Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/2364/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7248/23 Справа № 212/2364/23 Суддя у 1-й інстанції - Зімін М.В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 вересня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В., за участю секретаря Гладиш К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №212/2364/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха балка» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Суха балка», на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2023 року, встановив: У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха балка» (далі за текстом ПрАТ «Суха балка») про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він працював на ПрАТ «Суха Балка» тривалий час у шкідливих умовах праці, а саме: з 14 квітня 2011 року по 13 серпня 2020 року підземним прохідником на шахті «Ювілейна», отримав професійні захворювання вібраційна хвороба другої стадії, сидеросилікоз першої стадії, хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглуховатість другого ступеня (з легким зниженням слуху). Довідками МСЕК від 06 жовтня 2022 року позивачу первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності, визначено потребу в санаторно-курортному лікуванні, медикаментозному лікуванні, забезпеченні виробами медичного призначення. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, чим йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач страждає від сухого періодичного кашлю, болю та обмеженні рухів плечових, ліктьових та колінних суглобах, утруднення ходи, загальної слабкості, задишці при фізичному навантаженні, що заважає нормальній життєдіяльності та впливає на психоемоційний стан здоров`я позивача, він замикається у собі. Розмір завданої моральної шкоди оцінює в 400000 гривень. У зв`язку з викладеним, просив стягнути з відповідача моральну шкоду на його користь в розмірі 400 000 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Суха балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 240 000 гривень без врахування утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь держави судовий збір в розмірі 2 400 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ПрАТ «Суха балка», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження здоров`я та його наслідки. Оскільки ПрАТ «Суха балка» не вчиняло будь-яких протиправних дій, які б знаходилися у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянню моральних страждань ОСОБА_1 , суд першої інстанції помилково зробив висновок про обов`язок підприємства відшкодувати моральну шкоду позивачу. Визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності, виваженості, справедливості та критеріям ст. 23 ЦК України. В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції адвокат Заклецький В.В., який діє в інтересах відповідача ПрАТ «Суха балка», доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав та просив її задовольнити. В судове засідання апеляційного суду учасники судового розгляду не з`явилися, повідомлялись про час та місце розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, адвоката Заклецького В.В., який діє в інтересах відповідача ПрАТ «Суха балка», дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ПрАТ «Суха балка» підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 працював на ПрАТ «Суха Балка» тривалий час у шкідливих умовах праці, а саме: з 14 квітня 2011 року по 13 серпня 2020 року підземним прохідником на шахті «Ювілейна». (а.с. 7-9) Відповідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) ОСОБА_1 від 01 серпня 2022 року причиною професійних захворювань в акті зазначено вібрація загальна, вібрація локальна, пил переважно фіброгенної дії, шум. Обставиною виникнення профзахворювань слугувала праця на шахті «Ювілейна» підземним прохідником з 14 квітня 2011 року по 13 серпня 2020 року. (а.с.14-21) Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААВ №130535 від 06 жовтня 2022 року та довідки МСЕК серії 12 ААВ №122267 від 06 жовтня 2022 року позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності, з яких 40% вібраційна хвороба, 15% сидеросилікоз першої стадії, 10% хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглуховатість другого ступеня з 26 вересня 2022 року до 01 жовтня 2024 року, третю групу інвалідності, з повторним переоглядом 01 вересня 2024 року, визначено потребу в санаторно-курортному лікуванні, медикаментозному лікуванні, забезпеченні виробами медичного призначення, протипоказано важку фізичну працю, тривалу ходу, вимушену позу, переохолодження. (а.с. 22) У зв`язку з професійним захворюванням ОСОБА_1 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписками-епікризами з медичної картки. (а.с. 25-42) Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами статей 153, 237-1 КЗпП України та виходив з обов`язку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 240 000 гривень, суд першої інстанції виходив тяжкості наслідків, які настали у здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, які викликані втратою працездатності у 65%, ІІІ групу інвалідності, необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану, а також період праці на підприємстві відповідача 30 років 10 місяців, в цеху в умовах впливу шкідливих факторів 09 років 03 місяці. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Згідно з нормами Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України). Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Так, відповідно до ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Відповідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 01 серпня 2022 року, причинами виникнення професійних захворювань у позивача є: загальна вібрація, пил переважно фібро генної дії та шум, які перевищують гранично допустимий рівень. (п.18 Акту). (а.с. 14-18) Отже, роботодавець під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Судом першої інстанції вірно встановлено порушення ПрАТ «Суха Балка» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих позивачем професійних захворювань, відсоток втрати ним професійної працездатності у розмірі 50% та визнання людиною з інвалідністю третьої групи, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, неможливість відновлення попереднього стану та тривалість роботи позивача на підприємстві відповідача. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров`ї, що підтверджується виписними епікризами, Які міститься в матеріалах справи, в якому зафіксований нестійкий дистабілізаційний стан його здоров`я, внаслідок чого переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000 гривень. Слід зауважити, що право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства. Отже, з урахуванням того, що позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 65% та визначено ІІІ групу інвалідності, що безумовно тягне за собою зміни у буденному житті позивача, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди 240 000 гривень не є завищеним та відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін. Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха балка» залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складено 06 вересня 2023 року. Головуючий О.І. Корчиста