Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/9340/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/9340/23 пров. № А/857/11292/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А., за участі секретаря судового засідання Гранат В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року (суддя Брильовський Р.М., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про визнання дій протиправними,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у травні 2023 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, в якому просив: визнати протиправними дії приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича по відкриттю виконавчого провадження №71250893 від 20.03.2023 через порушення відповідачем територіальної юрисдикції та скасувати Постанову приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича від 20.03.2023 про відкриття виконавчого провадження № 71250893; визнати дії Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради які полягають у безпідставному зверненні до приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича за примусовим стягненням штрафних санкцій за постановами у сфері у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зокрема, за примусовим виконання постанови РАП № 752356535 від 31.08.2022 - протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення таких дій на майбутнє; стягнути солідарно з відповідачів 1,2 на користь позивача майнову шкоду у розмірі 1890,74 грн; стягнути солідарно з відповідачів 1,2 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1000000,00 грн (один мільйон гривень) 00 копійок. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що приватний виконавець Білецький Ігор Митрофанович не мав жодних підстав відкривати виконавче провадження. Постановою про відкриття виконавчого провадження № 71250893 від 20.03.2023 відкрито виконавче провадження по боржнику, єдине місцезнаходження якого є місто Київ, а жодного доказу належності йому майна на території Львівської області не наведено (зокрема, через їх об`єктивну відсутність). Отже, приватний виконавець - Виконавчого округу Львівської області однозначно порушив вимоги: частини другої статті 25 Закону № 1403, частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» щодо прийняття до виконання виконавчого документа за місцем його виконання; пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження щодо повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання у разі якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання рішення. Пов`язаною з першою вимогою є наступні вимоги про стягнення (солідарне) з відповідачів 1,2 коштів, сплачених на оплату виконавчого провадження та наступне закриття виконавчого провадження, відкритого за спірною постановою, а також солідарне стягнення моральної шкоди з відповідачів 1,2. Із заявою 09.12.2022 стягувач (відповідач-2) звернувся до приватного виконавця (відповідача-1) на відкриття примусового виконання за постановою про накладання штрафу РАП № 752356535 від 31.08.2023. Постанова про накладання штрафу РАП № 752356535 від 31.08.2022 звернута до примусового виконання поза строку, визначеного статтею 303 КУпАП. Відлік тримісячного строку розпочато з наступного дня від 31.08.2022, тобто з 01.09.2022 та який закінчився 01.12.2022. Усі ці обставини, у свою чергу, стали підставою для заявлення позивачем вимог по матеріальній та моральній шкоді, які пропонуються до солідарного стягнення. Матеріальна шкода дорівнює розміру безпідставно здійснених платежів на суму 1890,74 грн., які сплачені виключно з метою виведення позивача з статусу «боржник», а не є згодою з висунутими до нього вимогами майнового характеру. Також позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1000000,00 грн (один мільйон гривень 00 копійок). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, які полягають у зверненні 9.12.2022 до приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича за примусовим виконанням постанови серії РАП № 752356535 від 31.08.2022. Визнано протиправними дії приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича по відкриттю виконавчого провадження №71250893 від 20.03.2023. Визнано протиправними і скасувати Постанови приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича ВП №71250893 від 20.03.2023: про відкриття виконавчого провадження; про стягнення з боржника основної винагороди; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з ухваленим судовим рішення, фактично в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що позивач зловживає процесуальними правами, оскілки подав декілька позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. На його думку, позовна заява у справі №380/9340/23 мала бути повернута позивачу, оскільки була попередня аналогічна справа №380/7890/23. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 09.12.2022 Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради звернувся до приватного виконавця Білецького І.М. із заявою № 3701-19634 про прийняття до примусового виконання постанови серії РАП № 752356535 від 31.08.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1380 грн. 20.03.2023 приватним виконавцем Виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. відкрито виконавче провадження №71250893 з примусового виконання постанови серії РАП № 752356535 від 31.08.2023 про стягнення з ОСОБА_1 адміністративного штрафу в розмірі 1380,00 грн. Вважаючи протиправними дії приватного виконавця Білецького І.М. по відкриттю виконавчого провадження протиправними та дії Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради які полягають у безпідставному зверненні до приватного виконавця Білецького І.М. за примусовим стягненням штрафних санкцій, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий документ у виконавчому провадженні прийнято до виконання приватним виконавцем не за місцем проживання, перебування чи місцезнаходженням майна боржника - фізичної особи ОСОБА_1 а в іншому виконавчому окрузі, відтак постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню. Також дійшов висновку що слід визнати дії Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради протиправними. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), а також Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII). Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом №1403-VIII (частина перша статті 5 Закону №1403-VIII). Відповідно до статті 4 Закону №1403-VIII, що визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус, передбачено, що діяльність приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; обов`язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Частиною 2 вказаної норми передбачено, що приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність. Фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження» (частина перша статті 27 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»). За заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону (пункт 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ). Вимоги, яким повинен відповідати виконавчий документ наведені в статті 4 Закону №1404-VІІІ. Так, у виконавчому документі зазначаються, серед іншого: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти (абзац дев`ятий частини першої статті 4 Закону №1404-VІІІ). Відповідно до норм статті 24 Закону №1404-VІІІ: - виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу (частина перша); - приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина друга); - виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (частина четверта); - у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби (частина п`ята). Відповідно частин другої, першої статті 25 Закону №1403-VIII приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону №1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Згідно з частиною шостою статті 25 Закону №1403-VIII виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Відповідно до приписів частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Стаття 28 Закону №1404-VІІІ визначає, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. Відповідно до частин першої, шостої статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУкраїни) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. За визначення, наведеним в статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-IV (далі Закон №1382-IV): - місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист; - реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Частинами десятою, одинадцятою статті 6 Закону №1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначає Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2020 №5492-VI (далі Закон №5492-VI). Відповідно до норм частини першої статті 4 Закону №5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону №5492-VI до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу). Згідно з частиною другою цієї статті у разі відсутності інформації, передбаченої зокрема, пунктами 9-14 частини першої цієї статті, вноситься відповідна відмітка. Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Як вбачається з матеріалів справи, виконавчим округом приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича є Львівська область. Приписи статті 24 Закону №1404-VІІІ визначають, що приватний виконавець вправі прийняти до виконання виконавчий документ за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника. Аналіз норм ЦК України та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» дозволяє зробити висновок, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою, яку особа сама вибрала і за якою така вестиме листування з фізичними/юридичними особами, контролюючими органами, отримуватиме офіційну кореспонденцію. Відомості про місце проживання вносяться, серед іншого, до паспорту громадянина України. Зареєстроване місце проживання фізичної особи також визначає як територіальну юрисдикцію судових справ за участі цієї особи, так і безпосередньо впливає на визначення місця виконання виконавчих документів щодо фізичної особи як боржника. З матеріалів справи судом встановлено, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання/перебування позивача АДРЕСА_2 . Наведені обставини вказують на те, що місце проживання ОСОБА_1 не є виконавчим округом приватного виконавця Білецького І.М. Так, як станом на дату відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця не було достовірних відомостей щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 в межах його виконавчого округу; відсутні будь-які документально підтверджені відомості про наявність в позивача майна чи коштів в місті Львові. Таким чином, на стадії прийняття рішення щодо відкриття виконавчого провадження приватний виконавець повинен був діяти добросовісно та з урахуванням описаних обставин щонайменше вжити заходів до перевірки відомостей про зареєстроване місце проживання та про фактичне наявність у боржника майна в місті Львові відповідно до частини п`ятої статті 24 Закону №1404-VІІІ, або ж одразу повернути виконавчий документ стягувачу. Натомість відповідач із порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців відкрив виконавче провадження за відсутності достовірних відомостей про зареєстроване місце проживання боржника. У постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №71250893 від 20.03.2023 зазначено адресу боржника ОСОБА_1 АДРЕСА_3 , яка не є місцем проживання, перебування ОСОБА_1 . Отже, виконавчий документ у виконавчому провадженні прийнято до виконання приватним виконавцем не за місцем проживання, перебування чи місцезнаходженням майна боржника - фізичної особи ОСОБА_1 а в іншому виконавчому окрузі. В силу приписів пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VІІІ приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу у зв`язку із пред`явленням його не за місцем виконання. Відповідно до статті 303 КУпАП України не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. 9.12.2022 Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради звернувся до приватного виконавця з заявою про прийняття до примусового виконання постанови серії РАП № 752356535 від 31.08.2022. Слід зазначити, що заява Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради від 9.12.2022 №3701-19634 про прийняття до примусового виконання зареєстрована (вхідний штамп на заяві) приватним виконавцем 09.03.2023, тобто аж через 4 місяці. Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки таких дій приватний виконавець не вчинив, то постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №71250893 від 20.03.2023 прийнята в порушення норм Закону №1404-VІІІ, є протиправною та підлягає скасуванню. Колегія суддів зазначає, що апелянтом не наведено жодних доводів стосовно прийняття виконавчого документа у виконавчому провадженні не за місцем проживання, перебування чи місцезнаходженням майна боржника - фізичної особи ОСОБА_1 а в іншому виконавчому окрузі. Разом з тим, як вірно зазначає суд першої інстанції, висновок про протиправність відкриття виконавчого провадження дозволяє суду зробити висновок про протиправність всіх наступних (похідних) рішень виконавця у цьому виконавчому провадженні. Оскільки інші прийняті в межах цього виконавчого провадження постанови (про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди) також вчинено неповноважним суб`єктом, що протиправно відкрив виконавче провадження №71250893, слід скасувати ці протиправні похідні рішення відповідача. Стосовно позовної вимоги про визнаннядій Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради які полягають у безпідставному зверненні до приватного виконавця Білецького І.М. за примусовим стягненням штрафних санкцій за постановами у сфері у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зокрема, за примусовим виконання постанови серії РАП № 752356535 від 31.08.2022 колегія суддів зазначає наступне. Згідно з матеріалами справи, позивач не інформував Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про сплату ним штрафу. Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 752356535 від 31.08.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено штраф в розмірі 1380,00 грн. Згідно з платіжною інструкцією №12585 від 19.10.2022 ОСОБА_1 сплатив адміністративний штраф в розмірі 680 грн. за постановою серії РАП № 752356535 від 31.08.2022. Отже, позивач 19.10.2022 сплатив лише половину штрафу. 09.12.2022 Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради звернувся до приватного виконавця з заявою про прийняття до примусового виконання спірної постанови. Відповідно до статті 303 КУпАП України не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Згідно з статтею 304 КУпАП України питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову. Статтею 305 КУпАП України встановлено, що контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом. Апеляційний суд погоджується, що постанова про накладання штрафу РАП № 752356535 від 31.08.2022 звернута до примусового виконання поза строком, визначеним статтею 303 КУпАП України. Таким чином, Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради не вправі був 09.12.2022 звертатися до Приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. з заявою №3701-19634 про прийняття до примусового виконання постанови серії РАП № 752356535 від 31.08.2022. Крім того Департаментом міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради виконавчий документ у виконавчому провадженні скеровано до виконання приватним виконавцем не за місцем проживання, перебування чи місцезнаходженням майна боржника - фізичної особи ОСОБА_1 а в іншому виконавчому окрузі. Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради не надав доказів того, що ОСОБА_1 володіє майном в межах виконавчого округу приватного виконавця Білецького І.М. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовна вимога визнати дії Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради які полягають у безпідставному зверненні до приватного виконавця Білецького І.М. за примусовим виконанням постанови серії РАП № 752356535 від 31.08.2022 підлягає до задоволення. Стосовно покликання апелянта зловживання позивачем процесуальними правами, оскілки подав декілька позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, колегія суддів зазначає наступне. Якщо судом встановлено зловживання стороною процесуальними правами, то згідно суд може застосувати заходи процесуального примусу. Зокрема, згідно з частинами 1-3 статті 144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Отже, зловживання процесуальними правами може мати наслідком застосування заходів процесуального примусу та не може бути самостійною підставою для скасування рішення. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволенні адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року в справі №380/9340/23 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді Л. Я. Гудим М. А. Пліш Повне судове рішення складено 05 вересня 2023 року