14.06.2023. З огляду викладене, строк на апеляційне оскарження постанови пропущено ОСОБА_1 не з її вини, тому, прихожу до висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Іванківського районного суду Київської області від 25.05.2023, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Дослідивши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 183673 07.05.2023 о 05 год. 00 хв. в с. Тетерівське по вул. Лісова, водій ОСОБА_1 керувала т/з марки Mitsubishi Pajero д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, порушена координація рухів, почервоніння обличчя та очей, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з та в медичному закладі відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ст. 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою адміністративну відповідальність. Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я є підставою притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП. Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності. В той же час, у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 489/4827/16-а судом вказано, що свідчення працівника поліції не можуть вважатись доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху. А тому суд не міг посилатись на свідчення допитаного в засіданні працівника поліції як на достовірний доказ та брати його за основу при ухваленні судового рішення. У матеріалах справи міститься рапорт поліцейського СРПП ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ст. сержанта поліції Іваненко В. від 07.05.2023, в якому зазначено, що працівник поліції спілкувався зі ОСОБА_1 , однак, інформації чи була ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу, а також, підстави зупинення автомобіля, у зазначеному рапорті відсутня. Разом з тим, із пояснень свідка ОСОБА_2 від 12.05.2023 вбачається, що 06-07.05.2023 у нього стався конфлікт зі ОСОБА_1 з особистих причин, і будучи у стані алкогольного сп`яніння, він нічого не придумав краще ніж викликати поліцію та заявити про викрадення ОСОБА_1 його автомобіля. На момент прибуття екіпажу, автомобіль стояв припаркований біля подвір`я. ОСОБА_1 не керувала та взагалі не мала можливості керувати транспортним засобом ОСОБА_2 (а.с. 15). Крім того, в матеріалах справи міститься відеозапис із нагрудних відеокамер працівників патрульної поліції, які оформлювали протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , на якому зафіксовано події, які мали місце 07.05.2023, однак, на камері не зафіксовано керування транспортним засобом безпосередньо ОСОБА_1 , а також відсутня інформація чи взагалі хтось керував транспортним засобом. Сукупність вказаних обставин дає підстави для висновку, що матеріалами справи належним чином не доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не доведено факт керування транспортним засобом. Апеляційний суд звертає увагу на те, що пояснення ОСОБА_1 від 25.05.2023 (а.с. 38), не можна вважати належним доказом, оскільки у справі відсутні дані про те, хто з учасників процесу клопотав про їх приєднання до матеріалів справи, враховуючи те, що вони були відсутні серед матеріалів адміністративної справи, направлених відділом поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області до суду для розгляду. Крім того, сама ОСОБА_1 заперечує факт відібрання у неї цих пояснень. Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанова Іванківського районного суду Київської області від 25.05.2023 підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв`язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. Враховуючи викладене, керуючись статтями 247, 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 , яке подано адвокатом Орел Русланою Володимирівною, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Іванківського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Орел Русланою Володимирівною, задовольнити. Постанову судді Іванківського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.А. Нежура