Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/3962/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 вересня 2023 року м. Дніпросправа № 160/3962/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року (суддя Серьогіна О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.10.2022 № 047250012245 щодо відмови позивачеві в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити позивачеві пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 29.09.2022. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.10.2022 № 047250012245 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 29.09.2022. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29 вересня 2022 року звернулася до Пенсійного органу з заявою про призначення пенсії відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 47250012245 від 06.10.2022 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу 26 років 6 місяців на 10.10.2017. У вказаному рішенні зазначено: вік заявника 56 років; страховий стаж особи 28 років 02 місяці станом на дату звернення; спеціальний стаж особи становить 14 років 3 місяці (станом на 10.10.2017); страховий стаж особи на 10.10.2017 складає 25 років 08 місяців. Вважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що з 04.06.2019 позивач наділений правом на визначення права на отримання пенсії за вислугу років, виходячи за наявності загального стажу 25 років. Загальний страховий стаж позивача згідно з оскаржуваним рішенням становить 28 років 02 місяці на дату звернення, та 25 років 8 місяців на 10.10.2017. Таким чином суд вважає, що на момент звернення позивача до відповідача, останній мав право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України № 1788-ХІІ. Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, ухваленого за результатами розгляду зразкової справи № 360/3611/20 (адміністративне провадження № Пз/9901/32/20). Апелянт вважає такі висновки суду першої інстанції невірними, адже судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, а висновки Верховного Суду в зразковій справі № 360/3611/20 не є застосовними, адже спірні правовідносини є відмінними від тих, що розглядалися в наведеній справі. Надаючи оцінку доводам апелянта та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Згідно з п. «а» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту «б» частини першої статті 13 цього Закону. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту «б» частини першої статті 13 цього Закону. Абзацами 15-23 пункту «б» частини 1 статті 13 цього Закону встановлено, що за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок. Відмовляючи в задоволенні заяви про призначення ОСОБА_1 пенсії на підставі п. «а» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, ГУ ПФУ в Одеській області зазначив, що заявник станом на 10 жовтня 2017 року не набув достатнього страхового стажу. Суд апеляційної інстанції зазначає, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV. Пунктом 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» названого Закону встановлено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Законом № 2148-VІІІ також були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-XII, який було викладено в наступній редакції: «До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії». Аналіз наведених норм дає можливість дійти висновку, що пенсія за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 55 Закону № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення, станом на 11 жовтня 2017 року. Матеріалами справи підтверджується, самим позивачем не заперечується, що станом на 11.10.2017 ОСОБА_1 набув спеціальний стаж 14 років 3 місяці, страховий стаж 25 років 08 місяців, тоді як відповідно до приписів статті 55 Закону п. «а» ст. 55 Закону № 1788-XII, з урахуванням приписів абзаців 15-23 пункту «б» частини 1 статті 13 цього ж Закону, має становити 26 років 6 місяців. Відтак, вірним є висновок пенсійного органу, викладений в оскаржуваному рішенні від 06.10.2022 № 047250012245, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії позивач не набув право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону № 1788-ХІІ. Також є слушними доводи апелянта, що суд першої інстанції невірно застосував до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені в адміністративній справі № 360/3611/20, адже в даній справі вирішувався спір, пов`язаний з відмовою в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з підстав недосягнення заявником пенсійного віку. Тобто обставини та правове регулювання правовідносин у справі № 360/3611/20 є відмінними від спірних, що розглядаються в даній справі, що не взято до уваги судом першої інстанції. Натомість подібні правовідносини були предметом розгляду в справі № 440/1286/20 і суд апеляційної інстанції при вирішенні даної справи взяв до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 27 липня 2022 року. Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування. Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року в адміністративній справі № 160/3962/23 скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з 07 вересня 2023 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України. Повна постанова складена 07 вересня 2023 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова