Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/9662/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Гіглава О.В. 07 вересня 2023 р. Справа № 440/9662/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року по справі № 440/9662/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Автозаводського відділу у місті Кременчуці Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про зобов`язання вчинити певні дії, - В с т а н о в и в: 04.11.2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить: - зобов`язати відповідача оформити та видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року у зв`язку із зміною прізвища, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ (далі Постанова № 2503-ХІІ). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно відмовив їй в оформленні паспорта громадянина України у вигляді книжечки у зв`язку із зміною прізвища після вступу у шлюб. Вважає, що володіння її персональними даними, згоду на обробку яких вона не має бажання подавати для отримання паспорта у формі ID картки, може спричинити шкоду її приватному життю. Також, позивач, покликається на те, що чинними правовими актами передбачено видачу паспорта як у формі карти, так і у формі книжечки, що відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 19.09.2018 року у справі № 806/3265/17. У відзиві на адміністративний позов відповідачі Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області та Автозаводський відділ у місті Кременчуці Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, не погоджуючись з вимогами позивача, зазначає, що позивач у своїй заяві вказала, що за релігійними переконаннями має бажання оформити та отримати у територіальному органі (підрозділі) ДМС України паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки. Однак, позивач, маючи відповідні релігійні переконання (як вона сама зазначила), 06.07.2018 року отримала паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 та відповідно їй присвоєно УНЗР в ЄДДР 19660518-04648. Зазначений паспорт має термін дії до 06.07.2028 року та на сьогодні є дійсним. Також, відповідачі вважають, що технічний прогрес та швидка зміна суспільних відносин за останні десятиліття, що зумовили запровадження державою електронних баз данних у формі електронних реєстрів (на зміну паперовим картотекам), а також запровадження в 2012 році нових форм документів для ідентифікації особи (зокрема, й паспорта громадянина України у формі ID-картки на заміну паперової книжечки) не впливає на гарантовані конституцією України права особи і не перешкоджає виконанню нею свого обов`язку отримати паспорт громадянина України. Тимчасова наявність в Державі можливості отримати паспорт в паперовій формі зразка 1994 року для представників окремої суспільної групи, яка має побоювання, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду їх приватному життю, не надає права альтернативного вибору громадянину України отримати паспорт громадянина у формі книжечки через його небажання отримати та користуватися біометричними документами та внесенням його персональних даних до ЄДДР. Крім того, відповідачі, зазначили, що судове рішення у справі № 806/3265/17, на яке посилається позивач, не може бути підставою для видачі паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою № 2503-ХІІ, оскільки є індивідуальними актом, та стосується прав або інтересів визначеної в рішенні особи. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження) задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Зобов`язано Автозаводський відділ у м. Кременчуці Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року у зв`язку зі зміною прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ». В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено про те, що позбавлення особи можливості користуватися паспортом у формі книжечки або примушування її до обміну такого паспорту на паспорт у формі картки становитиме втручання держави в особисте життя особи та не відповідатиме задекларованим правам та свободам особи та практиці ЄСПЛ, а також правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.09.2018 року у зразковій справі № 806/3265/17. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі УДМСУ в Полтавській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити. Аргументи, наведені відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов. Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надійшов, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності. Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід скасувати, з наступних підстав. Судом встановлено, що 09.08.2022 року позивач ОСОБА_1 , у зв`язку із вступом у шлюб та зміною прізвища, звернулась до Автозаводського відділу у місті Кременчуці УДМСУ в Полтавській області із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року (за особистою причиною - релігійна) (а.с. 27). За результатами розгляду заяви, Автозаводський відділ у місті Кременчуці УДМСУ в Полтавській області листом від 11.08.2022 року № Ц-3/6/5316-22/5316/2-22 ОСОБА_1 проінформовано, що для відповідно до п. 2 розділу IV порядку № 456, для обміну паспорта заявник подає: заяву; рішення суду; паспорт, що підлягає обміну; дві (три у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5х4,5 см; платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; документи, що підтверджують обставини, на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально. Враховуючи, що не надано необхідний перелік документів, які передбачені Тимчасовим порядком № 456, Автозаводський відділ у місті Кременчуці УДМСУ в Полтавській області не в змозі надати адміністративну послугу щодо оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки, зразка 1994 року у зв`язку зі зміною прізвища (30-31). Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України від 18.01.2001 року № 2235-III «Про громадянство України» (далі Закон № 2235-III) документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство України» постановою № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі Положення), згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України. З 06.12.2012 року набрав чинності Закон України від 20.11.2012 року № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи. Частиною 1 ст. 4 Закону № 5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. Згідно з пунктом «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 року № 1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року, (далі - Закон № 1474-VIII) статтю 13 Закону № 5492-VI доповнено частиною 3 наступного змісту: «Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.». Також Законом № 1474-VIII частину 2 статті 21 Закону № 5492-VI викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.» Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України. Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302 (далі - Порядок № 302) паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт. Обмін паспорта здійснюється у разі зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації) (підпункт 1 пункт 6 Порядку № 302). Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто. Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта. Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим. Як установлено судом, 09.08.2022 року позивач звернулася до Автозаводського відділу у місті Кременчуці УДМСУ в Полтавській області із заявою довільної форми, в якій просила обміняти паспорт громадянина України, у зв`язку із зміною прізвища, на паспорт зразка 1994 року, посилаючись на релігійні причини (а.с. 27). До заяви додала копію паспорта громадянина України та копію свідоцтва про шлюб. Автозаводським відділом у місті Кременчуці УДМСУ в Полтавській області розглянуто заяву позивач відповідно до вимог Закону України від 02.10.1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі Закон № 393/96-ВР) та листом від 11.08.2022 року № Ц-3/6/5316-22/5316/2-22 позивачу надано відповідь, де роз`яснено порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України (а.с. 30-31). З огляду на те, що позивач не зверталася до відповідачів із заявою, сформованою відповідно до вимог Положення про паспорт, та з доданим до неї обов`язковим переліком документів, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд заяви позивача від 09.08.2022 року відповідно до Закону № 393/96-ВР з роз`ясненням законодавчо визначеного алгоритму дій, необхідних для отримання паспорта громадянина України, не є порушенням прав позивача з боку відповідачів. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07.11.2018 року у справі № 820/3327/16, від 29.11.2019 року у справі № 260/1414/18, від 10.12.2020 року у справі № 240/575/20. Крім того, суд першої інстанції, дійшов висновків, що суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову, а також наведене правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, дають підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам зразкової справи № 806/3265/17 (провадження № Пз/9901/2/18), у якій Велика Палата Верховного Суду раніше висловила правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії. Колегія суддів вказує на помилковість таких висновків суду першої інстанції з огляду на наступне. Колегія суддів враховує, що правова позиція щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року в зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18). У постанові від 15.08.2019 року у справі № 0940/2105/18 Верховний Суд аналізував, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 за позовом особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії вказано на ознаки цієї типової справи: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ. Розглянувши зразкову справу № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря. З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону № 5492-VI. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пунктів 21, 22 частини 1 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення. Таким чином, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги. Повертаючись до матеріалів даної справи, визначальними її особливостями, на підставі яких вона (справа) не може бути визначена як типова є, зокрема, наступне. По-перше, позивач у справі № 440/9662/22 звернулась до органу міграційної служби із заявою, в якій просила оформити і видати їй новий паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, замість паспорта, що підлягає обміну, у зв`язку зі зміною прізвища. Фактично позивач звернулась із вимогою про обмін старого паспорта у зв`язку із зміною інформації, яка підлягала внесенню до паспорта. По-друге, судом встановлено, що позивач, звертаючись у минулому із оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон (біометричного закордонного паспорту) вже надавала згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже був сформовано. Так, УНЗР було присвоєно позивачці 06.07.2018 року у зв`язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон у 2018 році, відповідно до облікової картки на особу, яка порушує питання про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон (а.с. 32). Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних. У зв`язку із наведеним, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції помилково відніс справу № 440/9662/22 до типової відносно зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18). Крім того, колегія суддів зазначає, що у разі оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, позивач вправі відмовитись від внесення відцифрованих відбитків пальців рук, а тому обсяг внесення біометричних даних буде відповідати обсягу, які вже містяться у Реєстрі. Таким чином, що використання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивачки та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя. З вказаного також слід дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року. У зв`язку із наведеним, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 . Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.06.2023 року у справі № 380/5977/21. Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України). Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміні рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України). Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року скасувати з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц