Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/3765/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3765/23 Головуючий у І інстанції - Заяць О.В., Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бахмацької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Бахмацької міської ради від 29.09.2022 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 » та зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання їй в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,70 га для будівництва і обслуговування належних їй на праві власності гаражу та асфальтованої площадки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в оскаржуваному рішенні Бахмацької міської ради не вказано, що місце розташування земельної ділянки не відповідає вимогам ст. 123 Земельного кодексу України, а лише є посилання на План зонування території міста Бахмач, який не має вищої юридичної сили відносно Земельного кодексу України, у зв`язку з чим вважає спірне рішення ради невмотивованим. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у задоволені адміністративного позову - відмовлено. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що місце розташування земельної ділянки, яку позивачка має намір отримати в оренду, не відповідає вимогам Плану зонування території міста Бахмач Чернігівської області, який є різновидом містобудівної документації, тому відповідачем обґрунтовано відмовлено позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки в оренду. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені у позові. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 30.07.2008 за ОСОБА_1 визнано право власності на будівлю складу НЗ «літ 17» та площадку асфальтовану площею 4 891 кв. м., що розташовані в АДРЕСА_1 . На підставі вказаної ухвали було зареєстроване право власності в Бахмацькій дільниці Прилуцького міжміського бюро технічної інвентаризації, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.02.2009. Рішенням Бахмацької міської ради від 28.05.2014 позивачці надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення та надання в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,5000 га для обслуговування будівлі складу НЗ (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі). 04.06.2014 листом № 03-20/1177 заступник Бахмацького міського голови А.Г. Варчак повідомив позивачку про присвоєння конкретної поштової та юридичної адреси земельній ділянці орієнтовною площею 0,7 га, на якій розташована будівля складу НЗ ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . В подальшому розпорядженням Бахмацької міської ради від 07.12.2015 АДРЕСА_1 перейменована на АДРЕСА_1. Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 09.06.2016 у справі № 728/1184/16-ц, яке набрало законної сили 19.06.2016, з ОСОБА_1 на користь Бахмацької міської ради стягнуто збитки в сумі 1 516, 88 грн за користування земельною ділянкою площею 0,50 га по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів за період з 18.11.2014 по 18.11.2015. 04.05.2018 позивачка зареєструвала в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на гараж «літ. 17» та площадку асфальтовану «літ.1», що підтверджується витягом з цього реєстру від 16.07.2018. Підставою виникнення права власності вказано лист про юридичну адресу Бахмацької міської ради від 04.06.2017, ухвала Бахмацького районного суду Чернігівської області від 30.07.2008. За даними технічного паспорта на виробничий будинок «гараж», що розташований по АДРЕСА_1 , нерухоме майно складається з гаража, прибудови та асфальтованої площадки, площа забудови складає 5 259, 8 кв. м. 11.05.2019 комісія з самоврядного контролю за використанням та охороною земель територіальної громади м. Бахмача провела обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 та встановила наявність на ній нежитлової будівлі гаража площею 165,9 кв. м та відсутність договору оренди на вказану земельну ділянку. 11.05.2019 головою комісії Карпенко А.А. складено та надіслано позивачці вимогу про оформлення права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 для розміщення та обслуговування будівлі гаража в термін до 11.06.2019. Про оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташована асфальтована площадка, у вимозі посилань не міститься. 25.05.2021 позивачка звернулась до Бахмацької міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,70 га для будівництва і обслуговування гаражу та асфальтованої площадки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Бахмацької міської ради від 08.06.2021 відмовлено позивачці у наданні такого дозволу. В мотивувальній частині рішення зазначено, що міська рада взяла до уваги рішення 45-ї сесії Бахмацької міської ради сьомого скликання від 20.09.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення та надання в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 та керувалася п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Разом з тим, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 за позовом ОСОБА_1 визнано протиправним та скасовано рішення Бахмацької міської ради Чернігівської області від 08.06.2021 «Про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» та зобов`язано Бахмацьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом. На виконання вказаного рішення суду Бахмацька міська рада рішенням від 29.09.2022 відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,70 га для будівництва і обслуговування гаража та асфальтованої площадки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з посиланням на те, що згідно Плану зонування території міста Бахмач Чернігівської області, затвердженого рішенням 9-ї сесії Бахмацької міської ради сьомого скликання від 17.05.2016, дана земельна ділянка відноситься до зони промислових підприємств, будівельних організацій, складських об`єктів IV, V класу шкідливості. При цьому відповідач керувався статтею 123 Земельного кодексу України. Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивачка звернулась до суду з даним позовом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, згідно ст. 40 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений ст. 123 ЗК України, частиною другою якої встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно ч.3 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. В свою чергу, правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України «Про регулювання містобудівної документації» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI). Згідно ст. 1 цього Закону, генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. План зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 3038-VI об`єктом містобудування є планувальна організація території, система розселення, система взаємопов`язаного комплексного розміщення основних об`єктів промисловості, транспорту, інженерної та соціальної інфраструктури, функціональне зонування території України, її частин (груп областей), території Автономної Республіки Крим, областей, адміністративних районів, територій територіальних громад, населених пунктів, їх частин. Генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (ч. 1 ст. 17 Закону № 3038-VI). При цьому, обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту. Статтею 18 Закону № 3038-VI визначено, що план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації. Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 3038-VI передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні: комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель»; детальний план території. Як установлено судом, План зонування території міста Бахмач Чернігівської області затверджено рішенням Бахмацької міської ради від 17.05.2016, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» (24.07.2021), при цьому, вказане рішення ради є чинним. Так, згідно Плану зонування території міста Бахмач Чернігівської області земельна ділянка орієнтовною площею 0,70 га по АДРЕСА_1 відноситься до зони промислових підприємств, будівельних організацій, складських об`єктів IV, V класу шкідливості (цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості), що підтверджується витягом з містобудівної документації від 13.04.2023 № 03-12/1307. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 19.10.2020 у справі № 638/17035/17, наявність затвердженого плану зонування території повинно обов`язково враховуватися під час вирішення питання про надання дозвільних документів на земельну ділянку. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи те, що місце розташування земельної ділянки, яку позивачка має намір отримати в оренду, не відповідає вимогам Плану зонування території міста Бахмач Чернігівської області, який є різновидом містобудівної документації, відповідачем обґрунтовано відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки в оренду. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: Є.І. Мєзєнцев В.В. Файдюк