Постанова Запорізький апеляційний суд № 317/1276/23

запорізький апеляційний суд Провадження №33/807/480/23Головуючий у 1-й інстанції Громова І.Б. Єдиний унікальний №317/1276/23Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С. Категорія ст.126 ч.5, ст.130 ч.2 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 серпня 2023 року м.Запоріжжя Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі захисника адвоката Шрамікової П.М., діючої в інтересах ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Шрамікової Поліни Миколаївни на постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 18 квітня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ), притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Згідно з постановою суду, 05.03.2023 року о 02.00 год. водій ОСОБА_1 по вул.Садовій, 46А в с.Володимирівське Запорізького району керував автомобілем «Nissan Rogue», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння будучи особою позбавленою права керування всіма видами транспортних засобів повторно протягом року. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку ОСОБА_1 відмовився. ОСОБА_1 судом визнано винним за ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 гривень. В апеляційній скарзі захисник Шрамікова П.М. просила скасувати постанову суду та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу передбачених ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП адміністративних правопорушень. Свої вимоги мотивувала тим, що направлення на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення у нього стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 05.03.2023 року є неналежним доказом в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки не містить будь-які фактичні дані про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було порушено право на захист, оскільки останньому не роз`яснювались передбачені ст.268 КУпАП права. Поліцейським не було надано ОСОБА_1 другого примірника акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено результати огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння. В справі відсутні відомості, що ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом. Поліцейськими не було повідомлено ОСОБА_1 про проведення зйомки на боді-камеру. Відеозапис не відображає в повному обсязі відомостей про вчинення ОСОБА_1 правопорушення та його послідовність. Рапорти співробітників поліції не можуть бути належними доказами по справі. Заслухавши захисника Шрамікову П.М., яка підтримала апеляційну скаргу та наполягала на її задоволенні; перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у скарзі, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбачених ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП адміністративних правопорушень відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими. Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбачених ч.2 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП адміністративних правопорушень відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується - відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №178415 від 05.03.2023 року, підписаному особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до якого водій ОСОБА_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (зіниця ока не реагує на світло, сухість порожнини роту, тремтіння рук) відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння; - відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №178429 від 05.03.2023 року, підписаному особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до якого водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, при цьому був позбавлений права керувати транспортним засобом; - постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6368630 від 04 січня 2023 року, відповідно до якої ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування; - письмовими поясненнями ОСОБА_1 , в яких він пояснив, що він керував автомобілем «Nissan Rogue», д.н.з. НОМЕР_1 , від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння відмовляється; - довідкою щодо повторності вчиненого правопорушення; - направленням на огляд водія транспортного засобу до КНП «ОКЗНПД» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 05.03.2023 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено ознаки наркотичного сп`яніння; - відеозаписом, долученим до матеріалів справи, зі змісту якого об`єктивно вбачається відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відповідно до встановленого порядку. У зв`язку наведеним, у апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в тому, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини дійсно мали місце. Об`єктивна сторона поставленого у провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП проявляється у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вимога про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 була такою, яка не ставила під сумнів факт відмови. Більш того, факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, враховуючи наявні докази та пряме зазначення про це в апеляційній скарзі захисником, ніким не оспорюється. Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому "Інструкція"). За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Відповідно до п.2 Розділу I Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаки наркотичного сп`яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння, всупереч протилежним доводам захисника, викладені поліцейськими у протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на огляд з метою виявлення стану сп`яніння. Суд зважає на те, що підставою для висунення вимоги ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані наркотичного сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених п.4 розділу І Інструкції ознак наркотичного сп`яніння. Відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 , тим самим, порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення. Обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі судом не встановлено. Адже єдиною підставою для такої відмови ОСОБА_1 назвав те, що він поспішає на зустріч до своєї дівчини, що не є поважною непереборною причиною невиконання вимоги поліцейського. Апеляційний суд зауважує, що всупереч протилежним доводам захисника, відповідно до п.2.5 ПДР проведення огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є обов`язком водія, при цьому жоден із нормативних документів не дає водієві права оспорювати таку вимогу поліцейського. Наявні в матеріалах справи фрагменти відеозаписів та інші матеріалі справи, які узгоджується між собою є достатньою доказовою базою для належної фіксації скоєння порушення п.2.5 ПДР України, а тому є допустимими і належними доказами. Також суд зауважує, що фіксування відбувалось відкрито, а водій не заперечував проти зйомки. Доводи про те, що ОСОБА_1 не було роз`яснено інспектором про його права також не співпадають з фактичними обставинами, оскільки як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення йому були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, про що свідчить його підпис у відповідній графі протоколу. Будь-яких заперечень з цього приводу ОСОБА_1 не висловлював та жодних клопотань не заявляв. Апеляційний суд звертає увагу на те, що рапорт працівника поліції не був єдиним документом, на підставі якого суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 .. Рапорт за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський лише інформує начальника ВП №6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області про законність своїх дій. Вказаний документ враховано судом лише як додаткове обґрунтування виконання працівниками поліції належної правової процедури та виконання поставлених суспільством обов`язків. Піддаючи аналізу вищевказаний рапорт працівника поліції, суд дійшов висновку, що він повністю узгоджується з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколів про адміністративні правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу, що законом не передбачено, що в разі складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов`язковим відсторонення від керування транспортним засобом, також невідсторонення від керування транспортним засобом не звільняє водія від адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП та не є свідченням того, що у водія були відсутні ознаки наркотичного сп`яніння. Відсутність доказів відсторонення працівниками поліції водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не спростовує самого факту відсторонення особи від керування транспортним засобом і не спростовує правильності висновків, викладених у постанові судді. Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують. У зв`язку з наведеним, у суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи. Досліджені судом докази є допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в апеляційній скарзі не оспорено. Останній був позбавлений права керування транспортним засобом 06.12.2022 року в наслідок притягнення його до адміністративної за ч.1 ст. 130 КУпАП. Відтак дія тимчасового посвідчення водія, яке видається на заміну вилучення посвідчення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, спливла, а з електронної системи «Дія» воно вилучається. Відтак ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом не маючи на це прав, як особа, що позбавлена такого права. Наведене в апеляційній скарзі заперечення про те, що ОСОБА_1 не знав про таке рішення суду, зазначених обставин не спростовує. Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Шрамікової Поліни Миколаївни залишити без задоволення. Постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 18 квітня 2023 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.С. Гончар Дата документу Справа № 317/1276/23