Постанова 4816 № 587/1018/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2023 року м.Суми Справа №587/1018/22 Номер провадження 22-ц/816/1091/23 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 10 травня 2023 року у складі судді Стеценка В.А., ухваленого в м. Лебедині Сумської області, повний текст якого виготовлено 19 травня 2023 року, в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У липні 2022 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 19 серпня 2006 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 56040 грн 00 коп., строком повернення до 18 серпня 2011 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 18,5% річних. Виконання зобов`язання за кредитним договором було забезпечено порукою, відповідно до договору поруки, укладеного 19 серпня 2006 року між банком та ОСОБА_2 . Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 03 жовтня 2008 року з відповідачів у солідарному порядку стягнута заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 32298 грн 95 коп., з яких 30324 грн 53 коп. заборгованість за кредитним договором, 1746 грн 42 коп. заборгованість за відсотками, 228 грн 00 коп. пеня. Посилаючись на те, що рішення суду виконано лише в 2022 році, просило стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на свою користь заборгованість за кредитним договором від 19 серпня 2006 року в сумі 48690 грн 37 коп., з яких 18177 грн 76 коп. заборгованість за процентами (прострочена); 24154 грн 72 коп. заборгованість по пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів; 1983 грн 88 коп. -3% річних; 4374 грн сума збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та процентів. Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 10 травня 2023 року у задоволенні позовної заяви ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми боргу відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішення суду, ПАТ АБ «Укргазбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що кредитний договір не було розірвано, дія його не була припинена, заборгованість остаточно була погашена лише в 2022 році, а тому банк мав право на нарахування та стягнення процентів за користування кредитними коштами до дня повного погашення заборгованості у розмірі 18177 грн 76 коп. Звертає увагу на те, що пеня нарахована в межах встановленого сторонами кредитного договору трирічного строку позовної давності, тобто за період з 24.02.2019 року до 23 лютого 2022 року. На переконання заявника апеляційної скарги, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційних втрат, безпідставно не врахував правової позиції Верховного Суду, викладену у постановах від 09 квітня 2019 року у справі №904/666/18, від 26 жовтня 2018 року у справі №922/40999/17, від 26 квітня 017 року у справі №918/329/16. Звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції визнав доведеним факт невиконання відповідачами зобов`язання за кредитним договором від 19 серпня 2006 року та визнав розмір нарахованої поточної заборгованості, станом на 23 лютого 2022 року. Представником відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокатом Бельським В.М. подано відзив на апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що позивач втратив право нараховувати передбачені кредитним договором №102 від 19 серпня 2006 року проценти, а також обумовлену в договорі пеню, у зв`язку з пред`явленням позову, який було задоволено рішенням суду від 03 жовтня 2008 року. Просить рішення суду залишити без змін, а доводи апеляційної скарги без задоволення. Крім того, просить стягти з позивача на користь ОСОБА_3 витрати понесені на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн 00 коп. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Зі змісту статті 263 ЦПК України слідує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Поте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає. Як вбачається з матеріалів справи, 19 серпня 2006 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 56040 грн 00 коп. на строк до 18 серпня 201 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 18,5% річних. (а.с. 5-7). Пунктами 3.1.8 та 5.3 цього договору визначено, що на залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом проценти нараховувати, виходячи із 19,5% річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості. За порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов`язаний сплатити банк зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності. Виконання зобов`язання за кредитним договором було забезпечено порукою, згідно договором поруки від 19 серпня 2006 року, укладеним з ОСОБА_2 (а.с. 11). Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 03 жовтня 2008 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ВАТ «Укргазбанк» заборгованість по кредитному договору в розмірі 30324 грн 53 коп., заборгованість по відсоткам в сумі 1746 грн 42 коп., пеню в розмірі 228 грн 00 коп., а разом 32298 грн 95 коп. (а.с. 13). Відповідно до ордеру №1597 від 07 лютого 2022 року та №14366_6 від 05 травня 2022 року 07 лютого 2022 року Лебединським МРВДВС ПН-СХ МРУМЮ були перераховані кошти АТ «Укргазбанк» отримані від стягнення з ОСОБА_2 по рішенню суду в сумі 5675 грн 70 коп., а 05 травня 2022 року в сумі 228 грн 00 коп. (а.с. 99, 100). 07 лютого 2022 року державним виконавцем Лебединського ВДВС у Сумському районі Сумської області Матюк Я.Б. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №2-738/2008, виданий 14 жовтня 2008 року щодо боржника ОСОБА_2 , при цьому встановлено, що борг згідно платіжного доручення №1597 від 04 лютого 2022 року (а.с. 105). 16 грудня 2022 року державним виконавцем Лебединського ВДВС у Сумському районі Сумської області Радьком О.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №2-738/2008, виданий 14 жовтня 2008 року щодо боржника ОСОБА_1 , підстава заява стягувача від 12 липня 2022 року за №51708 433/2022, заборгованість погашена в повному обсязі (а.с. 85). Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №102 від 2006 року, заборгованість становить 48690 грн 37 коп., з яких: 18177 грн 76 коп. заборгованість за простроченими відсотками; 18249 грн 80 коп. пеня нарахована за період з 24 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року за несвоєчасно сплату процентів; 5904 грн 92 коп. пеня нарахована за період з 24 лютого 2019 до 23 лютого 2022 року за несвоєчасно повернутий кредит; 484 грн 89 коп. 3% річних нараховані за період з 24 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року за несвоєчасне погашення кредиту; 1498 грн 99 коп. 3% річних нараховані за період з 24 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року за несвоєчасне погашення процентів; 3361 грн 18 коп. - збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення процентів за період з 24 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року; 1012 грн 83 коп. збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення кредиту за період з 24 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року (а.с.14-19). Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Лебединського райсуду від 03 жовтня 2008 року у справі № 2-738/08 з відповідачів на користь банку для погашення боргу згідно договору № 102 від 19 серпня 2006 року було стягнуто в солідарному порядку 32 298 грн. 95 коп., з яких: 30 324 грн. 53 коп. заборгованість по кредитному договору, 1 746 грн. 42 коп. заборгованість по відсотках, 228 грн. пеня, та судові витрати в дольовому порядку і під час виконавчого провадження заборгованість згідно вказаного рішення суду була примусово погашена у 2022 році Лебединським МРВ ДВС. Посилаючись на те, що з позовом про стягнення відсотків за користування кредитними коштами після спливу строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки факт переривання відповідачами строку позовної давності в судовому засіданні доведено не було, а представник відповідачів просив застосувати позовну давність. Проте, з такими висновками колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступних обставин. Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Статтю 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Тобто, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Такі ж правові висновки, викладені у постанові Верховного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц (провадження № 61-16895св18). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав спливу строку позовної давності, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що заборгованість за кредитним договором вже була стягнута рішенням суду від 03 жовтня 2008 року, а борг, який просить стягнути позивач, був нарахований, в тому числі, в межах визначного трьохрічного строку на звернення до суду з позовом. Крім того, колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених до стягнення позивачем відсотків, пені, які були нараховані після ухвалення судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, а також 3% річних та інфляційні збитки за несвоєчасне погашення заборгованості за нарахованими відсотками. Колегія суддів вважає за можливе вийти за межі доводів апеляційної скарги позивача, оскільки вказаних висновків суд дійшов при неправильному застосуванні норм матеріального права та неврахуванні висновків Верховного Суду, щодо застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. При вирішенні вимог про стягнення процентів на користування кредитним коштами та пені, колегія суддів враховує наступне. За змістом ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610та ч. 1 1 ст. 612 ЦК Українидля належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Згідно з ч. 1 ст. 1048та ч. 1 ст. 1054 ЦК Україникредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Встановлено, ОСОБА_1 належним чином не виконувала своїх зобов`язань за кредитним договором від 19 серпня 2006 року, яким їй надано кредит строком до 18 серпня 2011 року. У зв`язку із чим, банк звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитом, процентів за користування коштами та пені за порушення умов виконання зобов`язання. Таким чином, після пред`явлення позову до відповідачів про дострокове погашення кредитної заборгованості, банк змінив строк виконання зобов`язання та втратив право нараховувати проценти та пеню, обумовлені договором, на що не звернув уваги суд першої інстанції, визнаючи доведеним існування у ОСОБА_1 поточної заборгованості за кредитним договором від 19 серпня 2006 року. Зважаючи на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нарахованих банком процентів в сумі 18177 грн 76 коп., пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів в сумі 24154 грн 72 коп., а також покладення на відповідачів відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, а саме 3% річних в сумі 1498 грн 99 коп. та 3361 грн 18 коп. інфляційних втрат, за несплату нарахованих банком процентів. У той же час, судом вставлено та не спростовано на доказах відповідачами, рішення Лебединського районного суду Сумської області від 03 жовтня 2008 року остаточно виконано 04 лютого 2022 року, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 07 лютого 2022 року, зі змісту якої слідує, що борг ОСОБА_2 , який є солідарним боржником, перерахований платіжним дорученням від 04 лютого 2022 року (а.с. 105). Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18). Враховуючи те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому 04 лютого 2022 року (дата остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням) і є датою, коли зобов`язання відповідачів перед банком за кредитним договором припинилося. Наведений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, що проведено з урахуванням розміру невиконаного відповідачем кредитного зобов`язання, відповідачами спростовано не було. За встановлених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 24 лютого 2019 року до 04 лютого 2022 року 3% річних в розмірі 476 грн 04 коп., а також інфляційні втрати, що становлять 983 грн 92 коп. Таким чином, у відповідності до положень п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у солідарному порядку на користь банку 3% річних в розмірі 476 грн 04 коп., та інфляційні втрати, що становлять 983 грн 92 коп. Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Пропорційно до частки задоволених позовних вимог та вимог апеляційної скарги, на користь позивача з відповідачів в дольовому порядку підлягає стягненню судовий збір по 37 грн 20 коп. з кожного за розгляд справи в суді першої інстанції та по 55 грн 20 коп. з кожного за апеляційний перегляд рішення суду. Колегія суддів не вбачає підстав для вирішення заявленої представником відповідачів адвокатом Бельським В.М. у відзиві на апеляційну скаргу вимоги про розподіл понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн, оскільки суду не було надано договору, на підставі якого адвокат здійснював представництво інтересів відповідачів в суді, розрахунку, акту виконаних робіт тощо. Такі доки можуть бути подані в строки, визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» задовольнити частково. Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 10 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» 3% річних в розмірі 476 гривень 04 копійки та інфляційні втрати, що становлять 983 гривні 92 копійки. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» в дольовому порядку по 37 гривень 20 копійок з кожного за розгляд справи в суді першої інстанції. В іншій частині вимог Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» в дольовому порядку по 55 гривень 20 копійок з кожного за апеляційний перегляд рішення суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. І. Собина Судді: В. І. Криворотенко Ю. О. Філонова