Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/1769/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1769/23 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Єжелі А.О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року, суддя Клопот С.Л., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- У С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_2 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 254150017353 від 16.11.2021 про відмову ОСОБА_3 у призначенні пенсії та Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 254150017353 від 08.07.2022 про відмову ОСОБА_3 у призначенні пенсії у відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву № 2997 від 10.11.2021 про призначення пенсії за віком та призначити ОСОБА_3 з 16.10.2021 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 254150017353 від 16.11.2021 про відмову у призначенні пенсії та Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 254150017353 від 08.07.2022 про відмову ОСОБА_3 у призначенні пенсії у відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є протиправними та такими, що порушують її права і соціальні гарантії. Відповідно до ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року адміністративний позово задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що 10.11.2021 року ОСОБА_2 звернулася до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку та страхового стажу згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 254150017353 від 16.11.2021 року відмовлено ОСОБА_3 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У зазначеному рішенні вказано, що вік заявника 55 років та страховий стаж особи становить 38 років 2 місяці 11 днів, але невказані причини та/або підстави відмови у призначенні пенсії. У листі від 17.11.2021 року Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області роз`яснено позивачці, що вона зареєстрована та проживала у зоні посиленого радіологічного контролю з 07.03.1989 по 31.12.2014, але станом на 01.01.1993 прожила 3 роки 9 місяців 25 днів. Також зазначено, що ОСОБА_4 з 20.05.1986 по 01.03.1989 працювала в м. Дніпропетровську, тому на цих підставах їй відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 01.07.2022 року ОСОБА_2 повторно звернулася до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку та страхового стажу згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та надала довідку Кархівського старостинського округу Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 27.06.2022 року № 167, в якій зазначено, що ОСОБА_2 проживала: - без реєстрації з 25.09.1987 по 07.03.1989 в АДРЕСА_1 ; - з 07.03.1989 по 27.07.1989 була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; - з 27.07.1989 по 18.05.1993 була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; - з 18.05.1993 по теперішній час зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 . Станом на 31.12.2014, згідно Постанови КМУ від 23.07.1991р. №106, даний населений пункт належав до 4 зони, зони посиленого радіоекологічного контролю. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 254150017353 від 08.07.2022 року відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У зазначеному рішенні вказано, що вік заявника 55 років та страховий стаж особи становить 37 років 2 місяці 10 днів. Згідно довідки Кархівського старостинського округу Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 27.06.2022 року № 167, ОСОБА_2 проживала без реєстрації з 25.09.1987 по 07.03.1989 в с. Леньків Круг Чернігівського району Чернігівської області, але відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 з 20.05.1986 по 01.03.1989 особа працювала в м. Дніпропетровськ, яке не відноситься до зони радіоактивного забруднення. Отже проживання рахується з 07.03.1989 по 31.12.2014. Станом на 01.01.1993 ОСОБА_5 проживала у зоні посиленного радіологічного контролю 3 роки 9 місяців 25 днів. Не погодившись з рішеннями відповідачів про відмову у призначенні пенсії, позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ (далі - Закон, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначаються положеннями ст. 55 вказаного Закону. Зокрема, ч. 2 вказаної статті, регламентовано, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - зменшення віку: 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період). Отже, що право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від аварії на Чорнобильській АЕС та проживали певний час у зоні радіоактивного забруднення - зони посиленого радіоактивного контролю. Так, відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (яка була чинною на момент видачі позивачу посвідчення) (далі - Порядок №51), посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства. Як вірно зауважено судом першої інстанції, спірним, у даній справі є питання щодо зарахування періоду проживання позивачки з 25.09.1987 по теперішній час у зоні радіологічного контролю для призначення пенсії. Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Згідно наведених вимог Закону № 796-XII, позивач надав пенсійному органу довідку Кархівського старостинського округу Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 27.06.2022 року № 167 згідно якої прзивач: - проживала без реєстрації з 25.09.1987 по 07.03.1989 в АДРЕСА_1 ; - з 07.03.1989 по 27.07.1989. була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; - з 27.07.1989 по 18.05.1993 була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; - з 18.05.1993 по теперішній час зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 . Всі ці населені пункти відносяться до категорії радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулась до пенсійного органу за призначенням пенсії у 2021 році, а тому для вирішення питання щодо наявності у позивачки права на призначення пенсії мають враховуватись положення ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, які визначають необхідний страховий стаж для призначення пенсії з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року. Згідно ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, для вирішення питання щодо наявності у позивача права на пенсію за віком має враховуватись розрахунковий стаж 28 років (з відрахуванням кількості років зменшення згідно Закону № 796-XII). Разом з тим, наявність у позивачки права на пенсію згідно Закону № 796-XII та враховуючи положення ст. 26 Закону № 1058-IV, які визначають необхідний страховий стаж для призначення пенсії з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, тобто, на момент звернення за пенсією, не досліджувався відповідачем. Так, відповідно до частини 3 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначення та виплата пенсій, особам які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону. Статтею 55 Закону визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. При цьому, приписами пункту 2 частини 1 статті 55 Закону передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: - особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років - зменшення віку передбачено на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років (абзац 4); - особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - зменшення віку передбачено на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац 5). Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Отже, аналіз ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" свідчить, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абз.4,5 ч.2 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні безумовного (обов`язкового) відселення протягом двох років до 01 січня 1993 року, а у зоні гарантованого добровільного відселення 3 років. Разом з тим, особам, які додатково до зазначеної умови проживали або постійно працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення в період з моменту аварії по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 4 роки або 3 роки (у зоні гарантованого добровільного відселення). Особам, які не працювали/не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, з розрахунку - 1 рік за кожний рік проживання/роботи. Частинами 3, 4 статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування. Водночас, частиною 1 ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом (ч.3 ст.65 Закону). Згідно з п.6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501(далі - Порядок), що був чинний на час видачі позивачу посвідчення, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчались у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серії В. Посвідчення особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчались у цій зоні не менше 4 років, видаються на підставі довідки встановленого зразка (п.10 Порядку). Отже, єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Водночас, різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Окрім того, колегія суддів враховує правові позиції Верховеного Суду у подібних справах, зокрема: в постановах від 21.11.2006 у справі № 21-1048во06, від 04.09.2015 у справі №690/23/15-а, а також Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 18.06.2020 у справі №404/5266/16-а (2-а/404/29/17) від 30.08.2022 у справі №357/6372/17, де суд дійшов наступних висновків: «…єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи...». Судом першої інстанції встановлено, що позивачка має посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1992 роки (категорія 4) (а.с.34), що підтверджує факт проживання останньої станом на 1 січня 1993 року та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З огляду на вищезазначене, є вірними висновок суду суду першої інстанції про те, що позивачка має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшення пенсійного віку згідно ч.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 254150017353 від 16.11.2021 про відмову у призначенні пенсії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 254150017353 від 08.07.2022 про відмову у призначенні пенсії у відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не відповідаєть встановленим ст. 2 КАС України критеріям та підлягають скасуванню. Щодо вимоги зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_3 з 16.10.2021 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів звертає увагу на наступне. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. З огляду на вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (Спорронг та Льонрот проти Швеції) до правовідносин щодо отримання пенсії слід застосовувати засади юридичної визначеності, зокрема в частині права особи на розумні очікування мирного володіння майном. Згідно з пунктом 4 частини другої, частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Згідно з пп.1 п.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення з пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Отже, з огляду на приписи вищезазначеної норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також безпідставу відмову пенсійного органу у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки буде зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_3 з 16.10.2021 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І.