Постанова 4818 № 636/1126/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 30 серпня 2023 року м. Харків справа № 636/1126/23 провадження № 22-ц/818/1001/23 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю., за участю секретаря судового засідання: Носової К.В., Учасники справи: Позивач: ОСОБА_1 , Відповідач: ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок скоєння кримінального правопорушення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 24 березня 2023 року, постановлену суддею Буніним Є.О., - В С Т А Н О В И В : У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок скоєння кримінального правопорушення разом із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на майно ОСОБА_2 , а саме: на частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку кадастровий номер 63125487001:00:001:0032 площею 0,1558га. Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 24 березня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про задоволення його заяви, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач не володіє грошовими коштами, а має лише у праві власності 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 63125487001:00:001:0032 площею 0,1558га. Вказує, що при задоволенні даного позову він фактично нічого не отримає, оскільки відповідач скористається можливістю і у будь-який спосіб відчужить майно. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у даній справі не доведена заявником. Крім того, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно буде порушувати право приватної власності відповідача, яке є непорушним. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до частин 1, 2 статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Умовою застосування заходів для забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). При цьому процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Відповідні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 19 квітня 2019 року у справі № 554/1893/17, від 26 квітня 2019 року у справі № 308/3824/16-ц, від 13 січня 2020 року у справі №922/2163/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18. Крім того, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Відтак, при обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі№ 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Матеріали справи свідчать, що у березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок скоєння кримінального правопорушення в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 500 000грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди та 15 000грн. матеріальної шкоди, а усього 650 000грн. Із змісту позовної заяви вбачається, що 29 червня 2018 року приблизно о 19 год 00 хв ОСОБА_2 перебував поблизу буд АДРЕСА_2 , де у нього на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт з ОСОБА_1 , в ході якого у нього виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, протиправно, обвинувачений ОСОБА_2 підійшов до потерпілого ОСОБА_1 , який на той момент перебував у власному автомобілі марки Mercedes-Benz Sprinter 313 та через відкрите вікно дверей автомобіля наніс кулаком правої руки один удар в область лівого ока останнього. В результаті злочинних дій ОСОБА_2 заподіяв потерпілому ОСОБА_1 , згідно висновку судово-медичної експертної комісії від 29.05.2019 №08-113/19, гостру закриту черепно-мозкову травму у формі, струсу головного мозку з наявністю синця на обличчі ліворуч, кваліфіковане як легке тілесне ушкодження, котре спричинило короткочасний розлад здоров`я. 04 липня 2018 року органами досудового слідства було відкрито кримінальне провадження №12018220440001055 за ч. 2 ст. 125 КК України. Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 17 січня 2023 року по справі №636/3184/21 клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про закриття кримінального провадження і звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України у зв`язку із закінченням строків давності - задоволено. Звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження №12018220440001055 від 04 липня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України закрито у зв`язку із закінченням строку давності. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди - залишено без розгляду. Роз`яснено цивільному позивачу ОСОБА_1 його право пред`явити позов у порядку цивільного судочинства. Скасовано захід забезпечення кримінального провадження у виді заборони відчуження власнику майна, а саме частини квартири АДРЕСА_3 та земельної ділянки кадастровий номер 63125487001:00:001:0032 площею 0,1558га, який був накладений відповідно до ухвали слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 01 березня 2019 року та ухвали Харківського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року. Оскільки через отриману травму головного мозку внаслідок кримінального правопорушення він вже більше чотирьох років відчуває постійні головні болі, подекуди запаморочення. Ліки для приглушення болю подорожчали. У зв`язку з чим він вимушений був звернутися до суду з цим позовом. Заява обґрунтована тим, що у разі задоволення даного позову судом, на сьогоднішній день йому достеменно відомо та підтверджується матеріалами кримінального провадження №12018220440001055, що відповідач по справі офіційно не працює та має у власності лише вказане нерухоме майно. Вважає, що у даному випадку існує гостра необхіднність у забезпеченні позову в обраний ним спосіб, оскільки відповідач зможе відчужити вказане майно, що у свою чергу ускладнить або зробить неможливим виконання можливого рішення суду щодо стягнення з відповідача на його користь грошових коштів. Таким чином, наразі між сторонами існує спір з приводу стягнення матеріальної та моральної шкоди в розмірі 650 000грн. Разом з тим, заявником не надано жодних належних та допустимих доказів того, що відповідач має намір ухилятися від виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відчужити 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 та земельну ділянку кадастровий номер 63125487001:00:001:0032 площею 0,1558га. Крім того, матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів того, що вказане нерухоме майно на час розгляду заяви про забезпечення позову перебуває у власності відповідача. Також, заявником не надано доказів та в матеріалах справи відсутні відомості про те, що у відповідача наразі відсутній дохід, за рахунок якого, у разі задоволення позову, останній може виконати судове рішення. Поміж іншого колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 просив суд вжити заходи забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на майно. Разом з тим, такий спосіб забезпечення позову у вигляді арешту на вказане майно порушувати право відповідача на користування ним. При цьому, апеляційний суд позбавлений можливості самостійно обрати вид забезпечення позову який не заявлявся заявником, що є порушенням положень ст.ст.149 та 151 ЦПК України із змісту яких вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються за заявою учасника справи, в якій, в т.ч. зазначається захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні. З урахування викладеного суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду, яка постановлена з дотриманням вимог закону. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 24 березня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07 вересня 2023 року. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді Ю.М. Мальований О.Ю. Тичкова